3.2 Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності

Глава 42 ЦК України «Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин» — 4 статті Книги четвертої регулює правовідносини, пов'язані зі створенням сорту рослин чи породи тварин, а також із набуттям, здійсненням та захистом прав на зазначені селекційні досягнення. 17 січня 2002 р. було прийнято спеціальний Закон України "Про охорону прав на сорти рослин", який визначає поняття, критерії патентоспроможності та види сортів рослин, що охороняються законом; порядок експертизи заявок на сорти рослин; перелік прав патентоволодільців і авторів сортів рослин; відповідальність за порушення їхніх прав тощо. Норми цього закону мають бути конкретизовані у підзаконних нормативних актах, що незабаром будуть ухвалені Кабінетом Міністрів України.

Права на сорти рослин охороняються Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» (2001 р.). Охоронним документом, що. закріплює права суб'єктів права на сорт рослин, є патент.

Урядовий орган державного управління, що діє у складі центрального органу вищої виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства, на підставі позитивного рішення експертного органа за результатами експертизи на патентоздатність сорту, здійснює державну реєстрацію сорту, вносячи його до Державного реєстру сортів України. Після реєстрації сорту Урядовий орган протягом одного місяця видає авторові (авторам) свідоцтво про авторство на сорт, а заявникові — патент.

Термін дії патенту становить 25 років від дати надходження заявки. Для сортів дерев, чагарникових культур — 30 років.

Права на топографії інтегральних мікросхем охороняються Законом України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (1997 р.). Охоронним документом, що підтверджує реєстрацію Установою топографії інтегральних мікросхем і засвідчує право власності на дану топографію, є свідоцтво. Реєстрація здійснюється шляхом занесення Установою топографії до Державного реєстру України топографій інтегральних мікросхем. Свідоцтво діє протягом 10 років від дати подачі заявки в Установу чи від дати першого використання топографії.

В главі 40 "Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми" Книги четвертої ЦК України містяться норми, які регулюють правовідносини щодо набуття, здійснення та захисту прав на цей нетрадиційний результат інтелектуальної діяльності - 10 статей. Основним спеціальним актом у цій сфері є Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 5 листопада 1997 р.

У зв'язку з тим, що топографії ІМС розглядаються як нетрадиційний результат інтелектуальної діяльності, цей закон включає норми, які регулюють усі види цивільних та інших правовідносин, що виникають із приводу створення, правової охорони та використання топографій ІМС. Це, звичайно, не виключає можливості застосування в зазначеній сфері загальних норм цивільного права, а з деяких питань і норм законодавства інститутів авторських і суміжних чи патентних прав.

Положення Закону України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" розвинуті нормами окремих підзаконних актів, які регулюють порядок здійснення реєстрації топографій ІМС у Патентному відомстві України.

Серед законодавчих актів, що регулюють правовідносини, пов'язані з науковими відкриттями, чільне місце займає Розділ V "Право на відкриття" чинного ЦК України, що містить норми, пов'язані з правами автора відкриття та судовим порядком розв'язання спорів про авторство. Новий ЦК України містить главу 38 "Право інтелектуальної власності на наукове відкриття". Однак її норми лише визначають поняття наукового відкриття та констатують, що воно належить до об'єктів прав інтелектуальної власності.

Норми чинного права лише визначають поняття наукового відкриття та констатують, що воно належить до об'єктів прав інтелектуальної власності.

Окремо стоять ще дві глави четвертої книги: глава 38 «Право інтелектуальної власності на наукове відкриття» — 2 статті; глава 46 «Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю» — 4 статті.

Право інтелектуальної власності на наукове відкриття в точному значенні слова не є монопольним правом, оскільки відкриття не є об'єктом правової охорони. Наукове відкриття — це досягнення усього людства і воно не може бути монополізовано.

Комерційна таємниця виконує важливу функцію в забезпеченні конкурентноздатності товарів і послуг. Тому правовласник, безумовно, має право на захист її від неправомірного використання. Але, незважаючи на високу і постійно зростаючу значущість цього об'єкта права інтелектуальної власності на сьогодні відсутня його пряма правова охорона. На цей час немає закону України про охорону комерційної таємниці. Основною перешкодою для розроблення закону є те, що інформація про комерційну таємницю внаслідок її конфіденційності не підлягає реєстрації. З цієї причини охоронних документів на неї ніхто не видає. До того ж, виявити неправомірне використання такої інформації майже неможливо, установити порушення і порушника — дуже складно. Тому основним способом охорони такої інформації може бути застосування заходів, що гарантують збереження її конфіденційності. Умови конфіденційності, зокрема, можуть охоронятися договором.

Українське законодавство з охорони прав на комерційну таємницю становить сукупність статей, що містяться в різних законодавчих актах, які загалом регулюють інші суспільні відносини. Чинний ЦК України не містить норм, які б регулювали правовідносини щодо цього об'єкта прав інтелектуальної власності. В той же час глава 46 "Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю" нового ЦК України містить норми, які визначають поняття прав на комерційну таємницю, її об'єкти, майнові права на комерційну таємницю та строк їх чинності.

Важливе значення у цій сфері має низка статей Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", які забороняють незаконне використання інформації, що є комерційною таємницею, визначають функції та права Антимонопольного комітету України, а також санкції, які можуть бути застосовані до порушників правил добросовісної конкуренції.

Закон України "Про інформацію", хоча й не містить спеціальних норм щодо охорони прав на комерційну таємницю, але включає низку норм, що безпосередньо її стосуються. Зокрема в ньому дається поняття конфіденційної інформації, яка являє собою комерційну таємницю, та передбачається порядок захисту прав на таку інформацію.

В Законі "Про підприємства в Україні" тлумачиться поняття комерційної таємниці підприємства. Термін "банківська таємниця" розкривається в Законі України "Про банки і банківську діяльність".

Джерелом права щодо охорони раціоналізаторських пропозицій є «Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій», затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992 року. Порядок оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію регламентований «Методичними рекомендаціями про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію», затверджені наказом Державного патентного відомства України від 27 квітня 1995 року. Новий Цивільний кодекс України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, дає більш широке, у порівнянні з попередньою редакцією, тлумачення поняття раціоналізаторської пропозиції. Це визнана юридичною особою пропозиція, що містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Система правового регулювання відносин, що виникають у сфері раціоналізаторської діяльності, нині переживає етап істотної перебудови. Головним законодавчим актом з цих питань є ЦК України, що регулює питання, пов'язані з правами автора раціоналізаторської пропозиції, участі автора у її впровадженні та порядком розв'язання спорів про авторство, першість на раціоналізаторську пропозицію і виплату винагороди. Книга четверта ЦК України містить главу 41 "Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію" (4 статті). Крім того, діє "Тимчасове положення про правову охорону об’єктів прав промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні", затверджене Указом Президента України у вересні 1992 р. Юридичним особам надано право самостійно визначати порядок розгляду заяв на раціоналізаторські пропозиції їх використання, виплату авторської винагороди тощо. Таким чином, сфера централізованого державного регулювання раціоналізаторської діяльності значно звузилася.

За ЦК України раціоналізаторська пропозиція - Це визнана юридичною особою пропозиція, що містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Для оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію автор подає заявку на неї тому підприємству, напрямку діяльності якого відповідає пропозиція. Заява реєструється в журналі реєстрації заяв на рацпропозицію за формою, затвердженою Державним комітетом статистики України. На підприємстві пропозиція проходить своєрідну експертизу по суті. Якщо пропозиція визнається раціоналізаторською, то вона приймається для використання. По закінченні місяця, після ухвалення позитивного рішення автору видається охоронний документ-свідоцтво установленої форми. Свідоцтво підписується керівником підприємства і затверджується печаткою. Це свідоцтво закріплює за автором немайнові та майнові права. До останніх відноситься право на винагороду.

Що стосується таких об'єктів, як породи тварин і наукові відкриття, то на цей час ще не прийняті закони України щодо їх правової охорони.

3.3 Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав

До об’єктів авторського права і суміжних прав відносяться: літературні твори, художні твори, комп’ютерні програми, компіляції (бази) даних, виконання, фонограми і відеограми, програми організацій мовлення