17. Системи класифікування винаходів.

У галузі промислової власності використовуються міжнародні та національні патентні класифікації (для класифікування винаходів і корисних моделей), класифікації виробів, які можуть охоронятися як промислові зразки, класифікація товарів і послуг для цілей реєстрації знаків та класифікація зображальних елементів знаків. З метою систематизованого розподілу патентних документів на винаходи (корисні моделі) багато держав створили різні системи патентної класифікації. У відомих класифікаціях винаходів використовуються предметно-тематичний (галузевий), функціональний (тотожність виконуваних функцій) і змішаний принцип побудови системи понять. Предметно-тематичний принцип припускає класифікацію рішень по області їх застосування в тій або іншій галузі техніки. Німецька класифікація винаходів в основному будувалася на галузевому принципі. Функціональний принцип класифікації передбачає такий розподіл класифікуємих рішень, що враховує тотожність основних функцій або викликаного ними ефекту незалежно від їх галузевого застосування. Цей принцип поряд із предметно-тематичним широко використовується в американській класифікації винаходів. До найбільш відомих національних систем класифікації винаходів відносяться німецька, американська, англійська, японська. Німецька система класифікації винаходів почала застосовуватись з 1877 р. та використовувалась в багатьох країнах Європи. У 1965р. ФРН підписала Європейську конвенцію про Міжнародну патентну класифікацію. Як вже зазначалось ця класифікація побудована за предметно-тематичним принципом упорядкування понять. Класифікаційна рубрика характеризує або виріб, або матеріали, з яких виготовлено ці вироби, або технологічні процеси. Вона нараховує 89 класів, які розташовуються в алфавітному порядку за їх назвами німецькою мовою, що ускладнює користування перекладі на іншу мову таблицями класифікації, так як окремі галузі промисловості розкидані по всій класифікації. Класи позначаються арабськими цифрами від 1 до 89. За структурою німецька класифікація є чотирьохступеневою: клас, підклас, група та підгрупа. Підкласи позначаються малими літерами латинського алфавіту (наприклад, 35d), розділи (якщо вони є в даному класі) - зміщеним догори індексом над літерою (наприклад, 21 а³); групи - арабськими цифрами через кому після підкласу, підгрупи - двозначним числом, зміщеним догори над групою чи вказаним через косу лінію. Повний індекс має такий вигляд: 21 а³ або 32а,11/02. Американська система класифікації винаходів - це ієрархічна, багатоаспектна, детально розроблена система. Вона застосовується з початку XIX сторіччя, включає близько 400 класів та нараховує близько 120 тис. рубрик. В нумерації (послідовності) класів в американській системі відсутня логічна основа, тому близькі за тематикою рубрики можуть бути розташовані по всій системі. Кожний клас містить підкласи, кількість яких складає від одного до декількох сотень. Індекс класифікації виражається двома числами, що розділені косою лінією, наприклад 30/246, де дві перші цифри означають клас, три наступні - підклас. Класифікація винаходів США постійно переглядається із внесенням змін. Останнє видання переліку рубрик покажчика класів виконано ВНДІПІ у 1998р. Англійська система класифікації винаходів розроблена наприкінці XIX сторіччя. Побудована, в основному, за фасетним принципом - терміни, які характеризують окремі аспекти технічного рішення, згруповані у так звані фасети, що утворюють повний опис всієї тематики визначеної галузі. Основні розділи позначені (аналогічно МПК) великими літерами латинської абетки: А, В, С, D, Е, F, G, Н. Кожний розділ містить від двох до восьми класів. Кожний клас позначено арабською цифрою, що стоїть після букви розділу. Класи складаються з підкласів, які позначаються великими літерами латинської абетки, наприклад В1С. Англійська система класифікації винаходів відрізняється великою кількістю змін, які вносяться кожні два роки. Японська система класифікації винаходів достатньо деталізована, містить більш ніж 130 класів, близько 1000 підкласів, біля 23 тис. рубрик. Кожний клас охоплює, як правило, окрему галузь техніки або виробництва та групуються за способами та пристроями. Згруповані таким чином класи утворюють сім серій. З 1972 р. патентне відомство Японії внесло зміни в розподіл галузей промисловості за тематичними рубриками. Класифікуються всі суттєві ознаки винаходу. Тому на одному описі винаходу інколи проставлено 8-10 індексів. [3] Міжнародна патентна класифікація Для запобігання використанню різних класифікаційних систем було створено Міжнародну систему патентної класифікації. Використання в різних країнах єдиної системи класифікування винаходів полегшує обмін патентною інформацією між ними, прискорює пошук необхідних документів у разі проведення різних видів патентного пошуку Міжнародна патентна класифікація (МПК) — результат міжнародної співпраці патентних відомств багатьох держав. Вона базується на Страсбурзькій угоді 1972 p., підготовленій Міжнародним Бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Основне призначення МПК: - засіб для уніфікованого в міжнародному масштабі класифікування патентів на винаходи (корисні моделі), включаючи опубліковані заявки, а також ефективний інструмент для патентних відомств з метою встановлення патентоспроможності і оцінки внеску винахідника в заявлений винахід; - інструмент для впорядкованого зберігання патентних документів, який полегшує доступ до технічної та правової інформації, що міститься в них; - основа для вибіркового розподілу інформації серед користувачів патентної інформації; - основа для визначення рівня техніки в окремих галузях; - основа для отримання статистичних даних у сфері охорони промислової власності, що, в свою чергу, дасть змогу визначати рівень розвитку різних галузей техніки і технологій. [4] Ієрархія структури МПК полягає в розподілі всіх галузей знань на декілька класифікаційних рівнів. Функціонально-галузевий принцип полягає в тому, що МПК вміщує як функціонально-орієнтовані, так і галузеві рубрики. Функціонально-орієнтовані рубрики МПК призначені для класифікування об’єктів, конструктивні та функціональні особливості яких стосуються декількох галузей застосування, або якщо застосування об'єкта винаходу в певній галузі не є суттєвим. Якщо ж найважливіша інформація, що розкриває суть винаходу, є така, що відноситься до галузі застосування, об'єкт класифікується в галузевій рубриці. МПК охоплює всі галузі знань, об'єкти яких можуть мати правову охорону. Виходячи з цього класифікаційна схема розділена на 8 розділів, що містять приблизно десятки тисяч рубрик. Кожна рубрика визначається індексом, що складається з букв латинського алфавіту і арабських цифр. Розділи позначаються заголовними буквами латинського алфавіту. А — «Задоволення життєвих потреб людини»; В — «Різні технологічні процеси; транспортування»; С — «Хімія; металургія»; Д — «Текстиль; папір»; Е — «Будівництво; гірнича справа»; F — «Механіка; освітлення; опалювання; двигуни і насоси; зброя і боєприпаси; підривні роботи»; G — «Фізика»; Н — «Електрика». Розділи, в свою чергу, діляться на класи. По дальше дроблення здійснюється в напрямі диференціації тематики класу за принципом ієрархічного підпорядковує на підкласи, які позначаються також заголовними латинськими буквами. Підкласи мають покажчики змісту, що приблизно відображають всю тематику підкласу, відсилаючи користувача до рубрик, до груп (основних і підгруп), пов'язаних між собою певною підпорядкованістю. Одна крапка означає, що рубрика (підгрупа) підпорядкована безпосередньо групі, дві що рубрика підлегла підгрупі з однією крапкою тощо. [5] МПК постійно переглядається в рамках ВОІВ спеціалістами Комітету експертів МПК з метою її вдосконалення і врахування розвитку техніки. Кожні 5 років затверджується нова її редакція - текст класифікації, що застосовуватиметься для класифікування патентних документів на період до наступного перегляду. З 1 січня 2000 р. Вступила в силу 7-ма редакція МПК, введено близько 1800 нових рубрик, у тому числі нові класи і підкласи. Анульовано близько 270 рубрик. 6-та редакція (1995 р.) включає 118 класів, 624 підкласи, приблизно 67 тисяч груп та підгруп. Учасниками Страсбурзької угоди є 43 держави (на 15 січня 1999 p.), але застосовують МПК більшість патентних відомств та усі п’ять міжнародних та регіональних організацій інтелектуальної власності (ВОІВ, ОАРІ, ARIPO, ЄПВ, ЄАПО), що публікують патентні документи. Ті ж відомства, що користуються національною патентною класифікацією, як правило, подають додатково й індекси МПК. Оскільки класифікація є найважливішим пошуковим засобом, МПК спрощує пошук у фондах патентної документації різних країн, зокрема, в автоматизованих базах даних. Для полегшення користування МПК публікується офіційний Покажчик ключових термінів (ПКТ). МПК і ПКТ (англійською та французькою мовами) публікуються і розповсюджуються ВОІВ на паперовому носієві. CD-ROM IPC:CLASS, що також випускається ВОІВ, вміщує всі редакції МПК та ПКТ англійською, французькою, іспанською, німецькою та угорською мовами, а текст 6-ої редакції — також російською мовою. Крім цього, на диску вміщено «Покажчик відповідності змісту рубрик МПК» всіх шести редакцій. У 1997 р. Держпатент України здійснив переклад ПКТ до МПК на українську мову. В зв'язку з розвитком і поширенням сучасних інформаційних технологій використання патентної інформації на електронних носіях, подальший перегляд МПК (в період 1999 - 2004 p.p.) буде спрямований на пристосування її до використання як ефективного пошукового засобу також і в електронному середовищі, зокрема в Інтернет. [4] Система класифікації ECLA. Офіційні патентні публікації ЄПВ (близько 70 тис.заявок на рік) експерти класифікують за діючою на сьогодня редакцією МПК. З метою підвищення ефективності пошуку, ЄПВ має власну класифікацію (ECLA), розробка якої почалась на початку 70-х років на основі першої редакції МПК та старої голандської класифікації (IdT), а закінчилась у 1991 р., коли всі поточні надходження стали класифікувати за допомогою ECLA. Тобто, система ECLA використовується для класифікації внутрішніх пошукових масивів ЄПВ. Вона базується на ієрархічній структурі МПК, але вміщує додатково 70 тис. індексів. На відміну від індексів МПК індекси ECLA більш динамічні та постійно оновлюються. Повне видання ECLA на папері складається із 10 томів з рубриками, які відповідають МПК, та два томи з рубриками, що відповідають IdT. Додатково щомісяця публікуються змінні листки з поточними змінами. Так, наприклад, у 1996 р. ECLA налічувала близько 117 тис. рубрик, а в той же час у 6-й редакції МПК їх нараховувалось всього близько 67 тис. Крім ЄПВ індекси ECLA використовуються для індексування документів в чотірьох БД, що експлуатуються службою Questel: EPAT(європейські патенти), FPAT (французькі патенти), PCTPAT (публікації ВОІВ), EDOC (пошуковий масив ЄПВ). Європеська класифікація постійно переглядається з урахуванням потреб патентного відомства. В результаті сформувалось дві суттєві особливості: - створення більш дрібних рубрик внаслідок деталізації відображення рубрик МПК, що влючають велику кількість патентних документів; - удосконалення рубрик з неясними або застарілими дефініціями.