Методичні рекомендації до вивчення теми:

Іноземні інвестиції – це всі види майнових, інтелектуальних та інших цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством України. Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України.

Іноземні інвестиції, як відомо, використовуються у спеціальних вільних економічних зонах. Специфіка їх регулювання визначається законодавством України про спеціальні вільні економічні зони.

Однією з особливостей режиму іноземних інвестицій є усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 17 лютого 2000 р. на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів (далі – підприємства), створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, визначеними законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Підприємство з іноземними інвестиціями – це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція у статутному фонді якого (за його наявності) становить не менше 10 %.

Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року іноземні інвестиції на території України можуть здійснюватися у вигляді: конвертованої іноземної валюти, національної валюти, будь-якого рухомого нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав, виражених у конвертованій валюті, грошових вимог та права н вимоги виконання договірних зобов'язань; будь-яких прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами і використання природних ресурсів.

Іноземний інвестор (відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р.) – іноземні юридичні та фізичні особи, іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації, які визначаються такими відповідно до законодавства України. Для іноземних інвесторів на території України встановлено національний режим інвестицій та іншої господарської діяльності.

Особливості правового режиму іноземних інвестицій на території України були визначені Законом України «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 р., а також Декретом Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» від 20 травня 1993 р., який став основою вказаного Закону. У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України зазначеного Декрету була зупинена дія Закону України «Про іноземні інвестиції».

Взагалі, якщо говорити про законодавче регулювання іноземних інвестицій в Україні, то в цій сфері прийнято біля 100 законодавчих актів, які регулюють різні питання. Це не лише загальні питання організації та здійснення інвестиційної діяльності, а й спеціальні питання, що стосуються режиму інвестиційної діяльності у відповідних регіонах.

Правове регулювання інвестиційної діяльності не обмежується названими вище законами та Декретом. Воно здійснюється також за допомогою інших нормативних актів підзаконного характеру. Прикладами таких актів є Тимчасовий порядок надання додаткових пільг іноземним інвесторам, затверджений 31 березня

1994 р. Агентством міжнародного співробітництва та інвестицій,Порядок надання індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за межі України, затверджений 24 грудня 1993 р. Національним банком України, та ін.

Кабінет Міністрів України прийняв велику кількість постанов, спрямованих на врегулювання суспільних відносин у сфері інвестиційної діяльності. Лише з січня 1995 р. по травень 2002 р. прийнято понад 100 таких постанов. Серед них можна назвати такі постанови, як «Про Концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки» від 1 червня

1995 р., «Про затвердження переліку підприємств, приватизацію майна яких, що перебуває у загальнодержавній власності, доцільно здійснити із залученням іноземних інвестицій» від 1 лютого 1996 р., «Про стимулювання інвестиційної діяльності» від16 лютого 1998 р.

Важливе значення має постанова Кабінету Міністрів України | від 28 грудня 2001 р., якою затверджено Програму інвестиційної І діяльності 2002–2010 рр.

З багатьох питань інвестиційної діяльності приймались укази | Президента України. Таких указів з 1993 р. по 2002 р. було прийнято близько 50. До них слід віднести укази Президента України І «Про інвестиційний фонд та інвестиційні компанії» від 19 лютого І 1994 р., «Про українську державну кредитну інвестиційну компанію» від 8 серпня 1995 р., «Про Фонд захисту громадян- інвесторів на фондовому ринку» від 8 липня 1998 р., «Про залучення інвестицій в економіку України» від 28 червня 1999 р., і «Про деякі питання інноваційного інвестування підприємств, що І мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави» І

від 1 липня 2002 р.

Таким чином, можна зробити висновок, що в Україні вже створено основи правового регулювання іноземних інвестицій.

Верховна Рада України 17 грудня 1993 р. прийняла Закон І України «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» (закон втратив чинність на підставі Закону І України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня

1996 року).

Завдання Програми – забезпечити за рахунок залучення іноземних інвестицій додаткові джерела фінансування, прогресивні структурні перетворення в економіці України, розвиток потужного експортного потенціалу, підвищення технічного та якісного рівня виробництва, зменшення потреб підприємств України в енергоносіях і сировині, ліквідацію існуючих диспропорцій і дефіцитів на ринку України.

Прийнятий 20 травня 1993 р. Декрет Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» закріпив не лише особливості режиму іноземних інвестицій на території України, а й вирішив ряд інших питань, пов'язаних із здійсненням інвестиційної діяльності іноземними суб'єктами. Водночас у Декреті було уточнено ряд положень, викладених раніше у Законі України «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 р. Зазначений Декрет відіграв досить суттєву роль у правовому регулюванні режиму іноземного інвестування. На його заміну вже 19 березня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про режим іноземного інвестування», який не лише відтворив багато положень Декрету, а й закріпив багато нових норм, що регулюють суспільні відносини у зазначеній сфері.