Методичні рекомендації до вивчення теми:

Вивчаючи дану тему, необхідно зважати на те, що на практиці міжнародна торгівля практично ніде і ніколи не розвивалася вільно без втручання держави. Тому, не зважаючи на те, що у післявоєнні роки в рамках Генеральної угоди по тарифам і торгівлі (ГАТТ) та створеної на її основі Світової організації торгівлі була зроблена велика робота щодо послаблення протекціонізму та лібералізації світової торгівлі, зовнішня політика як і раніше залишається одним із основних напрямків державного регулювання економіки.

Інструменти, які використовуються державою для регулювання міжнародної торгівлі можна поділити на:

• тарифні (основані на використанні митного тарифу);

• нетарифні (квоти, ліцензії, субсидії, демпінг, торгівельні договори і т.д.).

Тарифні методи регулювання зов­нішньої торгівлі займають централь­не місце у системі реалізації держав­ного регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності. Лібералізація зовнішньоторговельної політики як форма політики держави виявляється у зниженні тарифних ставок імпортних та експортних мит, наданні вагомих пільг щодо товарів походженням з країн, що розвиваю­ться. Разом з тим протекціонізм як державна форма торговельної полі­тики шляхом застосування високих імпортних тарифних ставок захи­щає внутрішній ринок від проник­нення товарів не вітчизняного вироб­ництва і стимулює розвиток екс­портного стратегічного прогнозуван­ня та планування у вітчизняних то­варовиробників.

Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі комплексно впливає на об­сяги сум нарахованого мита на това­ри, що є об'єктом експортно-імпорт­них операцій. Слід зазначити, що комплексність впливу тарифного ре­гулювання проявляється у потребі визначення митної вартості товару, з якої нараховуватимуться суми мита, коду товару відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності та країни походження, що суттєво впливає на застосування окремих ставок мита до певних товарів.

Таким чином, для застосування ставок мита потрібно насамперед визначити митну вартість товару, його код згід­но з ТН ЗЕД та країну походження.

Структурно-митний тариф являє собою систематизова­ний перелік товарів, що підлягають обкладенню митом у разі їх ввезення чи вивезення з митної території певної країни. Розрізняють, у залежності від кількості ставок, які можна застосувати до кожного товару, два типи митного та­рифу — простий та складний.

Простий митний тариф передбачає для кожного товару тільки одну ставку мита, яка застосовується незалежно від країни походження товару чи інших обставин

Складний митний тариф по кожному товару забезпечує наявність декількох ставок мита та дозволяє, в залежності від походження товару, застосовувати різний рівень митного об­кладення. Крім того, цей тариф дозволяє впливати на інші країни шляхом застосування диференційованих ставок.

Звичайно, найвища ставка мита складного тарифу визна­чається кожною країною окремо, незалежно від наявності договірних тарифних угод з іншими країнами та, згідно з наведеною класифікацією, є автономною. Іншою ставкою у складному тарифі виступає конвенційна, яка зобов’язує певну країну застосовувати її на підставі укладених дво- та багатосторонніх угод щодо товарів, які імпортуються з цих країн. Найнижчими ставками складного тарифу є префе­ренційні, які застосовуються у країнах, економічно пов'я­заних певними угодами, а також стосовно товарів похо­дженням з країн, що розвиваються.

Таким чином, тарифне регулювання державної зовніш­ньоторговельної політики є головним інструментом впли­ву на торговельні відносини різних країн та, певним чи­ном, сприяє реалізації політики протекціонізму щодо віт­чизняних товаровиробників.

Слід зазначити, що застосування тарифів у зовнішньо­торговельних стосунках, суттєво поповнює державний бю­джет.

Знання та застосування механізму впливу митно-тариф­ного регулювання на етапах планування та прогнозування стратегічних та тактичних кроків зовнішньоекономічної діяльності дозволить уникнути багатьох помилок у разі ухвалення рішення та окреслити завдання на розробку екс­портної стратегії та тактики.

Варто зазначити, що застосування тих чи інших ставок мита слід розглядати як рівняння з трьома невідомими або невизначеними взаємозв'язаними складовими: це код то­вару, до якого застосовуються ставки мита, згідно з товар­ною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності, вплив країни походження, як фактор зменшення ставок мита чи звільнення від його сплати, та застосовані методи визначення митної вартості.

Митна справа — комплекс заходів, спрямованих на реалізацію державної митної політики України.

Митна справа це складова частина зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності держави. Регулюється Законом України «Про митну справу в Україні» (1991 р.). Передбачає: захист економічних інтересів держави; контроль за додержанням митного законодавства; забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи; сприяння захисту прав інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; використання засобів митно-тарифного та нетарифного регулювання у разі переміщення через митний кордон України товарів; вдосконалення митного контролю і оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон; здійснення митною службою разом з НБУ контролю за валютними операціями; здійснення заходів інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення сприятливих умов для прискорення пасажиропотоку та переміщення товарів через митний кордон; боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил; співробітництво з митними та іншими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями у сфері митної справи; ведення митної статистики; ведення Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності; здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України тощо.

Державна митна служба — вид державної служби, основними завдання якої є впровадження в життя державної митної політики, організація діяльності митної системи, здійснення контролю за дотриманням митного законодавства.

Правове регулювання діяльності митних органів, функції і компетенція їх посад, осіб, порядок та умови проходження служби в цих органах визначається Законом України «Про державну службу» (1993 р.), Митним кодексом України, іншими законодавчими та підзаконними актами. Посадовим особам митної служби надаються необхідні повноваження для здійснення митного контролю, митного оформлення, провадження у справах про порушення митних правил та провадження дізнання у кримінальних справах про контрабанду, виконання інших обов'язків. Основні положення про порядок і умови проходження служби в митних органах затверджує Кабінет Міністрів України.

Митний кодекс України — кодифікований акт, що визначає правові, економічні та організаційні основи митної справи в Україні. Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в нашій державі, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів нашої держави, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Єдиний митний тариф — систематизований звід ставок мита, сферою дії яких є єдина митна територія країни (групи країн, об'єднаних митним союзом). Встановлений з метою обкладення митом товарів при перетинанні кордону країни (однієї з країн — учасниці митного союзу) стосовно третіх країн.

Закон України «Про Єдиний митний тариф» визначає Єдиний митний тариф як систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

З метою оперативного регулювання економічних процесів Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України вносити корективи щодо ставок Єдиного митного тарифу України та застосовувати змінені ставки мита від дня їх прийняття.

В Україні застосовуються такі види мита: адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом; специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом; комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

У законодавстві виділяються декілька видів мита. Передусім це ввізне, вивізне і сезонне мито.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предметі при їх вивезенні за межі митної території України.

Також з метою захисту економічних інтересів України незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове та компенсаційне.

Спеціальне мито застосовується: 1) як захисний захід, коли товари ввозяться на митну територію України у таких обсягах або на таких умовах, які завдають шкоду чи загрожують її завдати вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів; 2) як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси в цій галузі, а також як захід для припинення недобросовісної конкуренції у випадках, що визначаються законами України; 3) як захід у відповідь на дискримінаційні дії та (або) недружні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн та їхніх союзів, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

Антидемпінгове мито застосовується у разі: 1) ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою від їхньої конкурентної ціни в країні експорту на момент цього експорту, якщо таке ввезення завдає шкоду чи загрожує її завдати вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва подібних товарів в Україні; 2) вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою від ціни на подібні або безпосередньо конкуруючі товари інших експортерів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення завдає чи загрожує завдати шкоду загальнодержавним інтересам України.

Компенсаційне мито застосовується у разі: 1) ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи опосередковано використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоду вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва подібних товарів в Україні; 2) вивезення за межі митної території України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи опосередковано використовувалася субсидія, якщо таке вивезення завдає шкоду або загрожує її завдати державним інтересам України.

Одним з інструментів регулювання зовнішньоторговельної політики дер­жави є нетарифне регулю­вання. Засоби нетарифного регулю­вання, на перший погляд, не мають такого суттєвого впливу на зовнішню торгівлю як митно-тарифні, але у зв'язку зі своєю національною прина­лежністю та особливостями застосу­вання вони стають регулюючим фак­тором при експорті та імпорті.

Нетарифні обмеження є комплек­сом національних адміністративних заходів, які нерідко не пов'язані без­посередньо з зовнішньою торгівлею, але виконують функції регулятора експортних та імпортних операцій.

Для оцінки державного впливу за­собів нетарифного регулювання до­цільно певним чином їх класифіку­вати, що дозволить у разі розробки стратегічних та тактичних прогнозів і планів експортної політики окреслити межі ступінь впливу факторів нетарифного регулю­вання країн експорту та імпорту, кордонів Проблеми, як рушійної сили процесів планування.

Метод нетарифного регулювання — один із проявів кон­кретного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Засіб — сукупність методів, яких поєднує мета їхнього впливу на державне адміністрування експортно-імпортних операцій. Наприклад, кількісні обмеження як засіб нетарифного регулювання складається з сукупності адміністративних методів, а саме квотування, ліцензування та «добро­вільного» обмеження експорту. Введення даних методів має одну мету — кількісне та вартісне обмеження екс­порту чи імпорту товарів.

Така класифікація дозволить розподілити засоби і мето­ди даного інструменту зовнішньоторговельної політики у відповідності до їхнього впливу на експортно-імпортні опе­рації, а також окреслити кордони рушійної сили процесу планування.