Основна література:

1. Марченко В.В. Правові основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч.-метод. Посібник. – К.: Націон. Університет, 2005. – 207 с.

2. Лазебник Л.Л. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2005. – 156 с.

3. Поєдинок В.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 285 с.

4. Попов А.А. Правовые основы внешнеэкономической деятельности: учеб. Пособие. – К.: КНТ, 2008. – 383 с.

5. Філіпенко Т.В. Правові основи зовнішньоекономічної діяльності: Наук.-практ. посібник. – Донецьк, 2006. – 151 с.

6. Філіпенко Т.В. Правові основи зовнішньоекономічної діяльності: Наук.-практ. посібник. – Донецьк: ДНУ, 2006. – 151 с.

7. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Підручник / О.А. Кириченко, В.Я. Шевчук, А.А. Мазаракі. – К.: Знання, 2005. – 493 с.

Додаткова література:

1. Щербина В.С. Господарське право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 1999. – 336 с.

2. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с.

3. Предпринимательское право Украины: Практикум / Под редакцией Н.А.Саниахметовой. – Х.: Одиссей, 1999. – 416 с.

4. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 336 с.

5. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. – Х.: Одиссей, 1999. – 464 с.

6. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 264 с.

7. Омельченко А.В. Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 1996. – 288 с.

8. Шаганов Г., Пресняков В., Фаминский И. Регулирование внешнеэкономических связей. – М.: Инфра-М, 1997. – 201 с.

9. Как заключать международные торговые контракты / Под редакцией С.В.Воронова, Е.Н.Хохлова – К.: НККУ, 1992. – 128 с.

10. Руденко Л.В. Інкасова форма розрахунків при зовнішньоторговельних операціях: Лекція. – Полтава: ПКІ, 1998. – 39 с.

11. Руденко Л.В. Особливості використання документальних акредитивів при зовнішньоторговельних операціях: Лекція. – Полтава: ПКІ, 1999. – 72 с.

12. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання: Навчальний посібник. – К.: Товариство “Знання”, 1999. – 359 с.

*  *  *

Тема 10: Правові засади валютного регулювання зед

Основні терміни та поняття: валюта, грошовий знак, демонетизація, розрахунок, девальвація, конвертованість, валютна система, валютно-кредитні відносини, валютний контроль, валютне регулювання, валютні операції.

Методичні рекомендації до вивчення теми:

Валютне регулювання ЗЕД – діяльність держави, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення міжнародних розрахунків і порядку здійснення угод з валютними цінностями стосовно зовнішньоекономічних операцій.

До валютних цінностей належать: 1) валюта України – грошові знаки у вигляді банкнотів, білетів державної скарбниці, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території держави; 2) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, векселі, боргові записки та ін.); 3) іноземна валюта – грошові знаки іноземних держав у вигляді банкнотів, скарбничих білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної країни, а також кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; 4) монетарні метали – золото і метали іридієво-платинової групи; 5) платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

За допомогою валютного регулювання держава прагне поставити під контроль здійснення валютних операцій, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик; встановлює порядок ввезення, вивезення та переказування національної валюти за кордон і тим самим підтримує її стабільність та рівновагу платіжного балансу.

Під валютними операціями слід розуміти операції, пов'язані:

1. з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

2. з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; 3) із ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

В Україні діє ряд нормативних актів у даній сфері. Серед них – Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року. Ним визначено режим здійснення валютних операцій на території України, повноваження державних органів і функції банків та І інших кредитно-фінансових установ тощо.

Важливе значення має Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо вдосконалення валютного регулювання» від 2 листопада 1993 року. Ним передбачено, що всі надходження на користь резидентів в іноземній валюті, за деякими винятками, підлягають обов'язковому продажу через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України.

Важливу роль в організації здійснення валютних операцій відіграє Національний банк України, який видає відповідні генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для

здійснення такої операції.

Щодо повноважень Національного банку України у сфері валютного регулювання, то вони зводяться до таких. Він здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної! політики України; складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України; контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України; визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; видає у межах, передбачених зазначеним Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валитиму ринку України; нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування; установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях; установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням; забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Валютний контроль – система контролю за обміном іноземної валюти в країні, тобто регулювання обсягу готівки в іноземній валюті та її обмінного курсу щодо іноземних валют.

Головним органом, що здійснює валютний контроль на території України, є Національний банк України. Йому надано право здійснювати контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, та забезпечувати виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю. Контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів, які проводяться через уповноважені банки, здійснюють ці ж самі банки. Фінансовий контроль за валютними операціями, які проводяться резидентами і нерезидентами на території України, здійснює державна податкова адміністрація.

Державний комітет зв'язку України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України, а Державний митний комітет України контролює дотримання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.