6. Роль примирних процедур у вирішенні трудового конфлікту

Примирення чи примирний розгляд - це розв'язання трудових конфліктів без участі судових органів шляхом примирення сторін, про­цедура якого встановлюється колективними договорами чи законодав­ством.

Процедура примирення відбувається як без участі, так і за участю по­середника, який допомагає «пом'якшити» гострі відносини у взаємосто­сунках між сторонами, що конфліктують. Більш поширений другий тип цих процедур.

Примирна процедура — це один з етапів урегулювання колективно-трудового конфлікту. її структура може бути проаналізована у двох напрям­ках. По-перше, як сукупність елементів, що входять у структуру конфлік­ту: сторони конфлікту, предмет конфлікту, ресурсний бік взаємодії (зако­нодавчі акти, правила, традиції тощо). По-друге, як певна послідовність актів взаємодії сторін: початок переговорів, звернення до посередника (чи втручання посередника), дії посередника, завершення переговорів, підпи­сання погоджувального документа.

Повна, тобто та, що має правовий набір необхідних елементів та актів взаємодії, процедура примирення складається з таких елементів: сторін примирення, предмету переговорів, законодавчих актів, правил, традицій і норм, що використовуються у примиренні, та етапів: початку переговорів з примирення, звернення до посередника, переговорів за участю посеред­ника чи спеціальних органів, прийняття рішень про досягнення чи недосягнення згоди.

Залежно від наявності чи відсутності цих елементів та актів взаємодії можна сформулювати певну кількість видів і форм примирних процедур.

У розвинутих країнах існує тенден­ція до застосування більш-менш повних процедур, і процес примирення здійснюється на підставі взаємного прагнення сторін використати всі мож­ливості мирного врегулювання конфлікту. Задля цього з метою вирівнювання відмінностей та для прискорення до­сягнення згоди між сторонами в розвинутих країнах застосовується спе­ціальна процедура примирення, яка передбачає спеціальні органи прими­рення, їх склад, порядок і час роботи.

Спеціальні органи, що здійснюють процес примирення сторін, ство­рюються державою як третьою стороною відносин соціального партнер­ства, незалежними організаціями, самими сторонами, які конфліктують.

Врегулювання колективних трудових конфліктів здійснюється на ос­нові Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових су­перечок (конфліктів)». Цей Закон визначає правові та організаційні заса­ди функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових конфліктів і спрямований на здійснення взаємодії сторін соціально-тру­дових відносин у процесі врегулювання трудових конфліктів, що виникли між ними.

З метою сприяння поліпшенню трудових відносин та запобігання ви­никненню трудових конфліктів, їх прогнозування і своєчасного їх вирі­шення Президентом України створена Національна служба посередницт­ва і примирення. Ця служба складається із висококваліфікованих фахівців та експертів із питань вирішення трудових конфліктів, має свої відділення в областях.

Трудові конфлікти розглядаються в примирній комісії (орган, призна­чений для прийняття рішення, що задовольнить конфліктуючі сторони).

Комісія створюється за ініціативою однієї зі сторін на виробничому рівні - у триденний термін, на національному рівні - у десятиденний з моменту виникнення колективно-трудового конфлікту з однакової кількості представників сторін.

Протокол про досягнення чи недосягнення згоди сторін, що конфліктують є фактичним завершенням примирної процедури.

Примирно-посередницькі процедури охоче використовуються сто­ронами, які конфліктують, та державою, зважаючи на перевагу мирних способів розв'язання конфліктів, розуміння сторонами цієї переваги та високого авторитету демократичних інститутів у сучасному суспільстві. Зрештою, примирні процедури підвищують ефективність розв'язання кон­флікту, сприяють, незважаючи на тривалість розв'язання, досягненню угод на основі компромісу, що задовольняє обидві сторони конфлікту.