EiOV_Sakalosh_ZF

Фондовіддача (f) – це показник випуску продукції на 1 грн вартості основних фондів. Цей показник розраховується як відношення обсягів випуску продукції (B) до вартості основних фондів (Ф) за співставний проміжок часу (місяць, рік):

В

f = --- (2.11)

Ф

Рентабельність виробничих фондів

(Р) характеризує величину прибутку підприємства, яка припадає на 1 грн вартості виробничих фондів і розраховується як відношення прибутку (П) до середньої вартості виробничих фондів (основних і оборотних) підприємства за певний період (Фвир):

5. Нематеріальні активи

Нематеріальні активи – це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об’єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси для їхнього використання в господарській діяльності з метою отримання прибутку.

До складу нематеріальних активів включають:

•права, що з’являються внаслідок володіння підприємством

патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; свідоцтвами на знаки для товарів і послуг; найменування місця походження товару, фірмове найменування;

•права, що виникають внаслідок володіння підприємством

об’єктами авторського права (комп’ютерні програми, бази даних, топології інтегральних мікросхем);

•права на використання створених на

підприємстві нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (раціоналізаторських пропозицій, «ноу-хау», комерційних таємниць тощо);

•права на користування земельними ділянками

та природними ресурсами;

•монопольні права та привілеї на використання

рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

•права, що з’являються внаслідок укладених

підприємством з іншими підприємствами та організаціями ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної власності.

Патентом називається виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об‘єкт промислової власності.

Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду. Ліцензійна угода – це договір, згідно з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі тощо (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, «ноу-хау», товарні знаки тощо.

Третій юридичний спосіб передачі і придбання нематеріальних ресурсів відноситься до «ноу-хау». Пункти, що стосуються «ноу-хау» можуть бути включені в ліцензійний контракт або в окремий письмовий документ. «Ноу-хау» можуть бути передані в речовій (матеріальній) або нематеріальній формі.

Оцінка вартості наявних нематеріальних активів є об‘єктивно необхідною для розв‘язання цілого ряду економічних питань, які постають перед підприємством (організацією). Необхідність даної оцінки обумовлена такими головними обставинами:

•включення нематеріальних активів до статутного фонду;

•розмежування майнових часток у статутному фонді при об‘єднанні або при поділі підприємств (організацій);

•переоцінка вартості нематеріальних активів з плином часу;

•вирішення питань, які пов‘язані з купівлею (продажем) прав на об‘єкти інтелектуальної власності;

•здійснення звітності підприємства за результатами виробничогосподарської та комерційно-фінансової діяльності;

•необхідність отримання кредиту під заставу майна;

•визначення збитків, які пов‘язані з порушенням прав на об‘єкти інтелектуальної власності тощо.

Найбільш поширеними методами витратного підходу є:

•витратний метод, який полягає у розрахунку витрат на

відтворення нематеріальних активів;

•метод початкових витрат, при якому вартість

нематеріальних активів визначається за бухгалтерською звітністю підприємства за кілька останніх років, виходячи з величини фактичних витрат і терміну створення нематеріальних активів;

•метод вартості заміщення дає можливість розраховувати

максимальну вартість певного нематеріального активу на основі мінімальної ціни, яку необхідно заплатити за придбання аналогічного активу;

•метод відновної вартості передбачає визначення

вартості нематеріального активу як суму витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу.