EiOV_Sakalosh_ZF
.pdfОб’єктами аналізу стають:
номенклатура виготовлюваної продукції та
надання послуг;
втрати робочого часу та їх причини;
характер та порівняльний рівень
технологічних процесів і устаткування;
прогресивність і відповідність сучасним вимогам організації праці та виробництва;
рівень мотивації трудової діяльності;
норми обслуговування та виробітку, рівень
фактичного виконання норм тощо.
Економіка і організація |
Частина 1. Економіка виробничого |
|
виробництва |
підприємства |
171 |
Для визначення загальної чисельності промислововиробничого персоналу на плановий період використовують метод коригування базової чисельності:
Ч |
пл |
Ч |
б |
V |
Ч |
|
100 |
||||
|
|
|
|
Економіка і організація |
Частина 1. Економіка виробничого |
|
виробництва |
підприємства |
172 |
Точнішим є метод розрахунку планової чисельності за трудомісткістю виробничої програми:
Чпл |
|
Т |
су м |
|
|
|
|||
Трп |
Квн |
|||
|
|
Економіка і організація |
Частина 1. Економіка виробничого |
|
виробництва |
підприємства |
173 |
Планову чисельність основних робітників за нормами виробітку можна обчислити за такою формулою:
Чпл.р |
|
|
Nпл |
|
|
Нвир |
Трп |
Квн |
|||
|
|
Економіка і організація |
Частина 1. Економіка виробничого |
|
виробництва |
підприємства |
174 |
Планову чисельність основних робітників, зайнятих контролем технологічного процесу, управлінням апаратами, машинами, розраховують за нормами обслуговування:
Ч пл.р |
|
mo nзм К |
яо |
|
|
||
Н об |
|
||
|
|
|
Економіка і організація |
Частина 1. Економіка виробничого |
|
виробництва |
підприємства |
175 |
Коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову розраховують за формулою:
К яо |
|
100 |
||
|
|
|||
(100 |
f ) |
|||
|
|
де f – плановий процент невиходів робітників на роботу.
Економіка і організація |
Частина 1. Економіка виробничого |
|
виробництва |
підприємства |
176 |
Таблиця 4.1. Баланс робочого часу середньооблікового працівника
Економіка і організація |
Частина 1. Економіка виробничого |
|
виробництва |
підприємства |
177 |
Планову чисельність робітників (в основному допоміжних), для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість робіт, визначають за формулою:
Ч пл.д nрм nзм К яо
nрм – кількість робочих місць допоміжних працівників
Економіка і організація |
Частина 1. Економіка виробничого |
|
виробництва |
підприємства |
178 |
4.4. Продуктивність праці, показники та методи її вимірювання
Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що
характеризується співвідношенням
обсягу продукції, робіт чи послуг, з
одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого.
Розрізняють індивідуальну, локальну
та суспільну продуктивність праці.
Економіка і організація |
Частина 1. Економіка виробничого |
|
виробництва |
підприємства |
179 |
Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції ( обсягом робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, квартал, рік).
Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг).
Економіка і організація |
Частина 1. Економіка виробничого |
|
виробництва |
підприємства |
180 |