90. Роман Марка Вовчка «Живая душа» ( ідейне спрямування, образи)

Роман Марка Вовчка „Жива душа” написаний в руслі демократичної белетристики, він перегукуюється з романами М. Чернишевського, М. Помяловського, М. Салтикова-Щедріна, В. Слєпцова, М. Бажина, в яких порушуються проблеми „нових людей” і емансипації жінок. У центрі уваги письменниці - жіноча доля, питання жіночого самовизначення, самооцінки, ставлення до праці і суспільної діяльності. Емансипованим героїням Марко Вовчок притаманний набір якостей “нової жінки” - сміливість, працелюбність, цілеспрямованість, наполегливість, самовпевненість, здатність захищати свої думки. Особливий колорит романові надають автобіографізм, суб'єктивність, ліризм, емоційність, схильність письменниці до деталізації. Використання цих засобів підкреслює її „жіночий почерк”.Героїня роману „Жива душа”, Маша, відрізняється від своїх ровесниць не тільки серйозністю, цілеспрямованістю, працьовитістю. „Живі душі” і підлітки - Катя Рославлєва та Любонька Підколодна. Вони щиро люблять Машу; для цих дівчаток вона - приклад для наслідування. У зображенні Каті і Люби виявилася спостережливість письменниці як художника-психолога. Їх „нестандартна” в очах дорослих поведінка - не просто витівки, а усвідомлений виклик неправді, нещирості. Ці підлітки - „нова смуга” (один з розділів роману так і називається, „Нова смуга”). Упевнено можна сказати, що з дівчат виростуть самостійні, з почуттям власної гідності, жінки, які принесуть користь суспільству.

91. Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли...» (місце твору в літературному процесі іі-ої половини хіх ст., актуальність, образи, художність)

Вершиною епічного мислення Панаса Мирного вважається романи «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1875), де автор у центр художнього дослідженняставить неординарну людину й детально простежуєїї психологічний стан у різних обставинах. Центральною проблемою епопеї «Хіба ревуть воли, якясла повні?» є конфлікт «пропащої сили» (Чіпки) з патріархальним середовищем пореформеного села. Сюжет ­– майже детективна історія, в ході якої постають картини життя селян, міщан, діяльності новоутвореного земства і т. д. Історія життя центрального персонажа Чіпки Варениченка складається так, що він проходить через численні ситуації і випробування: з дитинства серед односельців вважався«виродком»; уже в дорослому віці не вдалося статидобропорядним господарем через втрату земельного наділу;зіткнувся з несправедливістю офіційних осіб щодо ведення(у даному випадку судових) справ із нижчими верствами населення. Як натура діяльна, не зміг знайти втіхи вспокійному сімейному житті й у процесі невдалих пошуківправди опинився в середовищі злочинців, шукаючи «порятунку» в пияцтві і розбійництві.Картини роману густо заселені характерами не лишерізного соціального типу, а й різної психічної організації.Так, протилежністю Чіпки е його дружина Галя. Не можезрозуміти вчинків свого товариша Грицько, який став добропоряднимгосподарем (його спосіб життя цілком відповідаєморальним принципам навколишнього оточення). Ситуаціязагострюється, коли фактично ворогами стають мати з сином (Мотря після численних вагань віддає Чіпку дорук офіційноіо суду). Увагу привертає передусім центральний персонаж ЧіпкаВарениченко, який є однією із загадкових постатей у літературідругої половини XIX ст. Цього героя можна визначитияк суспільний тип того часу. Нове в характері Чіпки— результат зіткнення абсолютно протилежних начал,Суперечність у його внутрішньому світі — це, фактично,вічне розходження між прагненням до найповнішого самовираження,реалізації великої потенціальної енергії й постійноюпротидією зовнішніх обставин, неможливістю досягтиідеального світопорядку (який вимальовується в уяві).Отже, неординарна особистість випадає із суспільноїієрархії; виникає конфлікт із середовищем і внутрішня драмадуші.Надзвичайно трагічним постає в романі образ Галі. Вона уособлює дівочу красу, подружню вірність і моральну чистоту — найпривабливіші риси українського національного характеру. Саме в стосунках із Галею якнайповніше розкриваються багатий внутрішній світ Чіпки, його кращі людські якості. Дівчина не сприйняла способу життя свого батька й поставила коханому умову для одруження — покинути розбійництво. Отже, людина може бути сильнішою за долю, попри все вона здатна обирати шлях добра.В аналітичній прозі Панаса Мирного неможливо провеститочну межу між власне зауваженнями розповідача йбезпосереднім вираженням внутрішнього стану персонажа.Відбувається постійне чергування цих двох планів дослідження,в чому й полягає внутрішній драматизм розповіді. Своєрідність роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»полягає в тому, що він має двох авторів. Єдиний план розповідіепічного твору складається ніби з двох різних авторських точок зору. Кожен з авторів «творить» свого розповідача,а разом з цим — свою версію втілення авторськоїдумки. Розповідач Панаса Мирного, виступаючи об’єктивнимспостерігачем, займаючи позицію на різних дистанціях щодо окремих персонажів, не засвідчує своєїприсутності в тій чи іншій ситуації. Про наявність такоїточки спостереження читач може тільки здогадуватися, виходячи із загального враження про плин розповіді. РозповідачІвана Білика також займає об’єктивну позицію, чимвизначається загальна стильова тенденція роману. Протев епізодах тут постійно відчувається присутність сторонньоїособи, і персонажі навіть дещо втрачають свободу дій ухудожньому просторі, перебуваючи під владою сторонньоїособию.