37. Комедія Карпенка-Карого «Сто тисяч» (реалізм твору, образність, художність). Українське літературознавство про творчість Карпенка-Карого

Коли Іван Карпенко-Карий писав комедію "Сто тисяч", він ставив за мету піддати сатирі ті негативні явища, які побутували у 80-90 роках XVIII століття. Сільські багатії всіляко намагалися примножити свої багатства. Часто гонитва за грошима ставала самоціллю, гроші витісняли з життя людини такі поняття, як честь і мораль. І тоді з'являлися такі постаті, як Герасим Никодимович Калитка - головний герой комедії "Сто тисяч". (РЕАЛІСТИЧНІСТЬ) Письменник виразно протиставив двох героїв: романтика - шукача скарбів Бонавентуру і, власне, самого Калитку. Ось приклад: копач ставиться до грошей не як до джерела щастя. У великих грошах він вбачає лише можливість матеріально забезпечити себе і своїх рідних.Образ дружини Калитки, працьовитої простої жінки, допомагає показати скупість Герасима — він, наприклад, змушує її ходити 3 версти до церкви пішки, жаліючи коней. Одна з побічних ліній — кохання сина Калитки Романа з наймичкою Мотрею, одруженню яких перешкоджає батько. Він мріє поріднитися з мільйонером Терентієм Пузирем. Однак, коли Роман відвідав Пузиря, там з ним обійшлися як з челяддю, що вкрай обурило батька. (ОБРАЗНА СИСТЕМА)

Видатний учений, літературознавець О Єфремов зазначав, що новаторство І. Карпенка-Карого як драматурга виявилось у тому, що він «пив з власної чарки», топтав свою стежку в літературі, першим виступивши «за межі шаблону — отієї етнографічної, з неодмінним коханням у центрі, драми й дав початки серйозної комедії, цінної і з громадського, і з художнього погляду». Від драматургії І. Карпенка-Карого повіяло таким свіжим вітром, що той повів одразу вловили і критика, і глядачі (бо ж драма найперше ставилася на сцені) не тільки в Україні, а й за її межами. «Чим він був для України, для розвою її громадянського та духовного життя, — Я писав І. Франко про Карпенка-Карого, — се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література...»

Відзначаючи заслуги Карпенка-Карого у розвитку українського театру, Максим Рильський підкреслював, що відгуки його драматургії ми чуємо, наприклад, у комедіях та драмах Кочерги, «в усьому кращому, що маємо ми. нині в українському театрі».

38. Комедія Карпенко-Карого «Хазяїн» (актуальність теми, образи, художня і сценічна майстерність)

У п'єсі «Хазяїн» хижацькі методи швидкого збагачення уособлює центральний персонаж Терентій Гаврилович Пузир (хазяїн), його прислужники Феноген, Ліхтаренко та інші. На першому плані для них — гроші, матеріальний достаток, здобутий нечесним шляхом. Так, саме нечесним, бо ці персонажі, щоб забагатіти, готові укласти угоду із власною совістю і використати народні нещастя — недорід, голод, пошесні хвороби. Найоригінальнішим досягненням Карпенка-Карого в п'єсі "Хазяїн" є образ Пузиря. В образі Пузиря Карпенко-Карий викривав павуків-стяжателів і художньо переконливо доводив, що не в багатстві щастя. Адже щасливим мільйонер не був, його життєві принципи зазнають краху: хижацькі методи господарювання викликають бунт робітників; дочка має намір вийти заміж, не рахуючись з волею батька; за участь у шахрайстві його притягають до відповідальності, а непомірна зажерливість призводить до трагічного кінця. Отже, Пузир став жертвою своїх же мільйонів. Для яскравішого змалювання образу головного героя письменник майстерно змалював людей, між якими жив і з якими спілкувався Пузир. Двоє з них — Феноген і Ліхтаренко — сприйняли його науку і тепер своїми принципами та життєвою метою нічим не відрізнялися від хазяїна. Образ Золотницького драматург увів, щоб показати перемогу буржуазії в економічному змаганні з дворянством.

Образи Соні і Калиновича свідчать про небайдужість інтелігенції того часу до людської долі. Цими образами автор комедії утверджує, за його власними словами, "ідею любові, ідею щастя, ідею економічного благосостоянія народу". Письменник виявляє глибоку впевненість у тому, що світ неправди і зла приречений на загибель, що в майбутньому восторжествують "вищі ідеали загального добра", зникнуть причини, які породжують егоїзм, жадність і ворожнечу між людьми. Отже, твір Карпенка-Карого — соціальна сатирична комедія, в якій висміюються і осуджуються явища, породжені капіталістичним ладом, викриваються "володарі" життя — капіталісти, підкреслюється аморальність їх вчинків. У п'єсі висміюються й окремі побутові явища, що виникли як наслідок потворних відносин в експлуататорському суспільстві. Хоч у комедії драматург і не створив позитивного героя, який би різко протистояв хижаку-мільйонеру, а представники народних мас виступають лише епізодично, проте ідеал автора досить виразний. Викриваючи й висміюючи, він водночас стверджував те позитивне, справедливе, носієм якого був народ. Художня майстерність драматурга позначилася і на мові комедії. Характерною особливістю драматичного твору є те, що в ньому мова є найважливішим засобом типізації й індивідуалізації дійових осіб, а драматичний діалог є специфічним функціонально-стильовим різновидом літературної мови. Ця особливість зумовлюється його діалектичною єдністю із засобами пластичної та мімічної виразності при сценічному втіленні тексту п'єси.