Методичні рекомендації щодо оформлення індивідуальних навчально-дослідних завдань Що таке індз?

Одним із головних напрямів формування якісного рівня освіти, який задовольняє потреби майбутніх спеціалістів в інтелектуальному і професійному розвитку, є залучення студентів до наукової роботи через виконання ними індивідуальних навчально-дослідних завдань. Необхідність оволодіння студентами методами наукової діяльності та наукового пізнання не підлягає сумніву, оскільки без науково-дослідної роботи у вищій школі неможливо здійснювати підготовку спеціалістів на рівні сучасних вимог.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) є видом позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального або навчально-дослідного характеру, яке використовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу.

Мета ІНДЗ. Самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

Зміст ІНДЗ. ІНДЗ — це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних, семінарських і практичних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Структура індз

Основними структурними елементами ІНДЗ є:

─ вступ;

─ основна частина (поділяється на розділи і підрозділи);

─ висновки;

─ список використаних джерел;

─ додатки (за необхідності).

У вступі (1-2 сторінки) обґрунтовують актуальність теми, мету роботи, її структуру. В основній частині висвітлюється фактичний стан об’єкта дослідження, проблеми його регулювання, вітчизняний та/або зарубіжний досвід їх вирішення. У висновках відображають основні теоретичні і прикладні положення, які логічно випливають з тексту роботи. Список використаних джерел містить основні праці та документи, які використовувались автором у процесі написання роботи.

Технічні вимоги до оформлення письмових індз

Формат паперу – А4, орієнтація сторінки – книжкова, поля:

ліве – 3 см,

праве – 1,5 см,

верхнє та нижнє – 2 см;

шрифт – Times New Roman, кегль – 14, міжрядковий інтервал – півтора, інтервал шрифту – звичайний, відступ абзацу – 1,25 см, вирівнювання в тексті – по ширині.

Кожен розділ слід починати з нової сторінки, заголовки структурних частин роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) друкують великими літерами, шрифт – напівжирний, вирівнювання – по центру.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу; шрифт – напівжирний, вирівнювання – по ширині.

Усі заголовки формулюються коротко, вони повинні розкривати зміст відповідної структурної частини роботи. У кінці заголовків і підзаголовків крапок не ставлять.

Відстань між заголовком структурної частини роботи і текстом повинна дорівнювати три рядки. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, малюнків, таблиць подається арабськими цифрами. Підрозділи нумерують в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу, в межах якого він нумерується, і відповідного номера підрозділу, між якими ставиться крапка. Після номера розділу, наприклад, РОЗДІЛ 2, крапку не ставлять, а з нового рядка друкують заголовок розділу. Якщо вказується номер підрозділу, то ставиться крапка і далі йде його назва, наприклад: 2.3. Назва.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, що включається до загальної нумерації сторінок. На ньому і змісті роботи номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Рисунки, таблиці подаються безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше або на наступній сторінці, наприклад: Рис.1.2 або Таблиця 1.2, що означає другий рисунок або друга таблиця першого розділу.

Зверніть увагу: позначка Рис. 1.2 ставиться після самого рисунка в тексті посередині рядка, а потім іде заголовок рисунка, а позначка Таблиця 1.2 ставиться у правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці.

Таблиці нумерують послідовно, в межах розділу. Кожна з них повинна мати назву, яку розміщують зверху і друкують симетрично до тексту. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною.