- •1. Правові та організаційні основи цо. Женевські конвенції про захист цивільного населення і цивільних об’єктів у нс. Закон і положення “Про цивільну оборону України”.
- •2. Завдання цо та шляхи їх реалізації.
- •3. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (єдс і нс).
- •1. Правові та організаційні основи цо. Женевські конвенції про захист цивільного населення і цивільних об’єктів у нс. Закон і положення “Про цивільну оборону України”.
- •1.1 Короткий зміст Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року і Додаткових протоколів до них
- •1.2 Основні норми, спільні для чотирьох Конвенцій і Додаткових протоколів
- •1.3 І Женевська конвенція “Про покращення долі поранених і хворих в діючих арміях” від 12 серпня 1949 року.
- •1.4 Ііі Женевська конвенція “Про поводження з військовополоненими” від 12 серпня 1949 року. Додатковий протокол і (частина ііі, розділ іі)
- •1.5 Іv Женевська конвенція "Про захист цивільного населення під час війни" і Додаткові протоколи
- •1.6 Зміст Додаткових протоколів. Протокол і (міжнародні збройні конфлікти)
- •1.7 Протокол іі (збройні конфлікти неміжнародного характеру)
- •1.8 Висновок
- •1.9 Закон і Положення “Про Цивільну оборону України”
- •2. Завдання цивільної оборони та шляхи їх реалізації
- •2.1 Шляхи реалізації завдань цо
- •1. Попередження надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ліквідація їх наслідків.
- •2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення нс у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку.
- •3. 3Ахист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження.
- •4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час.
- •6. Підготовка і перепідготовка керівного складу цо, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту /зіз/ і діяти в надзвичайних ситуаціях.
- •3. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •3.1 Режими функціонування Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •1. Система цо України та функції її органів.
- •2. Організація цо на об’єкті господарської діяльності.
- •3. Сили цо.
- •1. Система цо України та функції її органів.
- •1.1 Організаційна структура цивільної оборони України
- •1.2 Державна інспекція цивільного захисту та техногенної безпеки України.
- •1.3 Єдина державна система цивільного захисту
- •2. Організація цивільної оборони на об’єкті
- •3. Сили цо
- •1. Класифікація нс в Україні та порядок реагування і ліквідації їх наслідків.
- •2. Осередки ураження при застосуванні зброї масового ураження та звичайних засобів ураження.
- •3. Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •1. Класифікація нс в Україні та порядок реагування і ліквідації їх наслідків.
- •2.1 Загальна характеристика зму
- •2.1.1 Ядерна зброя
- •2.1.2 Ударна хвиля
- •2.1.3 Світлове випромінювання
- •2.1.4 Радіоактивне зараження
- •Мал.1. Вісь радіоактивного сліду
- •Мал.2. Зони зараження
- •Мал.3. Спад рівня радіації
- •2.1.5 Проникаюча радіація
- •2.1.6 Електромагнітний імпульс
- •2.2 Вторинні уражаючі фактори ядерного вибуху
- •2.3 Хімічна зброя
- •2.4 Біологічна зброя
- •2.5 Осередок ядерного ураження
- •2.6 Осередок хімічного ураження
- •Мал.4. Зона хімічного зараження
- •2.7 Осередок бактеріологічного (біологічного) ураження
- •2.8 Осередки ураження при застосуванні звичайних засобів ураження
- •3. Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •3.1 Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •3.1.1 Осередки ураження у випадку аварій на вибухонебезпечних і пожежонебезпечних об’єктах
- •3.1.2 Осередки ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах
- •3.1.3 Осередки ураження в разі аварій на радіаційно небезпечних об’єктах
- •3.1.4 Аварії на залізниці, газових магістралях і лініях електропередач
- •3.2 Надзвичайні ситуації природного характеру
- •3.2.1 Осередки ураження під час землетрусів
- •3.2.2 Повені та їх наслідки. Селі
- •3.2.3 Бурі, урагани, смерчі та їх наслідки
- •3.2.4 Лісові і торф’яні пожежі
- •1. Основні принципи та способи захисту населення і території. Інженерний захист робітників та службовців об’єкту.
- •2. Організація і проведення евакуаційних заходів.
- •3. Радіаційний та хімічний захист.
- •1. Основні принципи та способи захисту населення і території. Інженерний захист робітників та службовців об’єкту.
- •1.1 Основні принципи та способи захисту населення і території
- •1.1.1 Використання засобів індивідуального захисту
- •1.1.2 Укриття людей в захисних спорудах
- •1.1.3 Евакуаційні заходи
- •1.1.4 Медичним захист
- •1.1.5 Інженерний захист
- •1.2 Інженерний захист робітників та службовців об’єкту
- •1.2.1 Сховища
- •1.2.2 Санітарно-технічні системи сховищ
- •1.2.3 Протирадіаційні укриття
- •2. Організація і проведення евакуаційних заходів
- •2.1 Забезпечення розосередження та евакуації
- •3. Протирадіаційний і протихімічний захист
- •3.1. Режими радіаційного захисту робітників і службовців та виробничої діяльності об’єкта
- •3.2. Дозиметричний та хімічний контроль
- •3.3. Захист продовольства та води від зараження радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами.
- •3.4. Оповіщення населення при загрозі і виникненні надзвичайних ситуацій.
1.6 Зміст Додаткових протоколів. Протокол і (міжнародні збройні конфлікти)
Дуже багато доповнень до ІV Конвенції стосовно захисту цивільного населення і цивільних об'єктів внесено з прийняттям Додаткових протоколів і зокрема Протоколу І- міжнародні збройні конфлікти.
До 1977 року документи, що забезпечували захист цивільного населення від наслідків воєнних дій, були далекими від досконалості, оскільки не містили положень, що стосуються різноманітних видів зброї і наслідків їх застосування, зокрема, воєнної авіації, дальність дії артилерії, масовані бомбардування.
Крім цього, після другої світової війни в деяких регіонах світу виникали конфлікти особливого характеру, наприклад , такі, як визвольні або партизанські війни, а також застосовувались удосконалені бойові засоби і зброя невибіркової дії, такі, як запалювальна зброя і боєзапаси осколкової дії. Тому було дуже важливим розробити юридичні норми захисту цивільного населення і цивільних об’єктів, що і знайшло своє відображення у Додаткових протоколах.
Відповідно до Протоколу І з метою захисту цивільного населення забороняється:
напад не спрямований на конкретні військові об'єкти;
напад із застосуванням засобів (зброї), який не може бути спрямований на конкретні військові об'єкти;
напад на цивільне населення і цивільних осіб з метою репресій;
використовувати присутність чи пересування цивільного населення і окремих цивільних осіб з метою захисту військових об'єктів від нападу.
Велика увага звертається на питання захисту цивільних об'єктів. Цьому присвячена 3 глава Протоколу.
Всі об'єкти, які не є військовими об'єктами, відносяться до цивільних об'єктів і вони не повинні бути об'єктами нападу і репресій.
Відносно цивільних об'єктів забороняється:
Здійснювати будь-які ворожі акції проти історичних пам'яток, творів мистецтва та місць відправки культу, що складають культурну і духовну спадщину народів;
Напади на об'єкти, необхідні для виживання цивільного населення (сільськогосподарські райони, худобу, запаси питної води, посіви, іригаційні споруди і т.п.), установки та споруди, що містять небезпечні сили (атомні електростанції, греблі, дамби і т.п.) та використання голоду серед цивільного населення у вигляді методу ведення війни;
Передбачається, що військові операції повинні проводитись таким чином, щоб природному середовищу не був нанесений широкий, тривалий і серйозний збиток.
Протоколом І дія Женевських конвенцій 1949 року поширюється на боротьбу народів проти колоніального панування, іноземної окупації і расистських режимів у відповідності з Статутом Організації Об’єднаних Націй.
Протокол І став новим кроком у розвитку міжнародного гуманітарного права і дозволив застосувати це право у ситуаціях, на які раніше воно не поширювалось.
1.7 Протокол іі (збройні конфлікти неміжнародного характеру)
Протокол ІІ є досить коротким документом і складається з 28 статей. Він значно доповнює і розвиває статтю 3, загальну для чотирьох Женевських конвенцій 1949 року, що стосується збройних конфліктів неміжнародного характеру.
Протокол ІІ забезпечує більш повні гарантії щодо поваги особистості. У ньому не вказуються особливі категорії осіб, яким надається захист (наприклад, військовополонені), оскільки всі особи, які не приймають участь або припинили приймати участь у воєнних діях, користуються однаковими гарантіями.
Медичний і духовний персонал, медичні формування і санітарно-транспортні засоби та взагалі всі особи, що виконують медичні функції, повинні користуватися повагою і захистом в усіх тих ситуаціях, на які поширюється дія Протоколу І.
Забороняється примусове переміщення населення з метою запобігти в майбутньому поневіряння цілих народів, подібні тим, що були викликані другою світовою війною.
Протокол ІІ стосується лише ситуацій неміжнародних збройних конфліктів значної напруги і тривалості, і це одночасно обмежує сферу його застосування. Однак, його положення підтверджують намір міжнародного співтовариства обмежити людські страждання під час громадянських війн, які є найбільш жорстокою формою ведення збройної боротьби. І це був великий крок вперед в справі захисту жертв збройних конфліктів.