2.1 Загальна характеристика зму

 

2.1.1 Ядерна зброя

Під ЯЗ розуміють боєприпаси, у яких уражаюча дія заснована на використанні внутрішньоядерної енергії, яка виділяється у результаті вибухової ядерної реакції.

В залежності від виду ядерної реакції, що відбувається (ділення важких ядер ізотопів урану, плутонію або синтезу легких ядер ізотопів водню – дейтерію, тритію) боєприпаси поділяють на ядерні та термоядерні. Різновидом термоядерних боєприпасів є нейтроні боєприпаси.

Потужність ядерних боєприпасів прийнято вимірювати тротиловим еквівалентом, тобто кількістю звичайної вибухової речовини (тротилу), при вибуху якого виділяється стільки ж енергії, скільки й при вибуху  даного ядерного боєприпасу. Тротиловий еквівалент вимірюється у тонах, кілотоннах і мегатоннах (т, кт, Мт).

По потужності ядерні боєприпаси умовно поділяють на: дуже малі (до 1 кт); малі (1-10 кт); середні (10-100 кт); великі (100 кт – 1 Мт) і дуже великі (більше 1 Мт).

В залежності від  тактичних задач, які вирішуються, можливі такі види ядерних вибухів:

• висотний, що здійснюється на висотах більше 10 км;

• повітряний, що здійснюється на висоті до декількох кілометрів. Характерним для повітряного вибуху є те, що область яка випромінює, не торкається поверхні землі і має форму сфери;

• наземний (надводний), що здійснюється на поверхні землі (води) або на такій висоті, коли область, яка випромінює не торкається їхньої поверхні і має, як правило, форму півсфери;

• підземний (підводний), що здійснюється під землею (водою).

Засобами доставки ядерних боєприпасів (зарядів) до цілі є: ракети наземного та морського базування, стратегічна бомбардувальна авіація та артилерія.

Ядерний вибух характеризується такими уражаючими факторами: ударною хвилею (УХ), світловим випромінюванням (СВ), проникаючою радіацією (ПР), радіоактивним зараженням (РЗ) та електромагнітним імпульсом (ЕМІ).

Розподіл енергії між уражаючими факторами ядерного вибуху залежить від виду вибуху. При вибуху у атмосфері приблизно 50% енергії вибуху витрачається на утворення УХ, 35% - СВ, 4% - ПР, 10% - РЗ, 1% - ЕМІ.

Для вибуху нейтронного боєприпасу характерні ті ж самі уражаючі фактори, однак дещо по іншому розподіляється енергія вибуху: 40% - на утворення УХ, 20% - СВ, 30% - ПР, 5% - РЗ.

 

2.1.2 Ударна хвиля

Фізична суть УХ , як уражаючого фактору, та її параметрів (,,), а також характер її дії на людей, будинки, споруди, технологічне обладнання, комунально–енергетичні системи та ін. діють аналогічно, як і у ОУ , які виникають у результаті виробничих аварій на вибухонебезпечних об’єктах.

Додамо тільки , що заподіяні матеріальні збитки та людські втрати при впливі УХ ядерного вибуху можуть досягати набагато більших значень у порівнянні з масштабами наслідків при вибуху газоповітряної суміші, особливо, якщо йдеться про застосування великих та дуже великих ядерних боєприпасів. Так, наприклад, розрахунки показують, що при наземному вибуху ядерного боєприпасу у 1 Мт площа ОУ , в той час, як при вибуху цистерни з вуглеводним продуктом вагою у 50 т (випадок найбільш імовірний для умов транспортування по залізниці), вона складає .

Як відомо, зміна надлишкового тиску у фронті ударної хвилі  в залежності від відстані R та потужності вибуху q підкоряється закону подібності

 

тобто, якщо – відстань від центру ядерного вибуху потужністю, то при вибуху боєприпасу потужністюумовабуде мати місце при відстані.

Використовуючи даний закон, зроблені розрахунки в залежності від відстані від центру вибуху R і значення q для наземних та повітряних вибухів.

Результати розрахунків зведені у таблиці (Додаток  ).

Надійним захистом населення від впливу УХ ядерного вибуху є укриття його в захисних спорудах ЦО (сховищах).