3.1 Надзвичайні ситуації техногенного характеру

 

3.1.1 Осередки ураження у випадку аварій на вибухонебезпечних і пожежонебезпечних об’єктах

Вибухо- та пожежонебезпечними об’єктами є виробництва вибухових речовин (ВР), нафтопереробні підприємства, млинарські комбінати та елеватори, деревообробні й інші підприємства, що використовують або виготовляють горючі речовини та матеріали.

Унаслідок вибуху на місцевості утворюється осередок ураження. Межа осередку пролягає через точки на місцевості, де надмірний тиск ударної повітряної хвилі (УХ) становить 10 кПа. Форма осередку на рівнинній місцевості – коло.

Залежно від ступеня руйнування виробничих будинків і обсягу необхідних рятувальних і аварійно-відновлювальних робіт осередок ураження поділяється на 4 зони: повних, сильних, середніх і слабких руйнувань.(див. Рис. 1.)

Зона повного руйнування характеризується надмірним тиском у фронті УХ 50 кПа і більше. Будинки, споруди, обладнання в зоні повністю руйнуються, утворюються суцільні завали.

Зона сильних руйнувань характеризується сильними руйнуваннями будинків й споруд, утворенням місцевих завалів і розповсюджується на територію, де надмірний тиск становить від 30 до 50 кПа. Внаслідок руйнувань будівель утворюються місцеві й суцільні завали.

Зона середніх руйнувань утворюється там, де надмірний тиск від 20 до 30 кПа, будівлі і споруди мають середній ступінь руйнувань. Дерев’яні споруди повністю руйнуються.

Зона слабких руйнувань – від 10 до 20 кПа. У цій зоні слабкі руйнування будівель.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Характеристика осередку ураження при вибуху: радіуси осередку ураження і кожної із зон руйнування в залежності від потужності вибуху (маси продукту вибуху Q) для прогнозування обстановки можна визначити за графіком ( рис 2,3, додаток 1. ПЗ - 1).

 

У разі аварії на пожежонебезпечних підприємствах, як правило виникатимуть окремі або суцільні пожежі з такими уражаючими факторами як теплове випромінювання і зараження атмосфери окисом вуглецю СО (чадним газом). Імовірність виникнення і розповсюдження пожеж на об’єкті залежить від: ступеня вогнестійкості будинків і споруд, категорії пожежної безпеки виробництва, щільності забудови, метеоумов і інших чинників.(див.Л-2).

Захист і дії людей при пожежі. При пожежі потрібно остерігатися високої температури, задимленості і загазованості, обвалення конструкцій будинків, вибухів технологічного обладнання і приладів. Небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10 метрів. Отруєння чадним газом призводить до втрати людиною свідомості, у наслідок чого вона не може вийти з приміщення. Статистика свідчить, що до 80% людей під час пожеж гинуть саме з цієї причини. Під час пожежі якнайшвидше потрібно залишити будівлю. Для захисту від чадного газу – дихати через зволожену тканину, пересуватися нахилившись або повзти. Найнадійніший захист досягається укриттям у захисних спорудах і використанням спеціальних засобів індивідуального захисту.

 

3.1.2 Осередки ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах

Великі запаси небезпечних хімічних речовин (НХР) на підприємствах хімічної, целюлозно-паперової, нафтопереробної, металургійної промисловості, на транспортних магістралях є джерелом виникнення масштабних надзвичайних ситуацій.

Об’єкти, що мають НХР, розрізняють за 4 ступенями хімічної небезпеки залежно від виду НХР, сумарної кількості (маси) можливих наслідків аварії – кількість населення, яка може потрапити в зону зараження: до 100 осіб – IV ступінь, 100–300 осіб – III, 300–500 осіб -  II, більше 500 осіб – I ступінь.

В Тернопільській області є 26 хімічно небезпечних об’єктів, що зберігають і використовують у виробництві небезпечні хімічні речовини (НХР). З них 16 об’єктів відноситься до ІІІ ступеня по хімічній небезпеці. У зону можливого хімічного зараження у разі аварії на цих об’єктах може потрапити біля 50 тис. чоловік цивільного населення, що проживає на прилеглій до об’єктів території.

 НХР називають сполуки, що в певних концентраціях шкідливо діють на людей, сільськогосподарських тварин, рослин і викликають у них ураження.

У разі аварії на хімічно небезпечних об’єктах з викидом (розливом) речовин, можливе утворення зон хімічного зараження.

Зоною хімічного зараження називається територія, яка включає місце розливу (викиду) НХР і територію, над якою розповсюдилася хмара отруйних речовин в уражаючих концентраціях (рис. 2. ПЗ-2).

Розміри зони хімічного зараження характеризуються глибиною Г, шириною Ш і площею  S3, вони залежать від виду НХР, маси G, швидкості приземного вітру V, ступеня вертикальної стійкості повітря (інверсія, ізотермія, конвекція), типу сховища (ємності, обваловані чи не обваловані), характеру місцевості (відкрита, закрита) та інших чинників.

Параметри зони хімічного зараження можна визначити розрахунком.  Глибина визначається за  формулою:

Г=, км

 

де G– маса НХР, кг, Д – токсодоза, мг·хв./л,  V - швидкість вітру, м/с,  Kсв-коефіцієнт, що враховує ступень вертикальної стійкості атмосфери: при інверсії Kсв  = 1, при ізотермі Kсв = 2.5, при конвекції Kсв = 4.7, Kзм - коефіцієнт, що враховує характер (закритість) місцевості: для відкритої Kзм = 1, для закритої Kзм = 3.5 , Kсх - коефіцієнт, що враховує тип сховища  НХР (Kсх = 1 для не обвалованої ємності, Kсх = 1.5 для обвалованої ємності). Перший та другий коефіцієнти точніше визначаються за табл. 3 і 4 , наведених в ПЗ-3.

Ширина зони зараження залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря і визначається за такими співвідношеннями:

при інверсії Ш = 0,2 Г,при ізотермії Ш = 0,35 Г, при конвекції Ш=0,6 Г.

Площа зони зараження обчислюється за формулою

= 0.5·Г∙Ш, км

У середині зони хімічного зараження можливе утворення одного або декількох осередків хімічного ураження (при наявності населених пунктів, с/г виробництв та іншого).

Межею осередку хімічного ураження є межі населеного пункту або його частини, що опинилися чи можуть опинитися в зоні зараження. НХР можуть уражати шкіру, органи дихання, очі, слизові оболонки з подальшою дією на нервову систему, серце та інші органи людини.

Захисні дії населення в осередку хімічного ураження починаються з моменту появи інформації про викид в атмосферу НХР або явної небезпеки хімічного зараження.

При цьому необхідно:

-  надіти засоби індивідуального захисту (протигаз, плащ, накидку);

- укритися в найближчому сховищі ЦО або вийти із зони зараження в сторону, перпендикулярну напрямку вітру, уникаючи проходу через тунелі, яри (у низьких місцях вища концентрація НХР).

За відсутності засобів захисту:

- залишитися в приміщенні верхніх поверхів, щільно закрити вікна й двері, димохід, вентиляційні люки;

- провести герметизацію приміщення: заклеїти щілини у вікнах плівкою, лейкопластиром або папером, вхідні двері зашторити, використовуючи ковдри і будь-які щільні тканини;

- вийшовши з зони зараження, зняти одяг, залишити його на вулиці, прийняти душ, ретельно промити очі, прополоскати рот;

-  при підозрі на ураження – багато пити (чай, молоко), звернутися до медиків.