- •1. Правові та організаційні основи цо. Женевські конвенції про захист цивільного населення і цивільних об’єктів у нс. Закон і положення “Про цивільну оборону України”.
- •2. Завдання цо та шляхи їх реалізації.
- •3. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (єдс і нс).
- •1. Правові та організаційні основи цо. Женевські конвенції про захист цивільного населення і цивільних об’єктів у нс. Закон і положення “Про цивільну оборону України”.
- •1.1 Короткий зміст Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року і Додаткових протоколів до них
- •1.2 Основні норми, спільні для чотирьох Конвенцій і Додаткових протоколів
- •1.3 І Женевська конвенція “Про покращення долі поранених і хворих в діючих арміях” від 12 серпня 1949 року.
- •1.4 Ііі Женевська конвенція “Про поводження з військовополоненими” від 12 серпня 1949 року. Додатковий протокол і (частина ііі, розділ іі)
- •1.5 Іv Женевська конвенція "Про захист цивільного населення під час війни" і Додаткові протоколи
- •1.6 Зміст Додаткових протоколів. Протокол і (міжнародні збройні конфлікти)
- •1.7 Протокол іі (збройні конфлікти неміжнародного характеру)
- •1.8 Висновок
- •1.9 Закон і Положення “Про Цивільну оборону України”
- •2. Завдання цивільної оборони та шляхи їх реалізації
- •2.1 Шляхи реалізації завдань цо
- •1. Попередження надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ліквідація їх наслідків.
- •2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення нс у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку.
- •3. 3Ахист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження.
- •4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час.
- •6. Підготовка і перепідготовка керівного складу цо, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту /зіз/ і діяти в надзвичайних ситуаціях.
- •3. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •3.1 Режими функціонування Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •1. Система цо України та функції її органів.
- •2. Організація цо на об’єкті господарської діяльності.
- •3. Сили цо.
- •1. Система цо України та функції її органів.
- •1.1 Організаційна структура цивільної оборони України
- •1.2 Державна інспекція цивільного захисту та техногенної безпеки України.
- •1.3 Єдина державна система цивільного захисту
- •2. Організація цивільної оборони на об’єкті
- •3. Сили цо
- •1. Класифікація нс в Україні та порядок реагування і ліквідації їх наслідків.
- •2. Осередки ураження при застосуванні зброї масового ураження та звичайних засобів ураження.
- •3. Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •1. Класифікація нс в Україні та порядок реагування і ліквідації їх наслідків.
- •2.1 Загальна характеристика зму
- •2.1.1 Ядерна зброя
- •2.1.2 Ударна хвиля
- •2.1.3 Світлове випромінювання
- •2.1.4 Радіоактивне зараження
- •Мал.1. Вісь радіоактивного сліду
- •Мал.2. Зони зараження
- •Мал.3. Спад рівня радіації
- •2.1.5 Проникаюча радіація
- •2.1.6 Електромагнітний імпульс
- •2.2 Вторинні уражаючі фактори ядерного вибуху
- •2.3 Хімічна зброя
- •2.4 Біологічна зброя
- •2.5 Осередок ядерного ураження
- •2.6 Осередок хімічного ураження
- •Мал.4. Зона хімічного зараження
- •2.7 Осередок бактеріологічного (біологічного) ураження
- •2.8 Осередки ураження при застосуванні звичайних засобів ураження
- •3. Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •3.1 Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •3.1.1 Осередки ураження у випадку аварій на вибухонебезпечних і пожежонебезпечних об’єктах
- •3.1.2 Осередки ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах
- •3.1.3 Осередки ураження в разі аварій на радіаційно небезпечних об’єктах
- •3.1.4 Аварії на залізниці, газових магістралях і лініях електропередач
- •3.2 Надзвичайні ситуації природного характеру
- •3.2.1 Осередки ураження під час землетрусів
- •3.2.2 Повені та їх наслідки. Селі
- •3.2.3 Бурі, урагани, смерчі та їх наслідки
- •3.2.4 Лісові і торф’яні пожежі
- •1. Основні принципи та способи захисту населення і території. Інженерний захист робітників та службовців об’єкту.
- •2. Організація і проведення евакуаційних заходів.
- •3. Радіаційний та хімічний захист.
- •1. Основні принципи та способи захисту населення і території. Інженерний захист робітників та службовців об’єкту.
- •1.1 Основні принципи та способи захисту населення і території
- •1.1.1 Використання засобів індивідуального захисту
- •1.1.2 Укриття людей в захисних спорудах
- •1.1.3 Евакуаційні заходи
- •1.1.4 Медичним захист
- •1.1.5 Інженерний захист
- •1.2 Інженерний захист робітників та службовців об’єкту
- •1.2.1 Сховища
- •1.2.2 Санітарно-технічні системи сховищ
- •1.2.3 Протирадіаційні укриття
- •2. Організація і проведення евакуаційних заходів
- •2.1 Забезпечення розосередження та евакуації
- •3. Протирадіаційний і протихімічний захист
- •3.1. Режими радіаційного захисту робітників і службовців та виробничої діяльності об’єкта
- •3.2. Дозиметричний та хімічний контроль
- •3.3. Захист продовольства та води від зараження радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами.
- •3.4. Оповіщення населення при загрозі і виникненні надзвичайних ситуацій.
3.1.4 Аварії на залізниці, газових магістралях і лініях електропередач
На території Тернопільської області можуть статися аварії на залізниці. За добу по залізницях області перевозяться до 40-60 вагонів із хімічно, пожежо- та вибухонебезпечними речовинами, аварійна ділянка розташована біля с. Біла Чортківського району. На аварійність залізниці впливає те, що 21% колій мають прострочений термін капітального ремонту і потребують заміни 16% стрілкових поворотів, більше 35% дерев’яних шпал. Терміновому списанню підлягають більше 50% магістральних і маневрових локомотивів, дизельних і електропоїздів, пасажирських і вантажних вагонів.
Аварії на магістральних газопроводах, нафтопроводах що проходять по території області (КЗУ-1, КЗУ-2, “Союз”, “Уренгой-Ужгород”, “Прогрес”, “Одеса-Броди”) можуть мати місце як наслідок порушення охоронних зон, розукомплектування і розкрадання обладнання, відключення електроенергії на газорозподільних станціях.
3.2 Надзвичайні ситуації природного характеру
Надзвичайні ситуації природного характеру виникають внаслідок прояву небезпечних природних явищ – подій природного походження, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть порушити життєдіяльність населення.
За походженням природні явища надзвичайного характеру поділяються на:
· геологічні (землетруси, обвали, зсуви);
· метеорологічні (бурі, урагани, смерчі, зливи, сильні снігопади, ожеледь);
· гідрологічні (повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та інше);
· природні пожежі лісових, торф’яних і хлібних масивів;
· масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин (епідемії, епізоотії, епіфітотії).
Антропогенний вплив розповсюджується і на прояв природних небезпек. Порушення рівноваги в природі в результаті діяльності людини призводить до зростання ймовірнсті небезпечних подій. Так, близько 80% зсувів пов’язано з діяльністю людини.
За наявними оцінками, число небезпечних природних подій на Землі з часом не зростає або майже не зростає, але людські жертви і матеріальні збитки збільшуються. Щорічно ймовірність загибелі жителя планети від природних небезпек орієнтовано становить , тобто на кожні 100 тис. жителів гине 1 людина.
Таким чином, запобігання виникненню НС природного характеру, зниження їх наслідків і ефективний захист людей від природних небезпек є актуальною проблемою. Передумовою цьому є глибоке вивчення причин і механізмів прояву природних небезпек, що дозволяє передбачити їх, прогнозувати наслідки і впроваджувати як активні (будівництво інженерних споруд і т. ін.), так і пасивні заходи щодо захисту життєдіяльності в районах лиха.
3.2.1 Осередки ураження під час землетрусів
Землетрус – підземні поштовхи і коливання земної поверхні. Вони бувають тектонічні, вулканічні, обвальні, при падінні метеоритів та інше. Найчастіше відбуваються тектонічні землетруси, пов’язані з горотворними процесами і розривами земної кори, у результаті чого утворюється енергія величезної сили.
Щорічно на Землі відбувається більше 100 тис. тектонічних землетрусів, але не всі вони небезпечні. До десятка землетрусів на рік мають катастрофічний характер з утворенням складних осередків ураження. За кілька секунд руйнуються і затоплюються міста, руйнуються і деформуються будинки і споруди, комунально-енергетичні мережі, виникають пожежі, люди опиняються під завалами.
Основний вражаючий фактор землетрусу – сейсмічна хвиля (пружні коливання земної кори).
Осередок землетрусу (відповідний об’єм у товщі Землі, що є джерелом землетрусу) називається гіпоцентром (гіпо – “глибоко”). Прямо над ним на поверхні землі знаходиться епіцентр (епі – “мілко”), навколо якого знаходиться область, що зазнає найсильніших поштовхів. Від осередку по твердому тілу землі розходяться сейсмічні хвилі: повздовжні, поперечні й поверхневі.
Основні параметри землетрусу:
1. Магнітуда (М) – це міра оцінки загальної енергії землетрусу. Вимірюється за шкалою Ріхтера (в межах від 0 до 9 балів), запропонована американським вченим Ч. Ріхтером у 1935 р. Магнітуда являє собою десятковий логарифм максимальної амплітуди зміщення земної кори () за сейсмографом (в мікронах) на відстань 100 км від епіцентру землетрусу:
2. Глибина осередку землетрусу – положення центру осередку (гіпоцентру) відносно поверхні Землі. Може бути в межах від 0 до 700 км. Чим більше глибина, тим на більшу відстань розповсюджуються сейсмічні хвилі.
3. Сила землетрусу (інтенсивність енергії) – енергія коливань на поверхні землі. Вимірюється за міжнародною шкалою MSK-64 в балах від 1 до 12.
Землетрус силою: 1 бал – непомітний, 2 – дуже слабкий, 3 – слабкий, 4 – помірний, 5 – досить сильний, 6 – сильний, 7 – дуже сильний, 8 – руйнівний, 9 – спустошуючий, 10 – знищуючий, 11 – катастрофічний, 12 – сильно катастрофічний.
Осередки ураження при землетрусах утворюються при силі 5 балів і більше. Залежно від сили землетрусу за ступенем руйнування в осередку умовно можна виділити 4 зони: слабких, середніх, сильних і повних руйнувань.
Таблиця 1. Характеристика зон руйнувань в осередку ураження під час аварій і стихійних лих
Зони руйнувань |
Сила землетрусу, бали |
Бурі, ураган, смерчі |
Надмірний тиск при вибухах , кПа |
Збитки від руйнування будівель, % | |||
Сила вітру |
Швидкість вітру, м/с | ||||||
Слабких |
V - VI |
9 |
18 – 22 |
10 – 20 |
10 – 30 | ||
Середніх |
VII |
11 |
22 – 30 |
20 – 30 |
30 – 50 | ||
Сильних |
VIII – X |
12 – 13 |
30 – 50 |
30 – 50 |
50 – 90 | ||
Повних |
X - XII |
13 - 17 |
> 50 |
> 50 |
90 - 100 |
Наведені в таблиці 1 співвідношення наслідків землетрусів і інших стихійних лих з наслідками вибухів в залежності від надмірного тиску дозволяє аналогічно прогнозувати можливу обстановку і вести роботи щодо підвищення стійкості будинків і споруд, організації захисту людей і рятувальних робіт, підвищенню безпеки життєдіяльності в умовах НС, використовуючи табличні дані для ударної хвилі.
Примітка:
При землетрусах утворюються повздовжні, поперечні й поверхневі хвилі, що розповсюджуються від гіпоцентру. Повздовжні сейсмічні хвилі мають найбільшу швидкість (6–8 км/с) і відчуваються на поверхні землі в першу чергу. Поперечні хвилі здійснюють коливання у напрямку, перпендикулярному до повздовжніх, і мають швидкість у 2–3 рази меншу. Повздовжні й поперечні хвилі викликають руйнування на середніх відстанях від епіцентру. Поверхневі хвилі визначають руйнуючі дії в дальній зоні від епіцентру. Швидкість розповсюдження поверхневих хвиль 1–1,2 км/с.
Інтенсивність (сила) землетрусу на поверхні землі (І), що характеризує ступінь руйнування, залежить від глибини осередку h, магнитуди М, складу ґрунту і визначається за формулами:
· в епіцентрі , балів;
· на відстані , балів
де h – глибина гіпоцентру, км;
R – відстань до епіцентру, км;
М – магнітуда, в балах за шкалою Ріхтера (0-9) балів.
Енергія землетрусу визначається за формулою:
, Дж.
Прояви наслідків землетрусу поділяються на дві фази:
Перша фаза – час прибуття повздовжніх хвиль, коли відчуваються поштовхи і будинки одержують незначні руйнування.
Друга фаза – час приходу поверхневих сейсмічних хвиль. Друга фаза головна, вона визначає ступінь руйнування об’єкта. Інтервал між 1 і 2 фазами становить 30–60 с, що дозволяє провести екстрені заходи захисту.
Заходи щодо захисту від наслідків землетрусів поділяють на попередні і дії під час землетрусу.
Попередні заходи захисту від землетрусів:
- сейсмостійке будівництво;
- нейтралізація джерел підвищеної небезпеки;
- підготовка служб рятування і ліквідації наслідків землетрусу;
- наявність в кожному будинку запасів продуктів, води на 3–5 діб, аптечок;
- навчання населення правилам поведінки під час землетрусів.
З початком землетрусу люди, які знаходяться в будинках до 2-го поверху, повинні терміново залишити приміщення і вийти на відкрите місце (за 25- 50 с). У разі неможливості покинути будинок – стати в прорізі дверей або капітальних внутрішніх стін. Вимкнути світло, газ, воду. Після припинення підземних поштовхів покинути приміщення (ліфтом користуватись заборонено). Знаходячись на вулиці, відійти подалі від будинків і споруд, стовпів і ліній електропередач. Знаходячись в автомобілі, негайно зупинитись у безпечному місці та перечекати поштовхи.
Тернопільщина входить в область можливих землетрусів з 5-6 бальним значенням по шкалі Ріхтера. В зоні можливих землетрусів силою більше 6 балів знаходиться територія Теребовлянського, Монастирського, Бучацького, Чортківського, Густинського, Борщівського і Заліщицького районів площею 2,77 тис. кв. км. і населенням 232,4 тис. чол. Так, 3 січня 2002 року в Теребовлянському та Тернопільському районах стався землетрус силою 6 балів, епіцентр якого знаходився в районі смт Микулинці та с.Лучка. Внаслідок вказаного землетрусу практично у всіх будинках з’явилися тріщини різної товщини в штукатурці на стиках стін зі стелею, вздовж та поперек стін. В деяких будинках утворилися наскрізні тріщини у стінах, населення охопила паніка.