- •1. Правові та організаційні основи цо. Женевські конвенції про захист цивільного населення і цивільних об’єктів у нс. Закон і положення “Про цивільну оборону України”.
- •2. Завдання цо та шляхи їх реалізації.
- •3. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (єдс і нс).
- •1. Правові та організаційні основи цо. Женевські конвенції про захист цивільного населення і цивільних об’єктів у нс. Закон і положення “Про цивільну оборону України”.
- •1.1 Короткий зміст Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року і Додаткових протоколів до них
- •1.2 Основні норми, спільні для чотирьох Конвенцій і Додаткових протоколів
- •1.3 І Женевська конвенція “Про покращення долі поранених і хворих в діючих арміях” від 12 серпня 1949 року.
- •1.4 Ііі Женевська конвенція “Про поводження з військовополоненими” від 12 серпня 1949 року. Додатковий протокол і (частина ііі, розділ іі)
- •1.5 Іv Женевська конвенція "Про захист цивільного населення під час війни" і Додаткові протоколи
- •1.6 Зміст Додаткових протоколів. Протокол і (міжнародні збройні конфлікти)
- •1.7 Протокол іі (збройні конфлікти неміжнародного характеру)
- •1.8 Висновок
- •1.9 Закон і Положення “Про Цивільну оборону України”
- •2. Завдання цивільної оборони та шляхи їх реалізації
- •2.1 Шляхи реалізації завдань цо
- •1. Попередження надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ліквідація їх наслідків.
- •2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення нс у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку.
- •3. 3Ахист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження.
- •4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час.
- •6. Підготовка і перепідготовка керівного складу цо, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту /зіз/ і діяти в надзвичайних ситуаціях.
- •3. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •3.1 Режими функціонування Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •1. Система цо України та функції її органів.
- •2. Організація цо на об’єкті господарської діяльності.
- •3. Сили цо.
- •1. Система цо України та функції її органів.
- •1.1 Організаційна структура цивільної оборони України
- •1.2 Державна інспекція цивільного захисту та техногенної безпеки України.
- •1.3 Єдина державна система цивільного захисту
- •2. Організація цивільної оборони на об’єкті
- •3. Сили цо
- •1. Класифікація нс в Україні та порядок реагування і ліквідації їх наслідків.
- •2. Осередки ураження при застосуванні зброї масового ураження та звичайних засобів ураження.
- •3. Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •1. Класифікація нс в Україні та порядок реагування і ліквідації їх наслідків.
- •2.1 Загальна характеристика зму
- •2.1.1 Ядерна зброя
- •2.1.2 Ударна хвиля
- •2.1.3 Світлове випромінювання
- •2.1.4 Радіоактивне зараження
- •Мал.1. Вісь радіоактивного сліду
- •Мал.2. Зони зараження
- •Мал.3. Спад рівня радіації
- •2.1.5 Проникаюча радіація
- •2.1.6 Електромагнітний імпульс
- •2.2 Вторинні уражаючі фактори ядерного вибуху
- •2.3 Хімічна зброя
- •2.4 Біологічна зброя
- •2.5 Осередок ядерного ураження
- •2.6 Осередок хімічного ураження
- •Мал.4. Зона хімічного зараження
- •2.7 Осередок бактеріологічного (біологічного) ураження
- •2.8 Осередки ураження при застосуванні звичайних засобів ураження
- •3. Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •3.1 Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •3.1.1 Осередки ураження у випадку аварій на вибухонебезпечних і пожежонебезпечних об’єктах
- •3.1.2 Осередки ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах
- •3.1.3 Осередки ураження в разі аварій на радіаційно небезпечних об’єктах
- •3.1.4 Аварії на залізниці, газових магістралях і лініях електропередач
- •3.2 Надзвичайні ситуації природного характеру
- •3.2.1 Осередки ураження під час землетрусів
- •3.2.2 Повені та їх наслідки. Селі
- •3.2.3 Бурі, урагани, смерчі та їх наслідки
- •3.2.4 Лісові і торф’яні пожежі
- •1. Основні принципи та способи захисту населення і території. Інженерний захист робітників та службовців об’єкту.
- •2. Організація і проведення евакуаційних заходів.
- •3. Радіаційний та хімічний захист.
- •1. Основні принципи та способи захисту населення і території. Інженерний захист робітників та службовців об’єкту.
- •1.1 Основні принципи та способи захисту населення і території
- •1.1.1 Використання засобів індивідуального захисту
- •1.1.2 Укриття людей в захисних спорудах
- •1.1.3 Евакуаційні заходи
- •1.1.4 Медичним захист
- •1.1.5 Інженерний захист
- •1.2 Інженерний захист робітників та службовців об’єкту
- •1.2.1 Сховища
- •1.2.2 Санітарно-технічні системи сховищ
- •1.2.3 Протирадіаційні укриття
- •2. Організація і проведення евакуаційних заходів
- •2.1 Забезпечення розосередження та евакуації
- •3. Протирадіаційний і протихімічний захист
- •3.1. Режими радіаційного захисту робітників і службовців та виробничої діяльності об’єкта
- •3.2. Дозиметричний та хімічний контроль
- •3.3. Захист продовольства та води від зараження радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами.
- •3.4. Оповіщення населення при загрозі і виникненні надзвичайних ситуацій.
2.4 Біологічна зброя
Бактеріологічною (біологічною) зброєю (БЗ) називають такі засоби бойового застосування, уражаюча дія яких заснована на використанні хвороботворних організмів (бактерій, вірусів, рикетсій, грибків) та отрут ,що ними виробляються (токсинів).
Засобами застосування хвороботворних рецептур є: авіаційні бомби та касети, розпорошуючі прилади, бойові частини ракет, снаряди, портативні диверсійні прилади.
Можливими способами масового ураження біологічною зброєю людей, тварин, рослин, продовольства, фуражу та обладнання можуть бути: аерозольний, трансмісійний, диверсійний.
Аерозольний спосіб - основний та найбільш перспективний, тому що дозволяє зненацька заражати біологічними засобами на великих просторах повітря, місцевість та людей і тварин, що там знаходяться.
Переведення біологічних рецептур у аерозоль здійснюється двома основними методами: силою вибуху біологічного боєприпасу та за допомогою розпорошуючих приладів.
Трансмісійний спосіб застосування БЗ полягає у розсіюванні штучно заражених кровососучих переносників.
Диверсійний спосіб застосування БЗ полягає у прихованому зараженні ними замкнутих просторів (об'ємів) повітря та води, а також продовольства і фуражу у місцях знаходження людей і тварин.
Характерною особливістю БЗ є її властивості викликати епідемії, тобто масові інфекційні захворювання людей та тварин на значних територіях у короткі терміни.
До найбільш розповсюджених інфекційних захворювань відносяться: чума, холера, висипний тиф, Ку-пропасниця, жовта пропасниця, ботулізм та ін.
Наявність хвороботворних мікроорганізмів у навколишньому середовищі важко визначити. Вони здатні проникати всередину приміщень, в укриття, спроможні тривалий час зберігати стійкість, викликати інфекційні захворювання у дуже малих дозах. Так, наприклад, у 1г ботулінової отрути міститься 10 млн. смертельних доз для людини, а 1г збудника Ку-пропасниці достатньо для зараження 1/3 людства.
2.5 Осередок ядерного ураження
В результаті впливу уражаючих факторів ядерного вибуху утворюється складний осередок ядерного ураження (ОЯУ).
Під ОЯУ розуміється територія, у межах якої в результаті впливу уражаючих факторів ядерного вибуху відбулися масові ураження людей та тварин, руйнування та пошкодження будинків і споруд, зараження атмосфери і місцевості, затоплення, пожежі.
Його розміри, в основному, залежать від потужності, виду вибуху та рельєфу місцевості. Границею ОЯУ є умовна лінія на місцевості, де надлишковий тиск у фронті УХ складає .
Для рівнин площу ОЯУ можна прийняти рівною площі кола
Де - відстань границі ОЯУ від центру (епіцентру) вибуху.
В залежності від характеру руйнування, а отже й від задач, що необхідно вирішувати в ОЯУ, його площу умовно ділять на 4 зони руйнувань:
повних ,
сильних ,
середніх ,
слабких .
Їх розміри, в залежності від потужності боєприпасу та виду вибуху, можна визначити по таблиці (Додаток ).
По площі зона повних руйнувань займає близько 15% від загальної площі осередку. Вона характеризується повним руйнуванням житлових та промислових будівель, а також наземних споруд комунально-енергетичного господарства, транспорту та зв'язку. В містах з щільною забудовою та вузькими вулицями утворюються суцільні завали. Сховища, розташовані ближче до границі зони, зберігаються, але виходи та повітрозабори можуть бути завалені. Підземні комунальні мережі можуть частково зберігатися.
Зона сильних руйнувань по площі займає близько 10% від загальної площі осередку. Вона характеризується повними та сильними руйнуваннями промислових й житлових будинків, а також наземних споруд комунально-енергетичного господарства. Нижні поверхи будинків можуть зберігатися, однак відновлення таких будинків недоцільно. Сховища зберігаються, але вхід та вихід можуть бути завалені внаслідок наявності місцевих завалів. Підземні комунально-енергетичні мережі, як правило, зберігаються, але можуть бути пошкоджені оглядові колодязі.
Зона середніх руйнувань по площі займає близько 15% від загальної площі осередку. В ній отримують середні та слабкі руйнування промислові та житлові будинки, споруди комунально-енергетичного господарства. Їх відновлення може бути здійснене в процесі капітального ремонту. Сильні руйнування можуть одержати окремі багатоповерхові будинки.
Зона слабких руйнувань, по площі займає близько 60% від загальної площі осередку. В ній одержують пошкодження найбільш слабкі елементи будинків - покрівля, віконні палітури та ін. Їх відбудова можлива у процесі поточного ремонту.
ОЯУ характеризується також складною пожежною обстановкою. В ньому умовно виділяють 3 зони пожеж: зона пожеж у завалах, зона суцільних пожеж та зона окремих пожеж.
Зона пожеж у завалах розповсюджується на територію зони повних та частково зони сильних руйнувань ОЯУ. Для практичних розрахунків площу зони пожеж у завалах можна приймати рівною площі зони повних руйнувань.
Для цієї зони характерно сильне задимлення та тривале (до декількох діб) горіння у завалах із виділенням чадного газу.
У зонах задимлення виникає небезпека отруєння людей, як тих, що знаходяться у сховищах, так і тих, що приймають участь у рятувальних роботах на території об'єктів та житлових кварталів. Причиною загибелі людей може бути загальне підвищення температури диму. Вдихання продуктів горіння, нагрітих до 60С° навіть при надто невеликій частці окису вуглецю, як правило, призводить до смертельних випадків.
Зона суцільних пожеж - територія, на якій під впливом світлового імпульсу виникають пожежі у понад 50% будинків і споруд та на протязі 1-2 годин вогонь розповсюджується на більшість будинків, розташованих у даному районі (вогнем охоплюється понад 90% будинків). Зона суцільних пожеж характеризується світловими імпульсами 400-600 та більше, у залежності від потужності ядерного боєприпасу (нижня границя зони відповідає потужності боєприпасукт, верхня -кт.). Вона охоплює більшу частину території зони сильних руйнувань, всю зону середніх та частину зони слабких руйнувань ОЯУ.
У зоні суцільних пожеж неможливий прохід або знаходження формувань ЦО без проведення спеціальних протипожежних заходів щодо локалізації чи гасінню пожеж.
При певних умовах (суцільна забудова, розлив пальних рідин, низька вологість та ін.) суцільна пожежа може перейти у вогняний шторм. Вогняний шторм - це особливий вид суцільної пожежі на значній території (1.5 - 2 ). Стовп вогню піднімається на висоту до 4-5 км.
Зона окремих пожеж - територія, на якій пожежі виникають в окремих будинках та спорудах. Вона охоплює частину території зони слабких руйнувань та може поширюватись за межі ОЯУ.
Вона характеризується світловими імпульсами на зовнішній границі 100-200 .
Розміри зон пожеж, в залежності від потужності боєприпасу та виду вибуху, можна визначити по таблиці (Додаток ).
Люди, які знаходяться в ОЯУ поза укриттям, можуть отримати ураження у вигляді опіків безпосередньо від впливу СВ та полум’я від будинків та рослинності, що горять, та ін.
Опіки, що викликаються СВ, поділяються на 4 ступені
Ступеніопіків |
1 |
2 |
3 |
4 |
СВ, |
100-200 |
200-400 |
400-600 |
600 і більш |
Характерураження |
Почервоніння і припухлість шкіри,болючість |
Утворення пухирівна шкірі |
Руйнування шкірногопокриву по всій його товщині, утворення виразок |
Омертвіння підшкірноїклітковини,обвуглювання |
Небезпека опіків для життя залежить не лише від ступеню опіку, але і від ураженої площі тіла.
Ураження опіками 3 та 4 ступеню значної частини шкірного покриву може призвести до смертельного випадку.
Масштаби та ступінь радіоактивного зараження місцевості в ОЯУ залежать від потужності та виду вибуху, метеорологічних умов, типу ґрунту і рослинності. Найбільш сильне зараження виникає при наземних вибухах. При повітряному вибуху воно незначне.
Із-за наявності вітру тільки деяка частина площі ОЯУ "накривається" радіоактивним слідом. В середньому вона складає не більш 15% загальної площі осередку. У межах цього сектора люди можуть одержувати різні ступені радіаційного ураження.
Велику небезпеку для людей, що знаходяться в ОЯУ поза укриттям, має також дія проникаючої радіації. Особливо це характерно при вибуху нейтронних боєприпасів. В ОЯУ можуть також мати місце затоплення, що виникають у результаті руйнування водопровідних мереж, гребель, дамб та інших споруд під дією УХ ядерного вибуху.