Розділ1.

Управлінські інформаційні системи (УІС)

1. Основні етапи створення інформаційних систем.

Призначення автоматизованих інформаційних систем (АІС) — це автоматизація розрахунків, тобто людино-машинне розв'язування економічних задач.

Для розв'язування будь-якої економічної задачі з допомогою обчислювальної техніки потрібно створити певні умови. Насамперед ідеться про розробку та освоєння визначених державним стандартом з упровадження інформаційних технологій видів забезпечення, зокрема правового, інформаційного, програмного, математичного, методичного, організаційного, технічного, лінгвістичного та ергономічного.

За час виникнення й функціонування автоматизовані інформаційні системи мали різну структуру згаданих компонентів, яка значною мірою залежала від техніко-експлуатаційних характеристик обчислювальних засобів, у той чи інший період використовуваних для автоматизації розрахунків трудових показників на різних рівнях управління персоналом.

Тому періодичність розвитку автоматизованих інформа­ційних систем (як і в економіці в цілому) можна обмежити трьома етапами :

1) створення автоматизованих систем управління (АСУ— позадачний підхід);

2) створення і розвиток АСУ за концепцією баз даних;

3) створення інтегрованих АСУ, обчислювальних систем і мереж.

Між цими етапами немає чіткої межі, хоча на їх зміст певним чином вплинув склад технічної бази управління. Кожний етап можна, у свою чергу, розбити на підетапи, що мають свої особливості.

Початок створення АІС в нашій країні припадає на 1963 рік, коли на великих підприємствах почали використовувати ЕОМ для розв'язування задач організаційно-економічного управління. Перші такі системи обмежувалися розв'язком деяких функціональних управлінських задач, наприклад бухгалтерського обліку. Тому системність автоматизованої обробки економічної інформації на початку 60-х років характеризувалася частковістю й ло­кальністю. Протягом 60-х років поступово переходять від локальних систем обробки даних, призначених для тих чи інших ділянок управлінських робіт, до систем, що охоплюють широке коло задач управління.

В автоматизованих інформаційних системах першого покоління (1963—1972 pp.), які в іноземній літературі відомі під назвою «системи обробки даних», «електронні системи обробки даних», а у вітчизняній — «АСУ—позадачний підхід», для кожної задачі окремо готувалися дані, створювалася математична модель і розроблялося програмне забезпечення. До програм розв'язування кож­ної задачі входили, зокрема, і процедури формування та ведення інформаційного фонду, необхідного для розв'язування саме цієї задачі. Такий підхід зумовлював інформаційну надмірність (записані на машинний носій дані не могли бути використані для розв'язування іншої задачі), математичну надмірність (відомо, що моделі розв'язування різних економічних задач мають спільні блоки). Вельми тривалим і трудомістким був і процес розробки про­грамного забезпечення кожної задачі. Окрім того, навіть через незначні зміни в організації інформаційного фонду задач доводилося доопрацьовувати програмне забезпечення.

Наступним кроком у розвитку автоматизованих інформаційних систем в управлінні економікою країни було створення АСУ згідно з ідеологією автоматизованих банків даних. Це другий етап створен­ня АІС. Почався він 1972 року, коли вперше до плану на восьму п'ятирічку було внесено заходи з розвитку економіки та створення АСУ. Розширилися технічна й програмна бази АСУ, що дало по­штовх до створення різноманітних варіантів побудови таких си­стем з орієнтуванням на окремі класи та моделі ЕОМ, включаючи міні- та мікрокомп'ютери. На багатоваріантності АІС позначилося й зростання кількості технологічних режимів експлуатації ЕОМ та всього комплексу технічних засобів. Почалося, зокрема, запрова­дження діалогового режиму та режиму телеобробки даних.

Проте АІС другого покоління (1972—1986 pp.), які в зарубіжній літературі називались управлінськими (адміністративними), на відміну від АІС першого покоління мали спільне інформаційне забезпечення усіх задач — базу даних (БД). Організація єдиної бази даних стала можливою лише завдяки тому, що були створені спеціальні програмні продукти — системи управління базами даних (СУБД). Основне призначення СУБД — створення та підтримка в актуальному стані бази даних, а також зв'язок її з програмами розв'язування економічних задач (прикладні програми користувачів).

До середини 80-х років був нагромаджений значний досвід створення та використання автоматизованих інформаційних систем організаційного управління. А 1988 року в Україні функціонувало близько 2500 АСУ різних рівнів та проблемної орієнтації, у тому числі 500 АСУ підприємств і об'єднань — АСУП. Водночас було створено численні автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУ ТП), системи автоматизованого проектування конструкцій та технологій (САПР).

Економічна ефективність багатьох діючих АСУ дуже значна, переднє значення річного економічного ефекту АСУ становило 140 тис. крб., а коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень досягав 0,88.

Крім прямого економічного ефекту, впровадження АСУ мало великий вплив на зміну характеру діяльності управлінського персоналу. Підвищились оперативність, наукова обґрунтованість та об'єктивність управлінських рішень; стало можливим розв'язувати принципово нові економічні задачі, які до впровадження АІС не розв'язувались апаратом управління; вдалося більше часу відвести творчій роботі працівників за рахунок скорочення обсягів рутинних операцій, виконуваних вручну; в результаті автоматизації процесів інформаційного обслуговування підвищилась інформованість управлінського персоналу.

Проте докорінних змін у плані поліпшення якості управління об'єктами господарювання не відбулося. Досвід функціонування АІС першого і другого поколінь дав змогу виявити в них серйозні вади.

1. Багато функцій управління економікою, що належать до неструктурованих та малоструктурованих процедур, лишилися без комп'ютерної підтримки. Адже в АСУ задачі розв'язуються за чітко детермінованими алгоритмами, які не характерні для керівних структур.

2. Стандартний набір економічних задач і підсистем АСУ не забезпечив її необхідної гнучкості, а через це модифікація та розширення функціонального складу системи пов'язані зі значними трудовитратами.

3. Сувора централізація обробки інформації в діючих АСУ перешкоджала оперативному управлінню та регулюванню в реальному масштабі часу.

4. Недостатня кількість оптимізаційних задач у складі АСУ (1.5 % в середньому) пояснюється незацікавленістю користувачів у застосуванні оптимізаційних методів; відсутністю надійної та достовірної інформації для використання оптимізаційних розрахунків; неможливістю та недоцільністю впровадження локальних оптимізаційних задач.

5. В АСУ, як правило, відсутні замкнені комплекси задач управління (планування, обліку, аналізу, регулювання). Різні типи АСУ (АСУП, САПР, АСУ ТП) діяли на об'єктах господарю­вання автономно, без взаємозв'язку.

6. Системи не забезпечували оперативної взаємодії з ЕОМ керівників різних рівнів. Пакетний режим функціонування АСУ (як основний) не давав змоги створювати системи підтримки прийняття управлінських рішень, що передбачають можливість вибору альтернативного рішення.

7. Упровадження систем не супроводжувалося необхідної перебудовою організаційних структур управління в умовах використання автоматизованої обробки даних.

Зазначені вади АІС першого і другого поколінь змусили шукати сучасніших форм і методів їх проектування, розробляти концептуальну основу АІС нового покоління.

Тому наступний етап створення автоматизованих інформаційних систем (почався приблизно із середини 80-х років) характеризується створенням інтегрованих систем. Це багаторівневі ієрархічні автоматизовані інформаційні системи, які забезпечують комплексну автоматизацію управління на всіх рівнях.

З огляду на складність функціонування таких великих соціально-економічних систем, як народне господарство Україні неможливо реалізувати процес управління за допомогою одні або навіть кількох локальних АІС. Для цього потрібний, очевидно, комплекс (група) АІС, кожна з яких забезпечує розв'язувань своїх функціональних задач управління. І йдеться не просто про об'єднання і зв'язок локальних АІС між собою, а про забезпечення інформаційного діалогу між ними та доступ однієї АІС до інформаційних баз решти.

Отже, інтегрована автоматизована інформаційна систем (ІАІС) може розглядатися як ієрархічно організований комплекс організаційних методів, технічних, програмних, алгоритмічних та інформаційних засобів, які мають модульну структуру і забезпечують наскрізне узгоджене управління трудовим та інформаційними потоками об'єкта управління.

Сучасний етап розробки автоматизованих інформаційних систем в управлінні ТР країни характеризується створенням АІС нового покоління, до яких належать експертні системи, систем підтримки прийняття рішень, інформаційно-пошукові системі системи зі штучним інтелектом.

Основою створення таких систем є децентралізація структур ІАІС та організація розподіленої обробки інформації з праці.

Технічною передумовою створення таких систем є значне поширення персональних ЕОМ. Ці машини характеризуються низькою вартістю, невеликими габаритами, підвищеною надійністю, простотою в обслуговуванні та експлуатації, що дає змогу наблизивши їх до місць виникнення та використання інформації, розподілити за окремими сферами функціональної діяльності.

Організаційною передумовою виникнення таких систем стали процеси децентралізації управління, що відбуваються в країні.

Структурно вони реалізуються у вигляді мереж обчислювальних машин або мереж АРМ управлінців.