В часи, які ми могли б назвати переднауковими, люди не затруднялися в поясненні сновидіння. Згадуючи його після пробудження вони дивилися на нього як на хорошу або погану ознаку зі сторони вищих божественних або демонічних сил. З розквітом природничо-наукового мислення вся ця міфологія перетворилася на психологію, і в даний час лише мізерна кількість освідчених людей сумніваються в тому, що сновидіння є продуктом психічної діяльності людини.

Але з відпаданням міфологічної гіпотези сновидіння стало потребувати пояснення. Умови виникнення сновидінь, відношення останніх до душевного життя під час бодрості, залежність їх від зовнішніх роздратувань під час сну, неспівпадання між його образами і пов'язаними з ними аффектами,і нарешті, швидка зміна картинок в сновидінні і способи їх зміщення, спотворення і навіть випадання їх з пам'яті - всі ці і інші проблеми вже багато століть чекають на відповідь. На першому плані стоїть питання про значення сновидіння - питання, що має подвійне значення: по-перше - пояснення психічного значення сновидіння, зв'язок його з іншими душевними процесами і його біологічної функції; по-друге,чи можливо тлумачити сновидіння і чи має кожний елемент його змісту яке-небудь "значення", як ми звикли це знаходити в інших психічних актах.

Якщо говорити про сновидіння то в ньому можна виділити три напрямки. Одне з них,знаходить собі підтвердження у деяких філософів, які кладуть в основу сновидіння особливий стан душевної діяльності, що розглядається ними навіть як більш висока ступінь в розвитку душі; так, наприклад, Шуберт затверджує, ніби сновидіння є звільненням душі від гніту зовнішньої природи і звільненням від світу в цілому. Інші мислителі твердо тримаються думки, що сновидіння по своїй природі виникають від психічних збуджень і тих душевних сил, які протягом дня не можуть вільно виявлятися (фантазія уві сні - Шернер, Фолькельт). Багато спостерігачів приписують сновидінню здатність до особливо посиленої діяльності - принаймні в деяких сферах, наприклад в області пам'яті.

В протилежність цій думці, більшість авторів-психологів дотримується того погляду, що сновидіння навряд чи заслуговує назви психічного прояву; на їх думку, спонукачами сновидіння є виключно плотські і тілесні роздратування, або ті,що приходять до сплячого ззовні, або випадково виникають в ньому самому; зміст сну,зазвичай, має не таке велике значення, як наприклад, звуки, що виникають десятьма пальцями нетямущої в музиці людини, коли вони пробігають по клавішах інструменту. Сновидіння, згідно цьому переконанню, потрібно розглядати як "тілесний, у всіх випадках даремний і в багато кого - хворобливий процес" (Вінц). Всі особливості сновидінь пояснюються незв'язною і викликаною фізіологічними роздратуваннями роботою окремих органів або окремих груп кліток погруженного в сон мозку. Мало зважаючи на цю думку науки і не цікавлячись питанням про джерело сновидіння, народна думка, мабуть, твердо вірить в те, що сон все-таки має сенс ознаки,істина якої може бути розкрита за допомогою якого-небудь тлумачення. Вживаний з цією метою метод тлумачення полягає в тому, що згадуваний зміст сновидіння заміщається іншим змістом - по частинах на підставі твердо встановленого ключа, або весь зміст сновидіння цілком замінюється яким-небудь іншим цілим, по відношенню до якого перше є символом. Серйозні люди зазвичай сміються над цими стараннями: "сни - це піна морська".

Розділ 1. Сновидіння З. Фрейда.

1.1. Матеріал сновидіння. Память в сновидіннях.

Багато дослідників-психологів вказували на різноманітні аналогії між різними проявами душевного життя під час сну і різними станами при психічних захворюваннях. Нав'язливі ідеї і ідеї страху так само чужі нормальній свідомості, як сновидіння - безсонному; походження тих і інших для нашої свідомості однакове незрозуміло. Що стосується уявлень, то з'ясовувати їх джерело і спосіб виникнення спонукав нас практичний інтерес; досвід показав, що з'ясування прихованих від свідомості шляхів, що зв'язують хворобливі ідеї з рештою змісту свідомості, дає можливість оволодіти нав'язливими ідеями і рівносильно усуненню їх. Таким чином застосований спосіб пояснення сновидінь бере свій початок в психотерапії.

Описати його легко, але користуватися ним можна лише після певного навику. Коли хочуть застосувати цей спосіб до іншої особи наприклад до страждаючого страхом хворого, то йому пропонують зосередити всю увагу на своїй хворобливій ідеї, але не думати про неї, як він це часто робить, а прагнути з'ясувати собі і повідомляти негайно лікарю всі без виключення думки, які йому приходять в голову з приводу даної ідеї. Якщо хворий стане стверджувати, що його увага нічого не може уловити, то необхідно сказати, що така відсутність уявлень неможлива. Дійсно, незабаром у хворого починає спливати ряд ідей, за якими слідують нові ідеї; проте хворий що проводить самоспостереження, при цьому звичайно заявляє, що випливаючі у нього ідеї безглузді або не важливі, не відносяться до справи і прийшли йому в голову абсолютно випадково, без жодного зв'язку з даною задачею. Вже тепер можна помітити, що саме ця критика зі сторони хворого була причиною того, що дані ідеї не висловлювалися і навіть не усвідомлювалися ним. Тому якщо вдається примусити хворого відмовитися від різної критики з приводу думок, що приходять йому в голову і продовжувати визначати мисленнєві ряди, що випливають при напруженій увазі, то можна отримати досить психічний матеріал, який має звязок з хворобливою ідеєю, знаходить зв'язок останньої з іншими ідеями і дає можливість при подальшому дослідженні замістити хворобливу ідею якою-небуть другою, цілком гармонуючої зі змістом психіки.Завжди можливо отримати достатній для зникнення хворобливої ідеї матеріал якщо звертати увагу саме на "небажані" асоціації що "заважають мисленню" і залучити хворого до самокритики. Коли бажають застосувати цей метод на самому собі, необхідно при дослідженні негайно записувати себе все що приходить випадково у голову і навіть незрозумілі спочатку думки.

Тепер подивимося, до яких результатів приводить використовування зазначеного методу при дослідженні сновидінь. Для цього придатний будь-який приклад. „Проте по певних мотивах я візьму своє власне сновидіння, коротке за змістом і в спомині що згадується мені неясним і безглуздим; зміст його записаний мною негайно після пробудження: "компанія за столом або табльдотом(*)... Їдять шпинат... Пані Е. Л. сидить поряд зі мною, вся обернувшися до мене, і дружньо кладе руку мені на коліно. Я, відстороняючись, забираю її руку. Тоді вона говорить: "а у вас завжди були такі красиві очі..." Після цього я нечітко розрізняю як би два ока на малюнку або як би контур лінзи від окулярів..." Це - все сновидіння або принаймні все те,що я можу про нього пригадати. Воно здається мені неясним і безглуздим, а більш за все дивним. Пані -Е. Л.- жінка, з якою я був просто знайомий і, наскільки я усвідомлюю, близьких відносин ніколи не бажав; я вже давно не бачив її і не думаю, щоб в останні дні про неї йшла мова. Моє сновидіння не супроводжувалося ніякими емоціями; роздуми над ним не дають мені більш точного пояснення. Тепер я без певного наміру і без жодної критики буду відзначати думки які мені приходять в голову і які випливають при самоспостереженні.Для цього корисно розкласти сновидіння на елементи і відшукувати примикаючі до кожного з них думки. Компанія за столом або табльдотом.З цим зв'язується спогад про невелике переживання, що відбулося вчора ввечері. Я пішов з маленької компанії у супроводі друга, який запропонував узяти карету і відвезти мене додому.

(*) Табльдот - загальний обідній стіл по загальному меню в пансіонатах, в готелях, на курортах.

"Я, - сказав він,- віддаю перевагу кареті з таксометром; це так цікаво: завжди маєш перед собою щось, на що можна дивитися". Коли ми сіли в карету і кучер встановлював таксометр, і вже стало видно перші шістдесят геллерів, я продовжив його жарт: "ми тільки сіли і вже винні йому шістдесят геллерів". Карета з таксометром нагадує мені завжди табльдот; вона робить мене скупим і егоїстичним, бо безперестанно говорить про мій борг; мені все здається, що борг дуже швидко росте і я побоююся, як би мені не вистачило грошей, подібно тому як за табльдотом я не можу звільнитися від смішного побоювання, ніби я отримаю дуже мало, якщо не піклуватимуся про свою вигоду. У минулому я продекламував: "ви самі життя даєте нам; бідного ви робите боржником". Інша виникла у мене думка з приводу табльдота: декілька тижнів тому за загальним столом в готелі одного тірольського гірського курорту я сердився на свою дружину за те, що вона,на мою думку, була недостатньо офіційна з деякими сусідами, з якими я не хотів мати нічого спільного. Я попросив її більш цікавитися мною ніж іншими.Це одне й те саме,якби мене обійшли за табльдотом. Тепер мені приходить в голову протилежність між поведінкою моєї дружини за столом і поведінкою в моєму сновидінні пані Е. Л., яка вся обернулася до мене. Далі: я помічаю, що сновидіння є відтворенням невеликої сцени, що відбулася між мною і моєю дружиною ще до одруження, під час мого залицяння до неї. Ніжний потиск руки під скатертиною послужило відповіддю на мій лист з серйозною пропозицією. Але в сновидінні дружина моя замінена чужою мені пані Е. Л. Пані Е. Л.- дочка одного пана, якому я винен був. Не можу при цьому не помітити, що тут виявляється несподіваний зв'язок між елементами сновидіння із думками які приходять мені в голову. Якщо слідувати за ланцюгом асоціацій, які витікають з якого-небудь елемента змісту сновидіння, то можна скоро прийти до іншого елементу цього ж змісту. Думки, що приходять в голову з приводу сновидіння, відновлюють ті зв'язки, які в самому сновидінні не помітні.

Коли хто-небудь вважає, що інші стануть піклуватися про нього без всякої користі для себе, хіба не припускають звичайно задати такому простаку іронічне питання: "що ж ви думаєте, що це або інше робиться ради ваших прекрасних очей?" З цієї точки зору слова пані Е. Л. в сновидінні - "у вас завжди були такі прекрасні очі" означають не що інше, як - "люди вам завжди надавали послуги; ви всі дарма одержували". Звичайно, насправді завжди було навпаки: за все те хороше, що мені робили інші, я платив дорого; але мабуть, на мене все-таки справило враження та обставина, що мені вчора дарма дісталася карета, в якій мій друг відвіз мене додому.

Окрім цього, приятель, у якого ми вчора були в гостях, часто примушував мене залишатися перед ним у боргу; лише недавно я не скористався випадком відплатити йому. Між іншим, у нього є єдиний подарунок від мене -антична чаша з намальованими по краях її очима для захисту від "лихого ока". До речі, приятель цей- очний лікар; в цей же вечір я питав його про пацієнтку, яку направив до нього для підбору окулярів.

Я помічаю, що майже всі уривки сновидіння перейшли в новий зв'язок. Проте цілком природно було б запитати, чому в сновидінні на столі фігурує саме шпинат? Річ у тому, що шпинат нагадує мені маленьку сцену, що відбулася недавно за нашим сімейним столом, коли моя дитина - якраз та, у якої дійсно красиві очі, відмовлялася їсти шпинат. В дитинстві я так само поводився: шпинат довгий час був мені огидний, поки мій смак не змінився і ця зелень зробилася моєю улюбленою стравою; спомин про останнє зближує, отже, мої смаки в дитинстві збігаються із смаками моєї дитини. "будь задоволений, що у тебе є шпинат, сказала матір маленькому гурману, є діти, які були би дуже раді і цій страві з'єднуються в логічно зв'язані ряди в центрах яких повторно з'". Цей перебіг думок нагадує мені про обов'язки батьків по відношенню до дітей, і в зв'язку з цим слова Гете: "ви самі життя даєте нам; бідного ви робите боржником" - набувають нового значення. Тут я зупинюся, щоб розглянути отримані дотепер результати аналізу сновидіння. Слідуючи за асоціаціями випливаючими безпосередньо за окремими вирваними із загального зв'язку елементами сновидіння, я прийшов до ряду думок і спогадів які знаходять значущі переживання мого душевного життя. Цей здобутий за допомогою аналізу сновидіння матеріал знаходиться в тісному зв'язку із змістом сновидіння, але зв'язок цей все-таки такий що я ніколи не міг отримати цей новий матеріал із самого змісту сновидіння. Сновидіння не супроводжувалося ніякими емоціями, було незв'язаним і незрозумілим; проте, коли спливають приховані в сновидінні думки, я випробовую сильні і цілком обгрунтовані емоції. Думки самі являються деякі уявлення; в нашому прикладі такими не виступаючими в самому сновидінні уявленнями є: протилежність і корисливе безкорисливе.

В цій отриманій з аналізу тканині я міг би міцно стягнути нитки і показати, що останні сходяться в одному загальному вузлі; але міркування не наукового, а приватного характеру не дозволяють мені провести цю роботу публічно: справа в тому що я був би вимушений тоді повідомляти багато що з того, що повинне залишитися моєю таємницею, оскільки при аналізі свого сновидіння я з'ясував собі такі факти, в яких неохоче признаюся самому собі. Але чому у такому разі я не виберу для аналізу інше сновидіння, щоб аналіз його міг швидше переконати в точності значення і правильності зв'язку отриманого з нього матеріалу? На це можна відповісти, що кожне сновидіння, яким я займуся, неминуче приведе мене до тих же фактів, що неохоче повідомляються, і спонукає до такого ж замовчування. Цього утруднення я не уникнув також і в тому випадку, якщо б став аналізувати сновидіння іншої особи; хіба тільки обставини дозволили б відкинути всякі замовчування без шкоди для особи, що довіряється мені.

Вже тепер приходить в голову ідея, що сновидіння є як би заступником того багатого відчуттями і змістом ходу думок, до якого ми прийшли після аналізу. Я ще не знаю процес, шляхом якого з цих думок виникло дане сновидіння, але я бачу, що неправильно розглядати це сновидіння як чисто тілесне психічно незначуще явище, що виникло ніби дякуючи ізольованої діяльності окремих груп кліток сплячого мозку.

Крім того, я помічаю ще дві речі: по-перше, зміст сновидіння набагато коротший тих думок, заступником яких я його вважаю, і, по-друге, аналіз знайшов як спонукач сновидіння нікчемний випадок, що мав місце напередодні увечері.

Я, звичайно, не став робити висновків, що так далеко зайшли, якби в моєму розпорядженні був аналіз тільки одного сновидіння; але досвід показав мені, що, слідуючи без критики за асоціаціями, я при аналізі будь-якого сновидіння приходжу до такого ж ряду думок зв'язаних між собою по значенню і правильним чином. От чому не слід думати, що знайдений при першому аналізі зв'язок може виявитися випадковим збігом. Тепер я рахую себе має право зафіксувати свою нову точку зору в певних термінах. Сновидіння, як воно згадується мені, я протиставляю отриманому при аналізі матеріалу і називаю перше (тобто сновидіння) явним змістом сновидіння, а другий (тобто матеріал) -поки без подальшого розмежування - прихованим змістом сновидіння. Тепер нам належить розв’язати дві нові задачі: 1) який той психічний процес, який перетворив прихований зміст сновидіння в явне, знайоме мені по залишеному в пам'яті сліду, і 2) який той або ті мотиви, які викликали таке перетворення? Процес переробки прихованого змісту сновидіння в явне я називатиму роботою сновидіння; протилежна цьому робота, що веде до зворотному перетворенню, знайома вже нам як робота аналізу. Решта проблем сновидіння - питання про спонукачі сновидінь, про походженні їх матеріалу, про значення і функцію сновидінь, про причинах забуває останніх - все це я обговорюватиму при аналізі не явного, а знов знайденого прихованого змісту сновидіння.

Оскільки всі що зустрічаються в літературі суперечливі і неправильні погляди на сновидіння можна пояснити незнайомством авторів з прихованим змістом сновидіння, яке може бути розкрито тільки шляхом аналізу, то я надалі самим ретельним чином уникатиму змішення явного сновидіння з прихованими його думками.