Больові відчуття можуть варіювати від відчуття тяжкості у відповідній половині грудної клітки до сильних болів, що обмежують дихання.

Непродуктивний кашель виникає внаслідок запалення багатих нервовими закінченнями плевральних листків або із-за здавлення стінок бронхів в результаті колапсу легеневої паренхіми.

Задишка найбільш характерна для плеврального випоту і виникає внаслідок здавлення легені і обмеження дихання із-за больових відчуттів, так і внаслідок замого захворювання.

Рекомендована література

Основна:

1. Передерій В.Г., Ткач С.М. Плеврит і плевральний випіт // Основи внутрішньої медицини. Том 1/ Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів.— Вінниця: Нова Книга, 2009.— С. 89–91.

Додаткова

1. Плевральні випоти і плеврити// Клінічна пульмонологія/ За ред..І.І. Сахарчука. — Київ: Книга плюс, 2003.— С. 191–195.

Плеврити

Код МКХ-10: J.90.

Визначення. Плеврит ─ це запалення листків плеври, яке супроводжується утворенням на їхній поверхні фібринозних нашарувань або накопич енням у плевральній порожнині ексудату.

На II-му зїзді фтизіатрів та пульмонологів України (1998 р.)

запропонована класифікація плевритів.

I.Характер процесу:

–сухий (фібринозний);

–ексудативний (серозний, серозно-фібринозний);

–гнійний;

–геморагічний.

II.Перебіг:

–гострий;

–затяжний. III. Локалізація:

–обмежений (базальний, костальний, міжчастковий та інші);

–дифузний (тотальний).

IV. Тяжкість:

– Легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Сухий (фібринозний) плеврит

Код МКХ-10: J90., R09.1

Сухий (фібринозний) плеврит найчастіше є супроводжуючим при активній формі туберкульозу (70−80%), пневмонії різної етіологіїчи,

79

ревматизму, травми грудної клітки тощо. Він часто є початковою фазою ексудативного плевриту.

Основними клінічними ознаками є гострий біль у грудній клітці, кашель, підвищення температури, інтоксикаційний синдром (слабкість, пітливість, головний біль).

Біль локалізується у відповідній половині грудної клітки, посилюється при диханні, кашлі, чихані, при нахилянні у протилежний бік.

При локалізації сухого плевриту в ділянці діафрагми біль може симулювати гострий живіт.

Кашель на початку захворювання сухий, в подальшому появляється мокротиння.

Температура здебільшого субфебрильна, протягом 5−10 днів. При об’єктивному обстеженні виявляється відставання ураженої

половини грудної клітки при диханні. Дихання часто поверхневе.

При аускультації відмічається шум тертя плери, який нагадує хруст снігу, посипюється при натискані стетоскопом на місці його вислуховування.

Для диференціальної діагностики шуму тертя плеври з іншими шумами хворому пропонують припинити дихати і якщо шум зникає, це вказує на ураження плеври. Шуми, які пов’язані з ураженням перикарда або клапанів серця, продовжують вислуховуватися.

При нахилянні тулуба у здоровий бік і вдиху, біль у грудній клітці на стороні ураження посилюється.

При рентгеноскопії органів грудної клітки часто не виявляють будьяких ознак ураження плеври, однак за наявності діафрагмального фібринозного плевриту може виявлятись високе стояння купола діафрагми, відставання її в акті дихання та обмеження рухомості.

В загальному аналізі крові відмічають збільшення кількості лейкоцитів та підвищення ШОЕ.

Диференціальна діагностика проводиться з:

−міжреберною невралгією;

−остеохондрозом;

−кардіалгією;

−при діафрагмальній локалізації плевриту ─ з гострим апендецитом, гострим холециститом, гострим панкреатитом тощо.

Лікування

1. Лікування основного захворювання (туберкульозу легенів, пневмонії, ураження сполучної тканини (системний червоний вовчак) та інші.

2.Протизапальні препарати ─ нестероїдні протизапальні засоби:

−розчин диклофенаку натрію 2,5% − 3 мл в/м’язево 1 раз на добу; 3. Знеболюючі: розчин анальгіну 50% − 2 мл в/мُязево 1−2 раза на

добу; 4. Протикашльові: кодтерпін 1 табл. 3 раза в день.

80

5. У період одужання ─ дихальна гімнастика для профілактики утворення спайок.

Прогноз.

Сприятливий, хвороба закінчується одужанням через 1−2 тижня, іноді після нього залишаються плевральні спайки.

Рекомендована література

Основна

1. Передерій В.Г., Ткач С.М. Сухий плеврит// Основи внутрішньої медицини. Том 1/ Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів.— Вінниця: Нова Книга, 2009.— С. 91.

2. Сєркова В.К., Станіславчук М.А., Монастирський Ю.І. Сухий (фібринозний) плеврит // Факультетська терапія.– Вінниця: НОВА КНИГА, 2005.– С.425–427.

Додаткова

1. Сухий (фібринозний) плеврит// Клінічна пульмонологія/ За ред..І.І. Сахарчука. — Київ: Книга плюс, 2003.— С. 195–197.

Ексудативний плеврит

Код МКХ-10: J90., R09.1

Визначення. Ексудативний плеврит ─ це запальне ураження плеври, що супроводжується скупченням рідини у плевральній порожнині.

За характером рідини ексудативні плеврити можуть бути

фібринозними, серозними, серозно-фібринозними, гнійними, геморагічними, хільозними та змішаними.

Ексудативний плеврит найчастіше буває серозним або серознофібринозним.

Етіологія та патогенез

Дивитися тему ”Плевральний випіт“

Клінічна картина

Хвороби часто починається гостро з озноба, підвищення температури до 38−39о , болі в грудній клітці при дихані, кашлю. Дсить швидко виникає і прогресу задишка.

Із накопиченням рідини у плевральній порожнині біль зменшується, але наротає задишка. Загальний стан хворого погіршується.

При значних випотах хворі займають вимушене напівсидяче положення або лежать на хворому боці, зменшуючи тим самим тиск на органи середостіння.

При огляді хворого також звертають увагу на зглаженість міжреберних проміжків та відставання в акті дихання хворої сторони грудної клітки.

При перкусії грудної клітки визначається масивнмй тупий звук на стороні ураження. При аускультації — відсутність дихання.

Іноді в паравертебральній зоні між плевральним ексудатом і хребтом вдається виявити простір з підвищеною звукопровідністю (трикутник Гарланда).

81

Межа скупчення рідини на передній поверхні грудної клітки лежить нижче, ніж на задній, у зв'язку з чим утворюється коса лінія Елліса- Дамуазо-Соколова.

Вище від лінії Дамуазо часто діагностується трикутник Гарлянда, який пов’язаний з частковим, внаслідок здавлення, ателектазом легень (при цьому при перкусії — притуплено-тимпанічний звук, а при аускультації– ателектатична крепітація).

На здоровій стороні грудної клітини на задній поверхні визначається притуплення трикутної форми, яке відповідає зміщенню органів середостіння —трикутник Грокко-Раухфуса (катети цього трикутника – хребет і діафрагма, а гіпотенуза – уявне продовження лінії Дамуазо).

Голосове тремтіння на хворій стороні відсутнє.

Серце зміщене у здорову сторону, тони серця приглушені. Артеріальний тиск знижений, пульс частий — тахікардія.

У крові виявляється помірний лейкоцитоз — 9 х 109-12 х 109/л, зсув лейкоцитарної формули вліво до паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів, підвищення ШОЕ (30-40 мм / год., а також підвищення вмісту сіалових кислот, фібрину, серомукоїду, альфа2- і гама-глобулінів.

При рентгенологічному дослідженні грудної клітки у прямій проекції виявляють інтенсивне гомогенне затемнення нижньої частини легені з косою верхньою межею, яка співпадає з лінією Дамуазо.

Середостіння зміщується у здоровий бік.

Ультразвукове дослідження: рідина у плевральній порожнині.

Рис. При значних випотах хворі лежать на хворому боці, зменшуючи больовий синдром та тиск на органи середостіння.

82