55. Природа, соціальна сутність та типологія політичного лідерства.

Політичне лідерство — важливий чинник стабільного і динамічного розвитку політичних систем. Воно робить помітний вплив на всі політичні структури і політичні процеси суспільства. Політичний лідер бере активну участь у визначенні стратегічних цілей і завдань розвитку політичної системи, у виборі засобів і методів їх досягнення. Залежно від того, наскільки його політичні програми і дії збігаються з об'єктивними суспільними потребами, політичний лідер може зробити як позитивний, так і негативний вплив на соціальний прогрес.

У сучасній науці існують різні визначення поняття «політичне лідерство». Наведемо деякі з них. 1. Політичне лідерство— це влада, здійснювана одним або кількома індивідами для того, щоб спонукати членів нації до дій (Ж. Блондель). 2. Лідерство — це відносини між людьми в процесі спільної діяльності, в якій одна сторона забезпечує перевагу своєї волі над іншою (Г. К. Ашин). 3. Політичне лідерство являє собою постійний і легітимний вплив однієї або кількох осіб, що займають владні позиції, на все суспільство, організацію або групу (В. П. Пугачов, А. І. Соловйов).

Політичне лідерство має свої характерні ознаки, що виділяють його у своєрідний інститут політичної системи. По-перше, воно допускає постійний вплив на оточуючих; по-друге, політичний вплив повинен бути загальним, поширюватися на всіх членів керованої сукупності; по-третє, у складно організованих системах лідерство припускає інституціоналізацію керівного статусу, тобто закріплення його у визначених нормах, привілеях і повноваженнях

Політичне лідерство базується на визначених об'єктивних потребах складно організованих соціальних систем. До них відносяться, насамперед, потреби в упорядкованості і керованості окремих елементів системи, щоб забезпечити їхнє нормальне функціонування і поступальний розвиток.

У системі політичного лідерства звичайно виділяють три головні компоненти: 1) соціальні умови і фактори, що впливають на політичного лідера; 2) індивідуальні соціально-психологічні властивості лідера; 3) ресурси або засоби, якими він розраховує для політичної діяльності. Тільки аналіз усіх трьох цих компонентів може дати цілісне і правильне уявлення про стан політичного лідерства як найважливішого інституту політичної системи будь-якого суспільства.

Названі критерії є водночас функціями політичного лідера у найзагальнішому їх вираженні. Найважливішими з них є такі:

1. Інтеграція суспільства, громадян, об'єднання мас довкола спільних завдань і цінностей.

2. Пошук і прийняття оптимальних політичних рішень

3. Захист мас від беззаконня, самовправства бюрократи, підтримка громадського порядку

4. Налагодження системи постійного зв'язку з масами, запобігання відчуженню громадян від політичного керівництва.

5. Ініціювання оновлення, генерування оптимізму й соціальної енергії, мобілізація мас на реалізацію політичних цілей.

6. Легітимація суспільно-політичного устрою

56. Особливості формування політичної еліти та інституту політичного лідерства в сучасній Україні.

У науковій літературі існує багато типологій політичних еліт, в основі визначення яких є різні ознаки і дослідницькі підходи. Серед них можна виділити три основні групи типологій. У першій розрізняють еліту крові або аристократію: еліту знань, компетенції або меритократію; правлячу, що безпосередньо володіє державною владою та опозиційну Сюди ж варто віднести класифікацію, побудовану відповідно до основних сфер життєдіяльності суспільства. Це - політична, економічна, соціальна, культурна і релігійна еліти. Друга група типологій політичних еліт включає традиційні еліти, сучасні, вищі, середні, маргінальні та адміністративні. Влада традиційних еліт спирається на історично сталі в суспільстві культурні цінності.

В політичному житті України результативність діяльності полі-тичних еліт у формуванні демократичності визначається рядом факторів. Передумовою є повна гласність діяльності політичних еліт. А це означає, що українському суспільству регулярно дається звіт про діяльність всіх органів державної влади, критичний і різнобічний аналіз результатів їхнього управління економічною, соці-альною і духовною сферами громадського життя; недопущення перетворення правлячої еліти в тоталітарну еліту. Розв'язання цієї задачі в першу чергу пов'язано зі свободою засобів масової інфор-мації. Вони повинні бути незалежні у фінансовому відношенні від усіх гілок влади, тільки тоді вони будуть об'єктивно, повно і різнобічно інформувати людей про політичне життя в українському суспільстві; встановлення справжнього плюралізму в українському суспільстві. В економічній сфері - наявність різних форм власності. Отже, різноманітних форм соціальної діяльності для людини. У політичній сфері - це діяльність політичних партій і громадських рухів, що дотримуються законів, норм і традицій суспільства. Нарешті, це вільна конкуренція політичних лідерів, правлячих і опозиційних політичних еліт, їхніх програм та ідей.

В політичному житті України виявляэться діяльність контреліти. Контреліта – це опозиційна щодо панівної еліти частина бюрократії, соціальна група, яка виборює право на входження в еліту або на створення нової еліти. Головною метою політичної діяльності контр еліти є відібрати владу в панівної еліти. Функціями контреліти стає критика владних структур, опозиція здійсненню соціально-економічних перетворень та політичному оновленню суспільства, вимога внесення коректив у систему політичної влади.