44. Етапи становлення місцевого самоврядування в Україні. Перспективи місцевого самоврядування в контексті адміністративної реформи.

Прийнятий 7 грудня 1990 року Закон "Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", де місцеве самоврядування визначалося як "територіальна самоорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або через державні і громадські органи, які вони обирають, усіх питань місцевого життя, виходячи з інтересів населення, на основі законів Української РСР та власної фінансово-економічної бази", наділив органи державної влади (місцеві ради) — функціями місцевого самоврядування і привів до "суверенізації" рад.

Прийняття Закону стало першою спробою трансформувати місцеві ради всіх територіальних рівнів в органи місцевого самоврядування. За таких умов були прийняті Закони "Про представника Президента України" та "Про місцеві ради, місцеве і регіональне самоврядування.

Новообрана Верховна Рада у червні 1994 року приймає нову редакцію Закону "Про формування місцевих органів влади і самоврядування". Цим актом вертикаль державної виконавчої влади наділено ради всіх рівнів виключно функціями органів місцевого самоврядування. На голів цих рад та очолювані ними виконкоми Закон поклав здійснення делегованих повноважень виконавчої влади і підпорядкував їх Кабінету Міністрів України та відповідному голові виконкому ради вищого рівня. За таких умов Президент України практично втратив контроль над регіонами.

На базі виконкомів обласних та районних рад було утворено систему органів місцевих державних адміністрацій, які підпорядковувались по вертикалі знизу доверху аж до рівня Президента України.

Базовим законом є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року, який відповідно до положень Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади і принципи організації, діяльності і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Саме на підставі цього Закону розроблено інші закони в яких регламентуються окремі питання функціонування місцевого самоврядування, а саме:

• "Про статус депутатів місцевих рад";

• "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів";

• "Про столицю України — місто-герой Київ";

• "Про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності";

• "Про місцеві державні адміністрації";

Протягом 2001 першої половини 2002 років Верховною Радою України було прийнято ще цілу низку законодавчих актів.

Територіальна основа

Територіальну основу місцевого самоврядування в Україні складає адміністративно-територіальний устрій держави: області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус і є самостійними адміністративно-терито-ріальними одиницями. За Конституцією України в Автономній Республіці Крим діє система територіальної (адміністративної) авто¬номії в особі її Верховної Ради і Ради міністрів.

Рівні формування представницьких органів місцевого самоврядування

За мажоритар¬ною виборчою системою відносної більшості проводяться ви¬бори депутатів сільських, селищних рад в одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія відповідного села, селища та вибори сільських, селищних, міських голів, які проводяться в єдиному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідної територіальної громади.

Вибори депутатів міських, районних у містах, районних, обласних та міст Києва і Севастополя рад, Верховної Ради Автономної Республіки Крим проводяться за пропорційною виборчою системою по багатомандатних виборчих округах, межі яких співпадають відповідно з межами міст, районів, областей, міст Києва і Севастополя рад, Автономної Республіки Крим згідно з існуючим адміністративно-територіальним поділом.