14. Захоплення Закарпаття угорськими феодалами.

Держава за нащадків Данила. Галицько-Волинська держава і Закарпаття.

По смерті Данила Галицького (1264 р.) почалось протистояння між Волинню, що залишалась під владою його брата Василька, та Галичиною, де князював Лев Данилович (1264 – 1301)¹. Окремі незначні уділи мали молодші сини – Мстислав – Луцьк; Шварно – Холм і Дорогичин.

Почиається поступовий розпад та занепад Галицько – Волинського князівства.

на початку 14 ст. Волинське і Галицьке князівства знову об’єднуються під владою одного князя – Юрія І Львовича (онука Данила Галицького)²

= об’єднав усі землі Галицько – Волинської держави під своєю владою;

= наслідуючи Данила Романовича прийняв титул “ короля Русі” (тобто Галицької землі) та князя Володимирії (Волині);

= домігся утворення Галицької митрополії, що сприяло розвитку традиційної культури і допомагало захищати політичну незалежність держави;³

= 1302 р. – Польща захопила Люблінську землю, а Угорщина – част. Закарпаття.

Наступниками Юрія І стали його сини – Андрій та Лев ІІ (1315 – 1323 рр.) – правили дуумвіратом.

З іменами цих князів пов’язана сторінка історії Закарпаття.

Посилення гніту селян, надмірні податки і повинності міщан, національно – політичний гніт угорських феодалів та католицького духовенства стали причиною гострих класових і національних суперечностей. У 1315 р. почалось повстання феодалів Ужанського, Березького та Угочанського комітатів проти надмірних, як вони вважали домагань короля Карла Роберта з династії Анжу. Очолив його жупан руського походження Петро Петунія. На кінець року фронда (рух опору) охопила всю Півні нічну Угорщину та Східну Словаччину. П.Петунія , шукаючи союзників, почав переговори з галицько – волинськими князями Андрієм та Левом ІІ, з тим щоб запросити одного з них на угорський престол (оскільки, вони були правнуками короля Бели ІУ – шлюб Лева Даниловича і Констанції 1245 р.)

За підтримки феодалів Італії та Франції Карлу Роберту вдалось придушити повстання. На Закарпатті – у 1322 р. Можливо, саме тоді Галицько –Волинське князівство втратило Мукачеве з прилеглою округою.

Андрій та Лев ІІ були останніми з роду Романовичів, загинули у 1323 р.⁴ , (не мали нащадків чоловічої статі).

Останнім галицько-волинським князем був племінник Лева ІІ та Андрія – Болеслав Тройденович- після хрещення – Юрій.⁵

Юрій ІІ Болеслав Тройденович – останній галицько-волинський князь (1323 – 1340 рр.)

= проводив самостійну внутрішню та зовнішню політику, що було не до вподоби феодалам;

= відновив союз з тевтонцями проти литовців;

= відвойовував землі, раніше захоплені поляками (це попри своє польське походження) ;

= проте, сприяв переселенню н7імців та поляків в українські землі; лояльно ставився до поширення католицизму в Україні,

1340 р. нібито за намагання ввести католицизм і потурання чужоземцям бояри отруїли останнього галицько – волинського князя.

Відразу після смерті Юрія ІІ у внутрішні справи Галицько – Волинської держави почали втручатись іноземці :

• престол Юрія ІІ перейшов до його зятя – литовського князя Любарта (Дмитра) Гедеміновича, однак останній зміг утвердити свою владу лише на Волині, яка відійшла до Литовської держави;

• польський король Казимир ІІІ Великий у 1340 р. здійснив грабіжницький похід на Львів, але утвердитись в Галичині йому вдалося лише у 1349 р.;

• до 1349 р. у Галичині правив боярин Дмитро Детько;

• у боротьбу включилась і Угорщина, яка володіла Галичиною з 1370 по 1386.

після 1340 р. Галицько-Волинська держава припинила своє існування, а українські землі опинились під владою іноземних держав :

= Галичина – під владою Польщі;

= Волинь – під владою Литви;

= Буковина – у складі Молдавського князівства.

Галицько-Волинське князівство мало важливе значення для історії України :

• протягом ста років після занепаду Києва Галицько –Волинське князівство було опорою української державності;

• забезпечило високий рівень економічного та духовного розвитку українських земель;

• розширило сферу дії західноєвропейської культури, сприяло поступовому подоланню однобічності візантійського впливу;