11. Культура Київської Русі.

Культура Київської Русі є результатом тривалого процесу як внутрішнього розвитку східнослов'янського суспільства, так і зовнішнього впливу світової цивілізації.

• усна народна творчість бере початок з глибокої давнини— казки, легенди, пісні.

• найдавнішими – билини Володимирового циклу, які створювалися в Х—

• XI ст., оспівували хоробрість богатирів, які захищали рідну землю. Тут

• фіксувалися пам'ять про історичні події та ставлення до них.

• перші письмові твори у Київській Русі

• літописи — зводи записів про історичні події, викладені у хронологічній послідовності.

• найдавнішим літописом, який дійшов до наших днів, є «Повість временних літ», створена на початку XII ст. Вона збереглась у Лаврентіївському (1377 р.) та Іпатіївському (початок XV ст.) списках. Відомі також «Київський літопис» XII ст., «Галицько-волинський літопис» XIII ст.Літописи є основним джерелом з історії Київської Русі IX—XIII століть.

• із письмової спадщини можна згадати ще філософську проповідь митрополита Іларіона «Слово про закон і благодать», «Повчання дітям» Володимира Мономаха та ін.

• особливе місце у давньоруській літературі посідає «Слово про Ігорів похід», написане на основі конкретного історичного факту. Невідомий автор цього твору закликав князів забути міжусобиці й об'єднатися в ім'я захисту рідної землі.

Розвиток літератури Київської Русі був безпосередньо пов'язаний із поширенням освіти, створенням бібліотек.

• за Володимира Святославича існували державна школа і школа при Софійському соборі.

• Ярославом Мудрим створюється перша відома на Русі публічна бібліотека.

Значного розвитку набула архітектура.

• за Володимира Святославича будується храм Богородиці, який потім назвали Десятинною церквою (на його утримання князь брав десяту частину доходів своїх підданців). Вона була прикрашена фресками, мозаїкою.

• в 1037 р. зведено найбільший храм Київської Русі — Софійський собор. За його зразком у Чернігові будується Спаський собор, у Новгороді та Полоцьку — Софійські собори. Ярослав Мудрий споруджує у Києві Золоту браму.

Центрами культури у Київській Русі були монастирі. Одним з них був Києво-Печерський монастир, заснований за Ярослава Мудрого преподобним Антонієм, на взірець того, який він же започаткував у Чернігові.

В усіх великих містах існували іконописні майстерні. Розвивається книжкова мініатюра «Остромирове євангеліє», написане у середині XI ст., прикрашене чудовими заставками і мініатюрами.

Розквітало ювелірне мистецтво. Київські майстри володіли різними способами обробки коштовних металів — зерню, сканню, перегородчастою емаллю.

Зростання економічних і культурних зв'язків Київської Русі, піднесення суспільного життя зумовили наступний розвиток її культури.

10. Причини політичної роздрібненості Київської Русі.

12. Монгольська навала та встановлення золотоординського іга.

Наступником Мономаха став старший син – Мстислав, який продовжував політику свого батька. За часів його князювання Київська Русь зберігала єдність і силу, удільні князі знаходились в повній покорі Мстиславу. Після його смерті (1132р.) Русь вступила в смугу роздробленості.

На зміну ранньофеодальній монархії в др.третині ХІІ ст. прийшла політична структура полі центристського державного устрою.

П Р И Ч И Н И роздробленості Київської Русі :

• великі простори держави при відсутності тісних економічних зв’язків за умов панування натурального господарства. Відсутність міцної князівської влади , розвинутої інфраструктури (транспорт, дороги, засоби зв’язку.); поліетнічність Київської Русі¹.;

• безперервні напади кочівників, великою помилкою було залучення половців до вирішення між князівських чвар, що давало можливість їм легально втручатись в руські справи (лише половці, як свідчать літописи в період з 1055 до 1236 рр. Здійснили 12 великих на Русь і понад 30 разів брали участь у міжусобних князівських війнах) ;

• відсутність чіткої системи престолонаслідування, символом княжої влади був Київ, тому кожен князь намагався захопити його. Лише за одне століття (1146 – 1246 рр.) за підрахунками історика С. Томашівського 24 князі 47 разів правили в Києві. 35 князювань тривали менше року.

• Зміна торгівельної кон’юнктури. Хрестові походи безпосередньо зв’язали Західну Європу з Малою Азією, Візантією, а Україна залишилась осторонь.

Українські землі об’єднувалися на короткий час під владою галицько – волинських князів Романа Мстиславича та його сина Данила Романовича Галицького. Навала орд монголо – татарського хана Батия (1240р.) довершила процес розпаду Київської Русі.

Монголо – татари. к. 12 – п. 13 ст. утворилась могутня військово – феодальна Монгольська держава, територія якої охоплювала Монголію, частину Китаю, Туркестан і Персію. Творцем її був Тему чин, проголошений у 1206 р. Чінгісханом (Великим ханом).

31 травня 1223 р. на річці Калці (біля Маріуполя) досвідчені полководці Чінгісхана Джебе й Субеде розгромили руські й половецькі загони.

протягом 1237 – 40 рр. онук Чінгісхана – Батий зумів захопити руські землі, які не ввійшли до створеної ним імперії – Золотої Орди – а перебували у васальній залежності від неї.

у 1241 р. монголо – татари вийшли на західні рубежі Київської Русі і вдерлись на територію Польщі та Угорщини, зайнявши їх. Однак, у 1242 р. Батий припинив похід на Захід і вивів свої війська в пониззя Волги.

Через те, що:

• монголо – татари не мали сили тримати в покорі всі завойовані землі;

• зайняти великоханський престол, після смерті головного монгольського хана Угедея, Батию не вдалося і він заснував свою державу – Золоту Орду зі столицею Сарай – Бату (Палац Батия) на Волзі.

Татаро – монгольська навала значною мірою загальмувала соціально – економічний, політичний і культурний розвиток стародавньої Русі, але завдяки утворенню нового політичного центру – Галицько – Волинського князівства – державне життя на українських землях продовжувалось ще понад століття.