21. Національно-релігійний гніт у другій половині XVI ст. Люблінська унія

Захопивши у 14 – 15 ст. Галичину Західну Волинь і Поділля Польща прагнула оволодіти й українськими землями, які входили до складу Великого князівства Литовського. Крім прагнення Польщі існували ще й об’єктивні умови для об’єднання двох держав.

= внутрішні чинники : – невдоволення середньої та дрібної шляхти пануванням магнатів,

• сподівання цієї частини шляхти здобути собі широкі привілеї, якими користувались польські феодали,

• небажання української, білоруської та литовської шляхти відбувати військову повинність (польські феодали не сплачували податки для утримання війська, не відбували військову службу в загальгошляхетському ополченні. В Польщі – наймане військо, фінансувалось за рахунок доходів короля /чверті/.)

= зовнішні чинники : – постійна загроза з боку татар – Литва не змогла протистояти двом великим вторгненням татар у 1549 та 1552 рр.

• постійна загроза з боку Москви – сутички з 1522 р.- втрата Литвою Чернігова, Стародуба ; у 1558 – 1583 рр.- Лівонська війна з Москвою.

Згідно з польським проектом унії на чолі нової держави мав стояти один володар, спільний сейм, а в Литві – власна адміністрація та судочинство. Частина великих магнатів Литовського князівства погоджувались на об’єднання лише за умови існування окремого сенату та сейму Великого князівства Литовського, тому вона залишила переговори, що мали місце у березні 1569 р. У відповідь на це польський сейм, спираючись на підтримку дрібної української шляхти, санкціонував акти короля Сигізмунда ІІ (Жигмонда) Августа про відторгнення від Литви і приєднання до Польщі українських земель – Підляшшя, Волинь Брацлавщину, Поділля й Київщину. Ослаблена війнами Литва не могла протистояти цьому. Литовські магнати повернулись на переговори і в результаті у

28 червня 1569 р. у Любліні було укладено угоду про об’єднання Польщі та Литви в нову державу Річ Посполиту.¹

= на чолі держави – монарх, обирався не польсько – литовському сеймі, коронувався у Кракові

= єдиний сейм, сенат, грошова одиниця.

=Литва зберігала певну автономію – скарбницю, військо, місцеве урядування, систему судочинства.

= українські землі, що раніше належали литовцям, переходили до Польської корони

Ці землі були поділені на Руське (Львів), Белзьке (Белз), Волинське (Луцьк), Київське (Київ), Подільське (Кам’янець), Брацлавське (Брацлав) воєводства очолювані польськими магнатами.

Люблінська унія відіграла велику історичну роль в долі України, однак мала суперечливі наслідки:

= як позитивні – об’єднання українських земель в єдиній, хоч і ворожій українцям, державі,

= викликала піднесення національно – визвольного руху проти польських загарбників,

= так і негативні–закріпачення, ополячення, покатоличення українського населення

Укладення Люблінської унії відкрило новий етап у житті українських земель – етап згортання політичного життя та значних економічних утисків.

22. Брестська церковна унія та її наслідки.

Після 1569 року посилився процес покатоличення українського населення. На цей час православна церква перебувала в кризовій ситуації через занепад церковної дисципліни, непорозуміння між церковними братствами та ієрархією, зазіхання новоствореного Московського патріархату. Тому перед православ’ям України постала проблема вибору : або зберегти церкву, жертвуючи національною самобутністю, або, реформуючи церкву, врятувати цю самобутність. Важливим фактором, що спонукав до укладення унії була необхідність протистояти подальшій латинізації та полонізації української світської еліти та добитись зрівняння в правах українського духовенства з латинським.

Значна частина українських магнатів прийняла католицьку віру – для одних це був шлях до привілеїв і посад, для інших – урівняння в правах з поляками, однак залишилась ще невелика купка українських магнатів, що були відданими давній вірі. Вони засновували в своїх володіннях православні школи, друкарні, сприяли книгодрукуванню (як Григорій Хоткевич, що надав притулок Івану Федорову). Серед таких були князі Костянтин Острозький, Юрій Слуцький. Не домігшись повного покатоличення українців, пануюча верхівка Польщі вдалась до втілення в життя ідеї єзуїтів – “церковної єдності”, або унії православної та католицької церков під верховенством папи римського. Взагалі, ця ідея розглядалась із самого моменту церковного розколу між Римським престолом та Константинопольським патріархатом, який відбувся 1054 р.

Ініціатором укладення церковної унії з Римом був львівський єпископ Гедеон Балабан. Унія була проголошена 25 грудня 1592 року в присутності папи римського Климента УІІІ.

Для урочистого проголошення та юридичного оформлення унії Київський митрополит Михайло Рогоза та польський король Сигізмунд ІІІ Ваза скликали церковний собор у Бересті (Бресті), він тривав з 16 по 20 жовтня 1596 року.

Собор одразу ж розколовся на дві частини – уніатську та православну.

Уніатська частина = затвердила греко – католицьку церкву, підпорядковану папі Римському

= визнавалися основні догмати католицької церкви, але мова богослужіння залишалася церковнослов’янською;

= уніатське духовенство урівнювалось в правах з католицьким, не сплачувало податків, отримувало місця у сеймі (не отримало

= уніатська шляхта могла претендувати на державні посади.

Православна частина собору (очолював князь К.Острозький) не визнала правомірність рішень уніатів. Замість консолідації українське суспільство ще більше розкололося.

Відразу після Брестського собору з восьми єпархій Київської митрополії унію прийняли шість – Київська, Володимир – Волинська, Турово – Пінська, Луцька, Холмська, Полоцька. Перемишльська та Львівська єпархії прийняли її згодом – відповідно у 1692 та 1700 рр.

Значна частина непокатоличених українських феодалів, заможних шляхтичів і міщан приєднались до унії. Але селяни, козаки, дрібна шляхта та духовенство, невелика частина заможних феодалів на чолі з князем К.Острозьким, обурені принизливим становищем “схизматів”, зрозумівши, що полонізація й покатоличення загрожують самому існуванню народу, піднялись на боротьбу. Україною прокотилась хвиля селянсько – козацьких повстань під проводом К. Косинського, С.Наливайка та інших народних ватажків.

Отож Берестейська унія не сприяла об’єднанню православних та католиків, а призвела до ще більшого розколу між ними – в результаті утворилось аж три церкви. Після Берестейської унії почався наступ на інтереси православних – церковні землі передавались уніатам, переслідувалось православне духовенство. Та й уніати не багато виграли – Рим не вважав їх самостійною церковною організацією, повноцінними католиками, православні ж вважали греко – католиків зрадниками.

Після захоплення України верхівка Речі Посполитої посилила наступ на українське національне життя, мову, культуру, поширювала ідею меншовартості українців. Пожвавлення культурного життя в Україні було пов’язане з виникненням братств – релігійних та культурно – просвітницьких організацій українського міщанства, що виникали при церковних парафіях. Спочатку їх діяльність носила релігійно – благодійницький характер – вони опікувались церквою, влаштовували братські обіди, дбали про хворих братчиків...

З посиленням національного гніту на українських землях, захоплених Річчю Посполитою, змушує братства більш активно виступати на захист прав українського населення – звертатись зі скаргами на дії польської адміністрації до судів, посилати посольство до короля та ін.

Починаючи з кінця 16 ст братства розгорнули широку культурно – освітницьку діяльність – відкривали братські школи, друкарні, збирали бібліотеки. Їх підтримували нечисленні українські магнати –К. Острозький, А.Кисіль та деякі інші.

Найдавнішим і найвідомішим було Львівське братство, засноване близько 1453 р.

Наприкінці 16 початку 17 ст братства діяли в Києві, Луцьку, Острозі, Перемишлі, Рогатині, Тернополі та інших містах України.

Одним з напрямків діяльності братств була видавнича справа та книгодрукування. У числі перших виникли друкарні в Заблудові (на українсько – білоруському пограниччі) – організували її І.Федорів та П.Мстиславець. У 1569 р вони видрукували “Учительне Євангеліє”, “Псалтир”. Першою власне на українських землях стала друкарня, заснована І.Федоровим у Львові в 1574 р , в цьому ж році тут вийшов “Апостол” та “Буквар”.

Визначне місце у той час займала Острозька академія (Острозька школа заснована на кошти К.Острозького). В ній викладались церковнослов’янська, грецька та латинська мови, богослов’я, філософія, граматика, математика, астрономія, риторика, логіка та ін. Першим ректором школи був письменник Герасим Смотрицький, а викладачами – видатні українські та зарубіжні педагоги : Іван Княгинський, Дем’ян Наливайко(брат Северина), Лукаріс Кирило та ін. Острозька школа мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію національної школи в Україні.¹

В 17 ст велику роль у національно – культурному житті України відіграло Київське братство, засноване в 1615 р. У 1623 Київську братську школу було об’єднано з Лаврською школою і створено Острозька академія

1

2

1

1Велике переселення народів –переміщення в 3-4 ст. германських, слов’янських, сарматських та ін. Племен на території Римської імперії, що розпочалося в Українському Причорномор’ї. Причиною стало прагнення воєнної знаті до захоплення нових земель, перенаселення. В.п.н. почалось поступовим пересуванням готів із Прибалтики в Укр.. Причорномор’я.

1 Київська Русь займала територію Сх. Європи від Балтійського моря на пн. До Чорного моря на пд., від Сяну на заході до Волги та Оки на сх., Площа К.Р. становила близько 800 тис км.кв., населення від 3 до 12 млн.осіб.

2

1Бортництво – збирання меду тих бджіл, що селилися в бортях – природних дуплах дерев.

1Хозарський каганат – хозарська держава, що виникла в сер.7 ст. у степах між Каспійським та Азовським морями. Столиця – м. Семендер в Пн. Дагестані, а згодом м. Ітіль на Волзі.

2Володимир був позашлюбним сином Святослава та Малуші – ключниці Ольги.

3

1 Чорні клобуки – (з тюрк. ”каракалпаки”- чорні шапки) – істор. назва об’єднання, що склалось бл.1146р. із залишків тюрк. кочових племен – берендеїв, торків, турпеїв, каєпичів.

2 Вчені-історики вважають, що знайомство слов’ян з християнською релігією відбулося ще в антську епоху. Цілком достовірним є факт хрещення слов’янського князя Бравлина наприкінці 8 поч. 9 ст. у м.Сурож, описаний у “Житії св. Стефана Сурозького”.

Перша спроба запровадження християнства як офіційної релігії мала місце за часів князювання Аскольда (870 р.), в результаті повстання волхвів та бояр, приходу у 882 р. до Києва Олега (регента малолітнього новгородського князя Ігоря Рюриковича), вбивства ним Аскольда – у Києві було відновлено язичницький культ.

Багато зусиль для поширення християнства на Русі доклала княгиня Ольга, яка сама була християнкою (з 957 р.)

Володимир охрестився у 988р. в Херсонесі ????

1Син Володимира Святославина і полоцької княжни Рогніди Рогволодівни. За життя батька управляв Ростовом, згодом – Новгородом, відмовився сплачувати данину Києву і тільки смерть Володимира запобігла війні.

2 Ярослав був одружений з донькою шведською короля Олафа – Інгігердою, згодом з Анною – дочкою візантійського імператора Василія ІІ; сестра Марія – дружина польського короля Казимира І; сини – Ізяслав – з сестрою польського короля Казимира; Всеволод – з дочкою візантійського імператора Костянтина ІХ Мономаха, , Святослав – з онукою німецького цісаря Генріха ІІ; доньки – Анна –дружина французького короля Генріха І, Анастасія – угорського короля Антраша І, Єлизавета – норвезького короля Гаральда Сміливого.

3 1051 року собором руських архієреїв святитель Іларіон був поставлений Митрополитом Київським і всієї Русі. Він увійшов в історію Руської Церкви як перший Митрополит, поставлений на Київську кафедру собором руських єпископів. Пізніше святитель Іларіон був затверджений Константинопольським Патріархом.

1 1097 р. – об’єднавчий з’їзд у Любечі – скасовано принцип спадкоємності (майорату), запроваджений Ярославом Мудрим. Кожен князб отримував у спадковані від батька землі – вотчину. 1100 р. Витичівський, 1101 – Золочівський, 1103 р. – Долобський.

2Шапка Мономаха – золотий філігранний головний убір з соболиною опушкою, прикрашений дорогоцінним камінням та хрестом, регалія руських великих князів. За легендою прислана візантійським імператором Костянтином Мономахом своєму онуку – Володимиру Мономаху.

3

1Поряд із слов’янами проживало понад 20 народів – на пн.і пн.сх.. –чудь, весь, меря, мордва; на пд.. – печеніги, половці, каракалпаки... Землі їх механічно приєднувались, але не включались в структуру держави, не було єдності між ними.

4 Осмомисл – “людина, що має вісім відчуттів”.

1

1

2Син Лева І Даниловича та Констанції, доньки угорського короля Бели ІУ.

3Галицька митрополія безпосередньо підпорядковувалась Вселенському патріархові у Константинополі. До цього вся Русь входила до складу однієї митрополії – київської.

4За даними одних істориків брати загинули у бою з військами татарського хана Узбека, за іншими даними – з литовцями, захищаючи від них Підляшшя.

5Син дочки Юрія І Львовича Марії та мазовецького (польського) князя Тройдена.

5Після смерті Міндовга, який вважається засновником Литовського князівства, тривалий час точились усобиці. Та князь Гедимін зумів знову об’єднати литовські племена аукшайтів, жемайтів, ятвягів і зміцнити Литовське князівство.

1

6Свидригайло з молодих літ боровся проти Ягайла та Вітовта, спираючись то на німців то на московітів, за що Ягайло на 10 років заслав його до Кремен’янця, де Свидригайло зблизився з українськими панами.

1.

2

3

11 липня 1569 р. Люблінську унію затвердили роздільно депутати польського та литовського сеймів.

1Після смерті князя Острозького у 1608 р. Острозька школа почала занепадати, а 1640 р припинила своє існування.

20