Sociology_student_8_2015

зазнавали різних видів насилля з боку другої половини, для 24% з них це було фізичне насилля[3].

Висновки. Таким чином, серед основних причин, які призводять до конфліктів та розлучення, можна назвати ревнощі, зраду, безвідповідальне ставлення до подружніх обов’язків, потерпання від різних форм насилля.

Обізнаність з проблем природи сімейних конфліктів, форм їх розв’язання та оптимальних стратегій поведінки в умовах конфлікту може сприяти більш компетентній підготовці молоді до шлюбу та усвідомленню значного комплексу проблем, які можуть постати перед сучасною сім’єю та ускладнити її функціонування.

Література:

1.Как жить в браке долго и счастливо //Сегодня. – 2013. – 14 июня.

2.Ковальов С.В. Психология семейних отношений. – М.: Изд-во Педагогика, 1987. –

160 с.

3.Захарченко В. Г. Подружні конфлікти та стратегії їх роз’язання в молодих сім’ях: наук. стаття / Г. Захарченко. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/ magcontent.php3?m=8&n=53&c=1133 (дата звернення 29.09.2013 р.)

4.Гришунина Є. Вчора любив, сьогодні ненавиджу // Парламентська газета. – 2006. - № 131 (1981).

5.Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник. –К.: МАУП, 2007. – 360 с.

6.Захарченко В. Г. Подружні конфлікти та стратегії їх розв’язання в молодих сім’ях // Український соціум. – 2004. – № 3 (5). – C.48-55.

В. К. Барановський

(науковий керівник – проф. С. О. Ставицька)

КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ЧИННИК УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА

Анотація. Стаття висвітлює дослідження психологічних особливостей комунікативної компетентності студентів-психологів та її впливу на ефективність їхньої майбутньої професійної діяльності. Здійснено теоретичний аналіз проблеми комунікативної компетентності у психологічній літературі та висвітлено результати проведеного емпіричного дослідження особливостей комунікативної компетентності майбутніх психологів під час їх навчання у ВНЗ.

Ключові слова: комунікативні якості, комунікативна компетентність, студент-психолог, особистість.

20

Актуальність проблеми особистісного розвитку й формування готовності студента-психолога до майбутньої професійної діяльності є ключовими в теорії й практиці вдосконалення роботи сучасного вищого навчального закладу. Саме в процесі навчання у вузі відбувається первинне освоєння професії психолога, визначається життєва й світоглядна позиція молодої людини, вивчаються індивідуалізовані способи діяльності, форми поведінки й спілкування, що визначає індивідуально-професійне становлення студента-психолога як майбутнього фахівця. Ключовим аспектом є розвиток комунікативних якостей студента-психолога, тому дуже важливо скорегувати навчальний процес у вузі із застосуванням інноваційних технологій, що сприяють розвитку комунікативної компетенції майбутніх фахівців.

Проблема дослідження полягає в тому, що комунікативна компетентність майбутніх психологів повинна стати одним із основних чинників успішності професійної діяльності. Перед викладачами вищої школи постає конкретне і складне завдання: створити психологічні умови для виховання комунікативно і мовленнєво розвиненого спеціаліста, оскільки рівень володіння словом, уміння спілкуватися визначають рівень освіченості та загальної культури. Тим часом недостатнє розв'язання проблеми комунікативної компетентності може призвести до ускладнень усоціальнійі професійній адаптації майбутніх фахівців-психологів.

Проблему комунікативної компетентності у психології досліджували з різних точок зору. Так, з позицій діяльнісного підходу комунікативну компетентність розглядали Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, М. І. Лісіна, Б. Ф. Ломов, С. Л. Рубінштейн, О. О. Смірнова та ін. Комунікативну компетентність як готовність до діяльності висвітлювали Ю. П. Азаров, М. О. Коць, Н. В. Кузьміна, Л. А. Петровська, Д. М. Узнадзе та ін. Комунікативну

О. В. Сидоренко, Л. А. Петровської, С. В. Максимової, Ю. Н. Ємельянова, Н. М. Мельникова, Г. М. Макарчук, Т. Г. Здоровець, Н. В. Чепелєвої, О. Є. Прозорова, Т. О. Вольфорської, Є. А. Климова та багато інших. Кожен з авторів пропонує свою структуру комунікативної компетентності, виділяє основні особливості комунікативної компетентності спеціаліста-психолога.

Актуальність проблеми і вивчення особливостей формування

розвитку комунікативної компетентності майбутнього фахівця-психолога" Мета дослідження – здійснити теоретичний аналіз проблеми

комунікативної компетентності у психологічній літературі; провести емпіричне дослідження особливостей комунікативної компетентності майбутніх фахівцівпсихологів під час навчання у вищому навчальному закладі; запропонувати програму розвитку комунікативної компетентності студентів-психологів.

Об’єкт дослідження – комунікативна компетентність майбутніх психологів.

Предмет дослідження – психологічні особливості розвитку комунікативної компетентності майбутніх психологів в умовах вищої школи.

Оскільки проблема комунікативної компетентності майбутніх фахівцівпсихологів актуальна як на теоретичному, так і на практичному рівні, постало завдання дослідити її емпіричним шляхом.

Мета діагностики на констатувальному етапі експерименту – визначити основні складові комунікативної компетентності майбутніх психологів.

Задачі діагностики: визначити комунікативно-характерологічні особливості особистості; діагностувати рівні прояву комунікативних якостей, що зумовлюють успішність професійної діяльності психолога; визначити оцінки типових способів відношення майбутнього психолога до людей.

Вибірку склали – 30 студентів спеціальності «Психологія» Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Характеристика вибірки: середній вік – 25 років; віковий розкид – мінімальний вік – 23 роки, максимальний вік – 27 років. Дослідження проводилося впродовж 2013-2014 року. Перед початком дослідження були визначені мета і задачі дослідження, проконсультована вибірка досліджуваних, підібрані методики діагностики; визначені організаційні моменти дослідження.

На констатуючому етапі експерименту були визначені комунікативнохарактерологічні особливостей особистості за методикою Л. І. Уманського, І. А. Френкеля, А. Н. Лутошкіна, А. С. Чернишова; комунікативна соціальна компетентність за методикою М. Фетіскіна, В. Козлова, Г. Мануйлова; міжособистісні відносини за методикою А. А. Рукавішнікова.

Таким чином, на основі проведеного теоретичного аналізу й емпіричного дослідження проблеми впливу комунікативної компетентності на успішність діяльності майбутнього психолога, ми прийшли до певних висновків.

Більшість авторів визначають комунікативну компетентність як здатність особистості встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. До складу комунікативної компетентності входять такі компоненти: здатність до оптимізації особистісних відносин; здатність до досягнення власних комунікативних цілей; навички сприймання розуміння та оцінки інших

22

людей; техніки спілкування і практичні навички спілкування; уміння орієнтуватися в соціальних ситуаціях, обирати й реалізувати адекватні способи спілкування.

Основними особливостями комунікативної компетентності спеціаліста психолога є: уміння слухати й вислухувати; широкий кругозір; мовна (комунікативна) культура; душевність, спостережливість до проявів почуттів, розуму й характеру людини, до її поведінки; уміння подумки уявляти, моделювати внутрішній світ людини, а не приписувати їй свій власний або інший; проектувальний підхід до людини, заснований на впевненості, що вона завжди може стати кращою; емпатійність; спостережливість; уміння знайти вихід у нестандартній ситуації; високий ступінь саморегуляції.

З метою визначення основних складових комунікативної компетенції майбутніх психологів було проведене емпіричне дослідження. В ході діагностики були визначені комунікативно-характерологічні особливості особистості; рівні прояву комунікативних якостей (високий, середній, низький), що зумовлюють успішність професійної діяльності психолога,його ставлення до людей.

Результати діагностики дозволили визначити переважаючі риси характеру, що визначають здатність до успішної комунікації та рівень комунікативної компетентності особистості: на першому місці перебувають риси, що визначають її відношення до діяльності – сумлінність, відповідальність, ініціативність та ін.; друге місце посіли емоційні риси характеру – стриманість, доброзичливість, привітність; третє місце займають риси, що визначають відношення до себе – самоприйняття, самоповага, самокритичність; на четвертому місці перебувають інтелектуальні і вольові риси характеру – саморозуміння, самоконтроль, саморегуляція; п’яте місце займають риси, пов’язані із спрямованістю особистості.

Стосовно якісного боку, то в досліджуваній групі риси характеру майбутніх психологів, які стосуються їх комунікативної компетентності виражені досить виразно, але як правило, не проявляються або частіше не проявляється, ніж проявляється.

Результати діагностики дозволили визначити прояви комунікативної компетентності: перше місце – відкритість, легкість, товариськість та життєрадісність, безтурботність; друге місце – розвиненість логічного мислення, кмітливість, емоційна стійкість, зрілість, спокійність, чутливість, наявність художнього мислення, здатність приймати власні рішення, незалежність, здатність контролювати себе, підкорятися правилам.

Стосовно якісного боку, то в досліджуваній групі переважає середній рівень, на другому місці високий рівень, на третьому – низький рівень розвитку

23

комунікативної компетентності.

Результати діагностики дозволили визначити переважаючі риси міжособистісних відносин у майбутніх психологів: на першому місці – потреба бути прийнятим іншими людьми, потреба брати на себе відповідальність, ведучу роль; схильність встановлювати близькі стосунки з людьми, а також обережність у встановленні близьких стосунків; друге місце – здатність добре почуватися серед людей.

На якісному рівні в експериментальній групі переважає середній рівень здатності до встановлення позитивних міжособистісних стосунків, на другому місці – високий рівень, на третьому місці – низький рівень здатності до встановлення позитивних міжособистісних стосунків.

Констатувальний етап експерименту дозволив зробити висновок про те, що комунікативна компетентність майбутніх психологів потребує подальшого вдосконалення. З цією метою потрібно впровадження новітніх тренінгових програм в сучасному вищому навчальному закладі, направлених на оволодіння основами комунікативної компетентності.

На формувальному етапі експериментальної роботи була впроваджена програма соціально-психологічного тренінгу з розвитку комунікативної компетентності та здатності до встановлення позитивних міжособистісних стосунків «Мозаїка спілкування», яка мала на меті сприятирозвитку комунікативної компетентності майбутніх фахівців-психологів у питаннях ефективної взаємодії з клієнтами.

Після проведення корекційної роботи у студентів-психологів дещо підвищилися показники таких особистісних характеристик, які стосуються ставлення досліджуваних до діяльності (ініціативність, сумлінність, старанність); емоційні риси характеру - відкритість, товариськість, життєрадісність, здатність контролювати свої емоційні прояви, комфортніше почувати серед людей; риси характеру, що виражають відношення до самого себе (самокритичність, самостійність); інтелектуальні і вольові риси характеру

– відповідальність, здатність приймати рішення, прагнення встановлювати близькі стосунки з людьми.

Література:

1.Емельянов Ю. Н. Теория формирования и практика совершенствования коммуникативной компетентности / Ю. Н. Емельянов – М.: Просвещение, 1995. – 183 с.

2.Завіниченко Н. Б. Особливості розвитку комунікативної компетентності майбутнього практичного психолога системи освіти: [дис. канд. психол. наук: 19.00.07] / Завіниченко Н. Б.

//Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2003. – 216 с. – С. 25 – http://disser.com.ua/contents/7741.html

3.Кобзар Т. Л. Комунікативна компетентність: психологічний підхід до проблеми / Т.

24

Л. Кобзар // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2010. – №1. – С. 46-49.

4.Макарчук Г.М. До психологіїкомунікативноїкомпетентностіособистості/Г.М. Макарчук

//НауковийвісникНаціонального аграрного університету.– 2006.– Вип.99.– С.376-384.

5.Низовець О.А. Теоретико-методологічний аналіз феномену комунікативної компетентності / О.А. Низовець // Актуальні проблеми психології. – Київ-Ніжин: Міланік, 2007. – С. 51-53.

6.Петровская Л. А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренінг / Л. А. Петровская. – М.: Издательство МРУ, 1989. – 216 с.

7.Прозорова Е. В. Педагогические условия развития комуникативной компетентности / Е. В. Прозорова // Мир психологи. – 2002. – № 2. – С. 191-202.

О. С. Блажевич

(науковий керівник – проф. І. М. Бушай)

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТІСНИХ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ УСПІШНОГО МЕНЕДЖЕРА

Стаття присвячується явищу психологічної особливості особистісних та професійних якостей успішного менеджера. Через динамічні зміни в соціальному, політичному, економічному житті сучасного суспільства, психології людей, що стосуються взаємин в колективі, системи ціннісних орієнтації, норм поведінки, відбулась перебудова уявлення про характер праці, успіх та кар'єру.

Ключові слова: менеджер, особистісні якості менеджера, професійні якості менеджера, психологія менеджменту.

Постановка проблеми. Важливою проблемою психології менеджменту є правильна розстановка кадрів на керівні посади. Адже, ефективна робота компанії можлива лише за умови, коли керівні посади займають дійсно продуктивні менеджери, що мають розвинені як особистісні так професійні якості. Науковою і практичною проблемою є ефективність менеджменту на сучасному етапі розвитку. Визначення психологічного портрету особистості є одним з найскладніших і важливіших питань, вирішення якого дозволить підвищити ефективність управління персоналом. Розвиток особистісних і професійних рис менеджера важливо проводити через те, що завдяки такому підходу можна підвищити ефективність роботи підприємства без додаткових матеріальних витрат.

25

Аналіз останніх досліджень. Проблемою вивчення особових характеристик, що впливають на ефективність керівництва, займалися такі дослідники, як: М. Шоу, Р. Кунц, С. О’ Доннел, Д. Макклелланд. У вітчизняній психології соціально-психологічні характеристики досліджували: В.В. Жваво, Н. В. Грішина, А. А. Єршов, А. Р. Ковальов, В. С. Кузьмін тощо [2; 3; 4].

В цей час пошук шляхів активізації людського чинника усередині організації і облік соціально-психологічних особливостей персоналу є одним з вирішальних умов підвищення діяльності будь-якої фірми. Тому, знання психологічних аспектів проблематики керівництва, критеріїв і чинників, що впливають на ефективність діяльності колективу – стає обов'язковим компонентом професійної діяльності керівників будь-якої ланки [1; 6; 7; 8].

Виокремлення невирішених аспектів загальної проблеми. Стаття присвячена психологічній оцінці менеджерів, як при прийманні на роботу, так і в процесі її виконання, а також формуванню портрета ефективного менеджера. Завдяки правильній оцінці професіональних та особистісних якостей можливо проводити ефективну розстановку кадрів на керівні посади [1; 9].

Формування цілей статті. Завданням даної статті є визначення основних психологічних особливостей особистісних та професійних якостей успішного менеджера, проведення аналізу результатів їх дослідження та надання рекомендацій, щодо покращення результатів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для комплексної оцінки професійних та особистісних якостей менеджера пропонується проводити 6 методик оцінки, за якими можна визначити показники, що впливають на високі результаті праці кадрів в організації, а саме:

Блок 1. Методики для оцінки професійних якостей працівника:

1.Метод групової оцінки особистості (ГОО-12), що дозволяє оцінити наявність і ступінь виразності (розвитку) психологічних якостей людини, які проявляються в поведінці та діяльності, у взаємодії з іншими людьми;

2.Методика дослідження схильності до ризику (Шмельов О.Г) , мета якої отримати показник величини схильності до ризику як риси характеру.

3.Діагностика стилю керівництва (Журавльов), Методика направлена на оцінку основного стилю керівництва: директивного, колегіального або ліберального.

Блок 2. Методики для оцінки особистісних якостей працівника:

1.Методика визначення стресостійкості та соціальної адаптації Холмса і Раге, що спрямована на виявлення ступеня стресового навантаження особистості та ступеня її опору стресу.

2.Діагностика лідерських здібностей (Жариков, Крушельницький), що оцінює можливу практичну діяльність в ролі лідера з точки зору її

26

потенціальної ефективності.

3. Визначення направленості особистості (анкета для визначення мотивів особистості Б.Басса), метою даного тестування є визначення направленості особистості (на себе, на оточуючих або на справу)

Для проведення емпіричного дослідження було обрано 21 особа, а саме керуючі магазинами, віком від 23 до 54 років, з яких 12 жінок та 9 чоловіків. Це співробітники, що працюють в мережі роздрібних магазинів від 2 до 9 років та показують позитивні результати роботи.

Аналіз емпіричних досліджень показав наступні результати:

1. Отримавши відсоткові показники за методикою ГОО-12, можна зробити висновок про ступінь адаптації по кожному блоку якостей:

За першим блоком якостей – відношення до інших виявлено, що 5% співробітників маюсь високі показники чуйності і тактовності та є доброзичливими особистостями, 5% співробітників мають неповажливе відношення до інших, інші ж 90% мають нормальні показники по відношенню до інших.

По другому блоку якостей - відношення до роботи виявлено, що 11% співробітників мають високі показники дисциплінованості і ретельності, 78% співробітників мають середні показники і 11% працівників є неорганізованими, невідповідальними по відношенню до посадових обов’язків.

Проаналізувавши третій блок якостей – професіоналізм, виявлено, що 27% працівників організації є гарно навченими, 62% мають середні показники і 11% співробітників мають недостатній рівень прояву інтелектуальних здібностей та труднощі в навчанні.

Четвертий блок якостей – творчий підхід свідчить про те, що 20% співробітників проявляють ініціативність та вміють логічно мислити, 11% мають стандартне, шаблонне мислення і є безініціативними в роботі, інші 69% мають середні показники.

Блок якостей – моральність вказує на те, що 5% працівників мають високі показники порядності і совісності, 11 % уникають відповідальності, та інші 84 % мають середні показники.

За останнім блоком якостей – самоконтроль виявлено, що 5% менеджерів організації гарно здатні регулювати своє поводження відповідно до загальноприйнятих норм, емоційної стійкості, обдуманості поведінки, 90% мають середні показники самоконтролю, 5% працівників мають конфліктну поведінку, є імпульсивними, уразливими та неврівноваженими. Більшість з оцінених співробітників непогано адаптовані в колективі.

Отже, за методикою ГОО-12 ми виявили, що більшість з оцінених співробітників непогано адаптовані в колективі.

27

2.За методикою дослідження схильності до ризику (Шмельов О.Г) видно, що 70% співробітників мають середню та високу схильність до ризику, що є важливим в роботі на посаді керуючий магазину.

3.Діагностика стилю керівництва (Журавльов), показала, що найбільш характерним для керуючих магазинами більш характерний директивно-колегіальний – 57% та колегіальний – 24 % стилі керівництва. Також характерними для керівників є директивний – 15% та колективноліберальний стилі – 4%. Ліберальний, директивно-ліберальний та змішаний типи – 0% з опитаних.

4.Методика визначення стресостійкості та соціальної адаптації Холмса і Раге показала, що лише 5% осіб мають низький рівень опірності до стресу, що вказує на великий ступінь стресового навантаження та на близькість нервового виснаження.

5.Діагностика лідерських здібностей (Жариков, Крушельницький) дала результати, що лише 4% досліджених мають слабко виражені лідерські здібності, коли 24% мають середній рівень вираженості лідерських здібностей, що говорить середньої вираженості лідерських якостей. У 48% досліджених лідерські якості виражені сильно, а 24% – схильні до диктату.

6.Визначення направленості особистості (Б.Басса) виявила, що 57 % нашої групи досліджуваних направлені спочатку на діло, потім на спілкування і останнім на себе. Це показник правильного підходу до розстановки кадрів на керівні посади, тому, що завдяки такому підходу можна підвищити ефективність роботи магазину без додаткових матеріальних витрат.

Результати дослідження психологічних особливостей особистісних та професійних якостей успішного менеджера в організації дозволяють систематизувати різноманітні підходи з розв’язання зазначеної проблеми і врахувати їх в діяльності сучасних організацій у сфері роботи з персоналом. За для підвищення ефективності працездатності кадрів в організації рекомендовано проводити корекційну діяльність, яку можна визначити як діяльність, спрямовану на формування психологічної культури менеджерів і персоналу організацій. Разом з аналізом конкретних управлінських ситуацій у процесі психологічної підготовки менеджерів і персоналу організацій доцільно застосовувати соціально-психологічний тренінг який дозволяє «відтренувати» у слухачів психолого-управлінські та психолого-професійні вміння і навички, необхідні для забезпечення ефективної діяльності та розвитку організації [2].

Для розвитку у сучасних менеджерів професійних та особистісних якостей рекомендовано використання активних форм навчання персоналу організацій, використати систему тренінгових занять. Ця програма включає взаємопов'язані та послідовно здійснювані тренінги:

28

1.Тренінг навичок партнерської взаємодії менеджерів та персоналу організацій в команді – ця програма розвиває наступні якості: ступінь адаптованості співробітників та направленість особистості.

2.Тренінг формування психологічної готовності менеджерів та персоналу організацій до роботи в команді направлений на формування лідерських якостей та стилю керівництва.

3.Тренінг розвитку схильності до ризику – даний тренінг направлений на розвиток схильності до ризику.

За своїм часовим обсягом система тренінгових занять мінімально може проводитися протягом 24 годин (по 8 годин щодня упродовж трьох днів). Залежно від конкретних потреб організації обсяг тренінгів може збільшуватися (до 36-48 годин і більше). Під час проведення тренінгів використовувались як організаційно-спрямовуючі, так і змістовно-смислові інтерактивні техніки.

Висновки. Віддача працівників підприємства в значній мірі пов'язана з особистими якостями керівника, його професіоналізмом, організаторськими здібностями, методами і стилем керівництва. Керівникові пред'являється цілий ряд вимог, від знання яких, і відповідності яким, залежить успіх всієї його діяльності. Саме тому важливо проводити комплексну оцінку особистісних та професійних якостей до призначення менеджера. Використання саме комплексу методів дозволяє виключити формалізм і суб'єктивізм в оцінці персоналу, посилити гласність і об'єктивність в оцінці, стабілізувати соціальнопсихологічний клімат в колективі.

Завдяки запропонованій програмі навчання персоналу можна розвинути у співробітників компанії необхідні особистісні та професійні якості ефективного менеджера, що в майбутньому буде позитивно проявлятися в розвитку підприємства в цілому.

Література:

1.Анцупов А.Я., Ковалев В.В. Социально-психологическая оценка персонала. – М.: Юнити-Дана, 2008.

2.Армстронг М. Практика управления человеческими ресурсами. 8-е издание / Перев. с англ. – СПб.: Питер, 2004. – 832 с.

3.Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала. В 2-х т. – 5-е изд., доп. – М.: МНИИПУ, 2003. – 97-99 с.

4.Дмитриев М.А.,Крылов А.А.,Нафтульев А.И.Психология труда и инженерная психология. –Л.: Ленингр.ун-т,1979. – 224 с.

5.Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. – Київ: Ніка-центр, 2000. – 32 с.

6.Купер Д., Робертсон И.Т., Тинлайн Г. Отбор и наем персонала. Технологии тестирования и оценки. – М.: Вершина, 2009. – 336 с.

7.Маслов Е.В. Управление персоналом предприятия»:Учебное пособие/Под. ред.

29