20)Регіональна соціальна ситуація.

а)рівень життя та добробут населення регіонів. Регіональна соціальна ситуація – це перш за все рівень і якість життя населення. Рівень життя - це забезпеченість населення необхідними матеріальними благами та послугами, досягнутий рівень їх споживання і ступінь, задоволення раціональних потреб. Деякі дослідники враховують, також умови життя, умови праці, побуту, стан здоров'я, рівень освіти, стан навк. середовища та інші чинники, що характеризують широке коло проблем життєдіяльності людини. Такий підхід дає можливість всебічно оцінити становище людини в суспільстві, а також порівняти рег. стандарти рівня життя з середньо українськими показниками.

б)зайнятість та безробіття. Держава регулює процеси зайнятості населення. Створена і функціонує державна служба зайнятості населення. Розробляються програми сприяння зайнятості населення у галузевому і територіальному розрізах. Вони містять систему заходів, спрямованих на попереджання масового безробіття, створення нових додаткових робочих місць, соціальний захист найбільш вразливих верств населення. Галузеві програми зайнятості населення вирішують проблеми скорочення прихованого безробіття, підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників, розвитку соціального партнерства. Рег. програми зайнятості охоплюють широке коло проблем щодо відтворення робочої сили – демог., екон., соц., екол.. Вони тісно пов'язані зі структурною перебудовою господарства, зміною форм власності, санацією території. На ринку праці існують різні форми безробіття. Фрикційне безробіття зумовлено пошуком або очікуванням роботи. Структурне безробіття виникає під впливом структурних зрушень в економіці, спричинених запровадженням досягнень НТП, вдосконаленням територіально-галузевих пропорцій господарства, змінами в структурі споживчого попиту. Циклічне безробіття виникає внаслідок коливань економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому.

в)регіональні рівні людського розвитку. В Національному інституті стратегічних досліджень для обчислення індексу людського розвитку регіонів України розроблена методика, яка використовує 29 показників. Київська і Вінницька області у Центрі, Харківська - на Сході і АРК на Півдні мають високі рівні людського розвитку. На Заході країни такого регіону немає, хоча відповідний індекс тут поступається середньому по Україні лише на 1-2 %. На Заході також немає яскраво виявлених регіонів-аутсайдерів за індексом люд. розв., які є на Сході, Півдні й Півночі.

21)Регіональна екологічна ситуація.

а)чинники впливу на екологію. В багатьох областях України стан навк. середовища є критичним. Причини: високий ступень освоєності території, надмірне забруднення атмосфери, наявність великої кількості ресурсномістких галузей, забруднення прісних вод і акваторії Чорного та Азовського морів тощо. На екологічну ситуацію в Україні мають вплив 4 чинники: аварія на Чорнобильській АЕС, недолуга меліорація земель, розвиток видобувної і переробної промисловості при застарілих технологіях, надмірна урбанізація окремих регіонів: Донецького і Придніпровського. Виміри стану атмосфери на території України свідчать, що в усіх пром. містах шкідливі речовини присутні у повітрі в надмірній кількості. Найбільший рівень забруднення повітря спостерігаються у великих пром. містах.

б)диференціація за викидами. Виділяють 3 групи областей зі схожою тенденцією змін викидів в атмосферу. І група - відносно стабільна величина викидів , що пояснюється зниженням обсягів виробництва (Крим, Вінницька, Одеська, Львівська, Полтавська, Херсонська обл.) В ІІ групі спостерігалось до 2003 зростання, а потім зниження викидів (Житомирська, Хмельницька, Черкаська, Волинська обл.) ІІІ група не має чітко вираженого характеру розподілу викидів (Харківська Дніпропетровська Луганська обл.). Найбільшого антропогенного впливу зазнають міста Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Маріуполь, Донецьк, Дебальцеве, Макіївка, Запоріжжя, Луганськ.

в)розподіл за забрудненістю. На всій території України не залежно від ступеня забруднення повітря, води і землі можна виділити наступні території: екологічного лиха, надзвичайно забруднені, дуже забруднені, забруднені, помірно забруднені, умовно чисті. Умовно чистих територій залишилося дуже мало. До них належать майже весь північний схил Карпат, Шацьке поозер’я, південна Волинь, центральне Поділля і деякі ареали в гірському Криму, всього 8,3% площі України. У високо урбанізованих регіонах Донецької, Дніпропетровської, Харківської областей надвисокий рівень концентрації забруднюючих речовин, погіршена екол. ситуація пояснюється зосередженням пром. виробництва. Потенційно небезпечні виробництва мають значну питому вагу в структурі пром. виробництва. Особливо велика частка потенційно небезпечних виробництв у Луганській, Дніпропетровській, Донецькій, Київській областях. Найбільш забрудненими областями є Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька.