18)Чинники рр.

а)ЕГП. Чинник ЕГП - сукупність просторових відносин будь-якого об'єкту РЕ (підприємства, регіону, місцевості, країни) до того, що знаходиться поза його межами і що має для цього об'єкту певне екон. та соц. значення (інші країни, регіони, міста, підприємства, шляхи, природні об'єкти, ріки, моря тощо). ЕГП змінюється зі зміною соц.-ек. та політ. обставин. Цей чинник оцінюється за 3 рівнями. Макроположення - відношення об'єкта до великих регіонів і країн. Мезоположення - відношення до порівняно невеликих регіонів або інших областей даної країни. Мікроположення - відношення до водних об'єктів, форм рельєфу, міст, транспортних магістралей, ринків збуту.

б)ринкової кон'юнктури. При вирішенні питання розміщення підприємств у регіоні враховується чинник постачання і збуту - ринкової кон'юнктури. Для цього використовуються методи регіонального маркетингу, тобто досліджується відповідний регіон. ринок, його сегментація, товарна і комунікаційна політика. Значення зв'язку, комунікацій, тобто процесу передачі і обміну інформацією в сучасних умовах важливе для усіх суб'єктів РЕ. Цей чинник має 4 функції: соц., екон., держ. і технологічну. Особливого значення набуває чинник телекомунікації на фоні стрімкого розвитку мережі Інтернет, мобільного зв'язку.

в)консервативні і прогресивні. До консервативних слід віднести ЕГП, природно-ресурсний потенціал, населення і трудові ресурси, втручання держави (адміністративний) тощо. Комбінація таких чинників дуже впливає на РЕ. Врахування тільки цих чинників носить інерційний характер, не пропонує для економіки регіону нових напрямків зростання і тим самим відкладає на невизначений термін використання сучасних інвестиційно-інноваційних форм розвитку. Через це привабливішим є використання прогресивної комбінації факторів, які складають бажані орієнтири розвитку РЕ, ринкові критерії, тенденції світової економіки. До прогресивних чинників ми відносимо: НТП, інноваційні форми тер. організації, іноземні інвестиції, фін. ресурси, зовн. конкуренцію, ринкову кон'юнктуру тощо.

19)Регіональна економічна ситуація.

а)Галузева структура економіки регіонів України,% у ВДВ. Найважливішими показниками екон. ситуації є динаміка соц.-ек. розвитку регіонів, стан ринку праці, інвестиційна і зовнішньоекономічна активність. Рег. відмінності динаміки промислового виробництва в значній мірі визначаються рег. особливостями галузевої структури промисловості. У 8 регіонах країни промислова діяльність має ресурсно-сировинне спрямування: у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Івано-Франківській, Луганській, Миколаївській та Рівненській областях понад 50 % обсягів промислового виробництва припадає на продукцію електроенергетики, паливної промисловості, чорної та кольорової металургії. У той же час їх частка у промисловому виробництві країни сягає 60 %.

б)структура промисловості економічних районів України. Локомотивом ек. зростання протягом останніх років є сектори економіки регіонів, які значною мірою зорієнтовані на внутрішній споживчий ринок: будівництво, машинобудування, телекомунікації та харчова промисловість. Особливо вражає бум у будівельній індустрії. Вагомою є роль експорто-орієнтованих галузей - металургії та хімічної промисловості, які бурхливо зростають завдяки сприятливій кон'юнктурі світових ринків. Регіональні економіки мають власну спеціалізацію. Обробна промисловість домінує на Сході країни: у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській та Луганській областях. Натомість сільське господарство переважає па Півдні та Заході: у Тернопільській, Вінницькій, Кіровоградській обл.

в)диспропорції економічного розвитку регіонів. Визначення рег. ефективності уособлює важливий аспект рег. конкуренції, яка формується в постсоціалістичних країнах. Малий обсяг внутрішніх інвестицій, «столичний максимум» їх концентрації та інші проблеми призводять до досить неоднозначного становища українських регіонів. Посилюється процес їх поляризації, вплинути на який держава не може через брак ресурсів. Запропонований показник дозволяє чітко визначити групи локальної конкурентоспроможності регіонів України. Стимулювання бізнесу поки що мають фрагментарний характер, а домінування державних оцінок мало цікавить інвесторів.