3) Методи, які використовує ре

а)Методи дослідження - це способи досягнення поставленої мети. Сукупність методів пізнання дозволяє різнобічно розглянути всі об'єкти та явища реального світу у взаємозв'язку та розвитку. Метод SWOT-аналізу. Його методологія передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз пріоритетних секторів галузей економіки регіону. Потім встановлюються зв'язки між ними, які в подальшому можуть бути використані для формування загальної стратегії соціально-економічного розвитку регіону. Складові SWOT - аналізу:(сильні сторони)- внутрішні можливості, потенціал чи ресурс регіону, що можуть зумовити формування конкурентної переваги і певної стратегії; (слабкі сторони) - види діяльності, ресурси, обставини, які використовуються неефективно або не за призначенням і які гальмують розвиток регіону; (можливості) - ще не використані регіоном альтернативи, шанси, які можна використати для досягнення стратегічних цілей розвитку регіону; (загрози) - будь-які процеси або явища, що перешкоджають руху у напрямку досягнення цілей розвитку регіону.

б)Програмно-цільовий метод. П.-ц. метод спрямований на вирішення складних проблем, пов'язаний з розробкою довгострокових прогнозів соц.-ек. розвитку країни та її регіонів. Він заснований на формуванні цілей соц.-ек. розвитку, їх поділу на цілі більш дрібного характеру і виявлення ресурсів, необхідних для їх узгодженої реалізації. Логіка п.-ц. методу побудована на такій послідовності:проблема - ціль - ресурси - організація - вирішення (реалізація).

в)Нормативний метод передбачає врахування нормативів - розрахункових величин затрат живої та уречевленої праці на виробництво одиниці продукції або окремі види робіт і послуги. Нормативи є вихідними даними для встановлення техніко-економічних норм на підприємствах. З огляду на сферу застосування вирізняються такі основні групи нормативів:нормативи використання матеріальних ресурсів (сировини, палива, матеріалів, електроенергії);нормативи продуктивності устаткування (машин, механізмів, агрегатів);нормативи витрат праці (єдині, типові, галузеві норми часу, норми виробітку, нормативи обслуговування або нормативи чисельності за категоріями працюючих).

4)Сучасні теоретичні проблеми економічного районування

а)основні принципи економічного районування. Історичний - жодне економ. питання, у тому числі й районування, не може бути вирішене без вивчення загальної ходи розвитку країни у минулому. Економічний - отримання найвищого ефекту при найменшому прикладанні праці. Національний - враховує нац. склад населення регіону, його історично сформовані особливості праці і побуту, традиції, віковий досвід. Адміністративний - визначає єдність адм.-тер., екон. районування та політ.-адмін. устрою країни. Цей принцип створює умови для ефективного розвитку регіонів і зміцнення їхньої ролі в територіальному поділі праці України.

б)ієрархічна будова економічних районів. Загальноприйнятою є ієрарх. будова ек. районів: Крупні ек. райони - найбільші територіальні формування, які об'єднують декілька адмін. областей, або адмін. області з автономною республікою. Середні ек. райони є підрайонами крупних ек. районів й окреслюються межами адмін. області (або автономної республіки). Малі райони складаються з територій декількох адмін. районів, окреслених в межах області. Низові адміністративно-господарські райони охоплюють цілком території адміністративних районів. В межах великих міст теж існують низові адміністративно-господарські райони.

в)основними функціями економічного районування є: створення економічної основи територіального управління господарством регіонів; - вдосконалення територіальної структури господарства; - формування й реалізація державної регіональної економічної політики; обґрунтування вибору доцільних варіантів розміщення компонентів продуктивних сил; - обґрунтування розвитку територіально-виробничих комплексів; - підвищення ефективності використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалу; сприяння аналізу, діагностики та прогнозування регіонального розвитку; створення основи для розробки і реалізації територіальних комплексних програм і схем природокористування, схем розвитку і розміщення продуктивних сил та розселення населення.

5)3агальні особливості розвитку ЕР Укр. на сучасному етапі.

а)регіональні диспропорції. Україна характеризується істотними відмінностями між регіонами, починаючи з загальних показників, і закінчуючи рівнями їх екон. розвитку. Крім того, Україні властиві регіон. відмінності в прир. умовах, етно-лінгвістичиих, релігійних характеристиках та культурній спадщині. Пов'язані з перехідним періодом зміни у політ. вподобаннях населення регіонів ще дужче ускладнюють вирішення проблем, зумовлених такими значними регіон. відмінностями. Їх подолання виявилося нелегким завданням навіть для країн з розвинутою ринковою економікою. Для України ж проблема міжрегіональної нерівності та регіон. зростання є надзвичайно актуальною і становить серйозний виклик її цілісності і суверенітету. Для пом'якшення цих проблем формується відповідна рег. політика.

б)просторові чинники зростання. - агломераційні ефекти, що виникають при ефективному поєднанні різних підприємств в тому або іншому пункті розміщення (вони можуть бути охарактеризовані величиною агломераційного потенціалу території); - схильність місцевих підприємців до використовування інновації і ефективності їх застосування; - зміна системи розселення і розподілу економічної активності; - реорганізація рег. інфраструктурної і транспортної системи, яка може підвищити сукупну продуктивність праці і сприяти швидшому зростанню.

в)три групи регіонів: розвинуті регіони з досить високим рівнем виробництва і життя людей (м. Київ, Донецька, Харківська, Дніпропетровська обл.); регіони з середнім економічним потенціалом (Одеська, Луганська, Запорізька, Полтавська обл.); проблемні регіони з низьким рівнем соц.-ек. розвитку. У групі останніх виділяються депресивні і відсталі регіони (Волинська, Житомирська, м. Севастополь, Херсонська, Тернопільська, Кіровоградська обл.).