12)Чинники регіонального розвитку.

а)сутність та склад чинників регіонального розвитку. Чинники регіонального розвитку - суттєві умови, які необхідно приймати до уваги при вивченні або вирішенні конкретної проблеми регіональної економіки. До складу чинників регіонального розвитку відносять: істор.-екон.; територіальний (ЕГП); локалізований природно-ресурсний потенціал регіону (ПРП); демографічний (населення і трудові ресурси); соц.-ек.; НТП; адмін.-терит.; транспортний; форми територ. організації господарства: існуюча в регіоні інфраструктура та ін.

б)історико-економічні чинники. Для повного і глибокого аналізу сучасного рівня регіонального розвитку необхідне врахування історичних факторів, тому що без минулого немає сьогодення і майбутнього. Для врахування історичного фактору особливу цінність мають писемні пам'ятки у виді законодавства, державних і приватних актів, публіцистичних доробок, статистичних звітів, картографічний матеріал.

в)об’єктивні та суб’єктивні чинники. До об'єктивних чинників відносимо ті, які існують поза впливом людини: ЕГП, природно-ресурсний потенціал тощо, до суб'єктивних - ті чинники, які можуть бути задіяні і враховані (або не враховані) людиною залежно від її волі, наприклад, адміністративно-територіальний чинник.

13)Природо-ресурсні чинники.

а)Природні ресурси - тіла і сили природи, що використовуються як засоби виробництва і предмети споживання. Природні умови - тіла та сили природи, які впливають на життєдіяльність населення регіону і необхідні для отримання кінцевої продукції, але безпосередньо не входять до її складу.

б)Компоненти ПРП. ПРП поділяють за походженням: земельні і водні, Світового океану, біологічні, мінерально-паливні і мінерально-сировинні, рекреаційні, природно-естетичні. За ознаками вичерпності їх поділяють на вичерпні (відновлювальні, не відновлювальні), невичерпні (енергія Сонця, енергія води). За способом використання: матеріальне виробництво, невиробнича сфера.

в)класифікація регіонів. Комбінація природних умов у різних регіонах різноманітна, що дозволяє класифікувати регіони таким чином: екстремальні – регіони з суворими несприятливими природними умовами для життєдіяльності; дискомфортні – регіони з порівняно несприятливими природними умовами, які заважають повноцінні життєдіяльності населення, неадаптованого до таких умов; гіперкомфортні – регіони, придатні для формування населення за рахунок інших регіонів; прекомфортні – досить сприятливі для формування постійного населення і подальшого розвитку економіки; комфортні – оптимальні для життєдіяльності та розвитку економіки. Природні умови враховуються при визначенні видатків виробництва, з урахуванням компенсаційних видатків на захист від стихійних катастроф, на природоохоронну діяльність.

14)Демографічні чинники рр.

а)Демографічні чинники відносяться до числа найважливіших у розвитку регіонів, тому що вони визначають розвиток демографічного і трудового потенціалу території, їхнє освоєння, рівень розвиненості виробництва.

Працемісткість поділяють на високу, середню та непрацемісткість. Висока - великі витрати праці при відносно малій кількості продукції, яка випускається у розрахунку на 1 робітника. Середня - кількість витрат праці, яка врівноважується з іншими витратами. Непрацемісткість - виробництво з мінімал. витратами праці на одиницю продукції за умови значної питомої ваги продукції на 1 робітника.

б)Людський капітал - сформований і розвинутий у результаті інвестицій та накопичений людиною запас здоров'я знань, навичок, здібностей, мотивацій. На базі теорій людського капіталу заснована концепція людського розвитку, яка визначається як «процес зростання людських можливостей, що забезпечується політичною свободою, правами людини, суспільною повагою до особистості, здоровим довкіллям». Людські ресурси. Демографічний потенціал будь-якого періоду кількісно визначається числом його жителів. Соціальні катастрофи XX ст. позбавили Україну значного приросту населення. Загальна демографічна ситуація в періодах України, в сучасний період, характеризується депопуляцією населення: зниженням народжуваності, підвищенням смертності, деформацією вікової структури. Людський розвиток. В Україні існує система показників, що характеризує людський розвиток. В її регіонах. Ця система три-рівнева. Верхній - інтегральний показник регіонального індексу людського розвитку. Другий - загальні індикатори розвитку основних аспектів людського розвитку: умов проживання, матеріального добробуту, стану та охорони здоров’я; соц. середовища; демографічного розвитку; розвитку ринку праці; фінансування людського розвитку. Третій - характеристика кожного з аспектів людського розвитку регіонів України, що забезпечується використанням 94-х первинних складових 9-ти загальних індикаторів. Приведена система показників людськ. роз. досить складна і використовується для спеціальних потреб.

в)Індекс людського розвитку розраховується на базі 3 вимірів: довголіття, освіченості, матеріального рівня життя. Для розрахунку індексу людського розвитку використовуються показники, які відображають найголовніші процеси у державі, тобто вони охоплюють дохід, стан здоров’я та рівень освіти, а також гендерну нерівність та рівень бідності. Вітчизняні фахівці застосовують власну методику оцінки рівня людського розвитку, яка дозволяє виконувати методологічно коректні співставлення як за інтегральним індексом, так і за кожним з 9 індексів окремих аспектів людського розвитку регіональні зміни. На протязі останніх років, Україна досягла певного прогресу у сфері людського розвитку. За період з 1990 до 2011р. індекс люд. Розв. збільшився для України майже на 6%.