30)Нафтовидобувна та нафтопереробна промисловості.

а)розміщення нафтовидобувної. Нині 1 місце з видобутку нафти належить Лівобережній частині України, де працюють підприємства компанії «Нафтогаз» в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській - на основі Охтирського і Качанівського родовищ, і в Полтавській - на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. Тут видобувають понад половину всієї нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працюють нафтогазовидобувні підприємства тієї ж компанії в районі міст Борислав і Долина. Поки що масштаби видобутку нафти невеликі через вичерпність засобів і недостатні пошукові роботи. В середньому Україна видобуває щорічно понад 3 млн. тонн нафти при потребі її економіки у 12 -14 млн.т.

б)розміщення нафтопереробної. НП П У представлена Кременчуцьким, Лисичанським, Херсонським, Одеським, Дрогобицьким, Надвірнянським нафтопереробними заводами. Загалом (за винятком магістральних трубопровідних систем та потужних терміналів) виробничо-технологічна та сервісна база ринків нафти і нафтопродуктів України значною мірою інтегрована до паливно-енергетичного комплексу Росії. Виробничо-технологічне та сервісне середовище ринків нафти та нафтопродуктів України становлять підприємства нафтопереробної галузі; АЗС усіх форм власності; потужності підприємств зберігання, переробки і відвантаження нафти та нафтопродуктів, включаючи бази, окремі дільниці та пристосовані термінали; транспортні мережі, інша інфраструктура комунікаційних систем.

в)проблеми та перспективи розвитку НВ і НППУ. Основною тенденцією розвитку зазначеного середовища в останні роки є посилення впливу транснаціональних нафтових компаній, переважно російських, поетапне витискання з ринків незалежних вітчизняних операторів. Зараз увага приділяється регіонам чорноморського та азовського узбережжя України. Україна уклала договір на 30 років з американською компанією «Венко» щодо видобування нафти на континентальному шельфі Чорного моря. Реалізація договору починається з розробки шельфу навколо Керчі, де запаси енергоносіїв складають 10.8 трлн. куб. м газу та 200 млн. тонн нафти. Група «Альянс», що контролює Херсонський НПЗ та Укрнафтопродукт, спільно зі швейцарською компанією має наміри реконструювати термінали та резервуарний парк у Камишовій бухті Севастополя, розробити проект будівництва у Херсоні нового терміналу з перевалювання нафти та нафтопродуктів. Компанія ЮКОС вельми активно відвантажує нафту та нафтопродукти транзитом через портові та термінальні споруди Феодосії, розглядає пропозицію щодо будівництва у Донузлаві комплексу з перевалювання нафти та нафтопродуктів потужністю понад 20 млн тонн.

31)Особливості розміщення газовидобувної п у.

а)динаміка розвитку Г П У. Газова промисловість України не має високих показників розвитку. Інтенсивний розвиток газової промисловості пов'язаний з відкриттями 50-60р.р. XX ст. та інтенсивною розробкою низки великих родовищ нафти та газу в Західній (Передкарпатський прогин), Східній (Дніпровсько-Донецька западина) та Південній газоносній областях.

б)характер. особливостей розвитку та розміщення мережі. Регіональні особливості розміщення газової промисловості обумовлені заляганням природного газу в надрах землі та системою газопроводів. Наявність потужної мережі газопроводів в тому числі магістральних газопроводів «Союз» та Уренгой - Помари - Ужгород дозволяє Україні на компенсаційній основі здійснювати транзитне транспортування газу з Росії і країн Середньої Азії в держави Західної Європи. Зважаючи на терміни експлуатації газопроводів та їх технічний стан, для підтримання надійного й ефективного функціонування до 2015 року планується повністю завершити реконструкцію всіх компресорних станцій. Здійснюється російсько-український проект, внесений до переліку проектів ЄС у газовій сфері: розширення пропускної спроможності газопроводів з Росії до Балканських країн та Туреччини. Безпосередньо України стосується та частина спільної роботи, що пов'язана з розширенням пропускної спроможності транзитного газопроводу Ананьїв - Ізмаїл.

в)екологічні проблеми. Для забезпечення еколого-енергетичної безпеки України в умовах глобалізації світової економіки вкрай необхідним є розвиток екол. контролю в індустрії використання прир. газу. Насамперед, організація постійного екол. аудиту на об'єктах видобування, транспортування і використання газу. Внаслідок експлуатації більше 25 років значної частини газопроводів України зростає ризик аварійно-небезпечних дефектів, таких як ерозія та можливість вибуху на газопроводах. Як наслідок, надходження до атмосферного повітря, ґрунту та водойм складових природного газу. Накопичення цих речовин в атмосфері є причиною порушення газового балансу, що значною мірою може зумовити глобальну зміну клімату. Особливо небезпечними є сірчисті сполуки й окиси азоту, що спричиняють кислотні дощі.

32)Електроенергетика-провідна галузь економіки України.

а)структура виробництва. Електроенергетика є складовою частиною ПЕК. Вона впливає не тільки на розвиток народного господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил. Всі електростанції України поділяють на 4 види. В основу поділу покладено ознаку використовуваного ресурсу: теплові електростанції, що працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі (серед них вирізняють конденсаційні і теплоелектроцентралі); гідравлічні, що використовують відповідні гідроресурси; атомні, які у вигляді палива використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи; електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них найперспективнішими є вітрові, сонячні, тощо.

б)сировинна база ТЕС та принципи їх розміщення. Принципи розміщення об’єктів електроенергетики залежно від типу генеруючих потужностей та напруги передачі електроенергії різні. Район розміщення ТЕС і її потужність повинні визначатися з урахуванням розвитку електроспоживання, наявності паливних ресурсів та відомостей щодо гідрології районів. При виборі конкретного місця будівництва ТЕС, яка працює на твердому паливі, повинна враховуватись можливість збільшення вантажопотоків по залізницях та водних шляхах сполучень. Для електростанції на рідкому чи газоподібному паливі враховується розвиток трубопровідного транспорту. При виборі місця будівництва уточнюється можлива остаточна потужність електростанції щодо водопостачання, паливопостачання та генерального плану розміщення об’єкта. ТЕС розміщуються, як правило, з орієнтацією на наявність великих запасів дешевих паливно-енергетичних ресурсів та потужного споживача. Площадки для розміщення ТЕС необхідно вибирати з урахуванням таких вимог: - електростанції повинні бути максимально наближені до джерел палива і водопостачання, споживача енергії і під’їзних шляхів; - не можна розташовувати станції над заляганням корисних копалин; - електростанції повинні розміщатися поблизу населеного пункту з урахуванням санітарної зони.

в)екологічні проблеми. Одним із провідних чинників, що обмежує розвиток енергетики в Україні, є екологічний. Викиди становлять близько 30 % всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником електростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості. Крім того, енергетика дає до 63 % сірчаного ангідриду і понад 53 % оксидів азоту, що надходять в повітря від стаціонарних джерел забруднення. Оксиди сірки і азоту є основними джерелами кислотних дощів в Україні. Вони потрапляють у воду річок, озер і ставків та в грунт у вигляді сірчаної та азотної кислот. Оксиди азоту та вуглецю є основною складовою частиною смогів. У зв'язку з необхідністю збільшення використання в енергетиці вугілля екологічна ситуація може погіршитися.