26)Регіональна економічна політика.

а)Сутність РП. РП - це дії, направлені на вирівнювання умов діяльності регіонів та їх результатів, ефективне використання регіональних ресурсів і можливостей, створення умов підвищення ефективності діяльності регіональних економік. В цілому РЕП включає бюджетну та податкову політику; планування, прогнозування та програмування в регіоні; використання природних ресурсів та розпорядження власністю регіону; розміщення продуктивних сил та здійснення структурних перетворень в регіоні; політику розвитку регіональних комплексів (аграрно-промислового, будівельного, транспортного); контрольно-аналітичну діяльність та інформаційне забезпечення. Головна сутність регіональної політики полягає у зниженні міжрегіональних диспропорцій у добробуті і доходах населення, підвищенні якості життя.

б)Промислова політика - це насамперед реконструкція і відродження галузей, що занепадають. За останнє десятиріччя, як засвідчує світовий досвід, широкого визнання набула промислова політика розвитку, що базується на кластерному підході. Під кластерами розуміється група компаній та організацій, що географічно є сусідами, пов'язаних загальною сферою діяльності і доповнюють одне одного. За останні десятиліття кластери встигли стати основою конкурентоспроможності цілих держав і регіонів. Кластери краще, ніж галузі, охоплюють важливі зв'язки, взаємодоповнюваність між галузями, поширення технологій, навичок, інформації, маркетингу і усвідомлення вимог замовників до продукції фірм і галузей. Такі зв'язки виявляються провідними в конкурентній боротьбі, у підвищенні продуктивності праці і, особливо, у визначенні напрямків і місць організації нового бізнесу та впровадженні інновацій. Ця політика відкриває нові можливості для сусп. прогресу, тому було б доцільним запровадження її в Україні.

в)інституціональні основи РП. Інституціоналізм – один з основних напрямків екон. думки, що склалася наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.. Держава, сім’я, приватна власність, система грошового обігу та інші форми життя відносяться до інституціональної сфери. Інститут – це обмеження, створені людьми. Ці обмеження створюються для зниження невизначеності, яка залежить від людської поведінки. У період трансформаційних перетворень в економіці підхід до інституціональних змін має принципове значення. В даний час в економіці України спостерігається руйнування старих інституціональних структур і формування нових - ринкових. Найважливішим при цьому є підвищення дієздатності регіонів та держави. Невдалі спроби перебудови економіки України призвели до трансформаційної кризи – спаду економіки, зниження рівня і якості життя населення зростання бідності. Хронічне запізнення з проведенням інституціональних реформ, інституціональна нестабільність призвели до істотних негативних наслідків щодо становлення і розвитку підприємництва, спровокували анархію, кримінал, корупцію. Стало набагато простіше і вигідніше експлуатувати аномальні системи, ніж створювати реальне багатство. Для виходу з трансформаційної кризи, треба виділити такі інституціональні структури як: ринок праці; фінансовий ринок; приватизаційний ринок; інвестиційні процеси; нелегальний ринок.

27)Структурний аналіз транспортного комплексу України.

а)структура і значення. Транспорт - специфічна комунікаційна інфраструктурна галузь матеріального виробництва і сфери обслуговування, яка забезпечує потреби господарства і населення з усіх видів перевезень. Він бере участь у перевезенні сировини, напівфабрикатів, матеріалів, готової продукції та доставці їх споживачам, а також перевозить пасажирів. Це комплекс, що складається з окремих видів: залізничного, морського, річкового, автомобільного, трубопровідного та повітряного. У них свої особливості, переваги, вади та сфера застосування. Вони взаємодіють між собою і становлять транспортну систему, що розвивається під впливом господарства в цілому та окремих його галузей. Найбільший вплив на транспорт справляє промисловість, бо вона формує основні вантажопотоки. Трансп. чинник є одним з вирішальних при розміщенні промислових підприємств.

б)Трубопровідний транспорт відрізняється найменшою собівартістю і використовується для перекачування нафти, нафтопродуктів, газу, а також деяких хімічних продуктів. Він сформувався на базі українських родовищ нафти та газу і отримав розвиток в 70-80-ті роки завдяки спорудженню трубопроводів для транспортування російської та туркменської вуглеводневої сировини. Трубопровідна система, має потужну та розгалужену мережу магістральних нафто- та газопроводів (понад 3 тис. км.) нафтопродуктопроводів, 120 компресорних станцій, 13 підземних сховищ. Україна є одним з найпотужніших у світі транспортувальників нафти та газу (з Росії та Туркменії) до Європи. В Україні створено мережу продуктопроводів: найбільший в Європі аміако і етиленопровід.

в)водний. Разом річковий та морський транспорт складають систему під назвою водний транспорт. Водний транспорт України інтегрований до системи міжнародних транспортних коридорів. Морський транспорт – 1/4 вантажообігу країни. Цей транспорт концентрується винятково на півдні країни на узбережжі Чорного і Азовського морів, у так званому Азово-Чорноморському басейні. Морський транспорт обслуговує важливі зовнішньоекономічні зв’язки України. Організаційно морський транспорт нашої держави складається з трьох пароплавств: Чорноморського, Азовського та Українсько-Дунайського. Загальна довжина судноплавних шляхів в Україні близько 4 тис. км. Частка річкового транспорту у загальному перевезенні вантажів не перевищує 1%, а пасажирів – 0,2%. Основними видами вантажів, що перевозяться річковим транспортом, є мінеральні, будівельні матеріали (більше 80%), руда (4%), кам’яне вугілля (2%). Цим видом транспорту перевозяться вантажі річками Дніпро, Дунай.