49)Характеристика основних екологічних понять.

а)«екологія» як наука про взаємини людини і біосфери. Екологія - це наука про становище людини в біосфері, наука про взаємодію живих істот мій собою і з навколишньою неорганічною природою. Екологія є одночасно природничою і гуманітарною наукою. В розвитку екології розрізняють такі етапи: вивчення середовища проживання окремих видів і їх взаємовідносини, вивчення екологічної системи; вивчення взаємовідносин та взаємовпливу екологічних систем; вивчення біосфери та людини в біосфері. У найзагальнішому виді предмет екології – це структури і процеси, стратегії виживання, властивості і сторони, включаючи соц. зміни та конфлікти, котрі виникають у ході усе більш масштабної і глибокої соціалізації і економізації природи.

б)«екосистема» та її специфіка. Екосистема - це сукупність організмів, які мешкають разом та умов їх існування,

закономірно взаємозв'язаних між собою, які утворюють систему взаємозумовлених біотичних, абіотичних явищ і процесів. Інакше кажучи екосистема - це єдиний прир. комплекс, утворений живими організмами і їхнім життєвим середовищем, у якому всі компоненти зв'язані обміном речовин і енергії. Екосистема характеризується насамперед видовим складом і чисельністю організмів у ній, тобто популяційними особливостями, трофічних груп, інтенсивністю процесів продукування і деструкції органічних речовин.

в)«екологічні фактори» та їх сутність. Екол. фактори - елементи середовища, які впливають на організм. Виділяють 3 групи екол. факторів: абіотичні фактори - сукупність неорганічних умов життєвого середовища. Серед абіотичних факторів розрізняють хім. (склад повітря, води, ґрунту) і фіз. (t, світло, вологість, опади). Біотичні фактори - форми взаємодії та взаємовідносин живих організмів. Наприклад, одні організми є для інших їжею, життєвим середовищем (як хазяїн для паразита), можуть сприяти розмноженню (як запильні комахи) тощо; антропогенні фактори – форми діяльності людини, які впливають на життєдіяльність організмів або безпосередньо, наприклад через вживання в їжу, або опосередковано, через зміну життєвого середовища.

50) Екологічні проблеми людства.

а)глобальні екологічні проблеми сучасності. У суспільній свідомості дедалі впевненіше утверджується ідеологія охорони та захисту навколишнього середовища, пропонує новий погляд на взаємовідносини "суспільство-природа". Екологічна діяльність сьогодні складна, небезпечна і загрожує людству трагедією планетарного масштабу, якщо вона буде жити ілюзією про "ноосферу", а не жорсткою діяльністю. За даними всесвітньої метеорологічної організації, середньорічна температура зараз на 0,6 С вище середньої температури в XIX столітті. Внаслідок господарської діяльності людства в атмосферу щороку викидається кілька мільярдів тонн газів та аерозолів, що посилюють парниковий ефект. Потепління клімату на планеті призводить до почастішання таких стихійних явищ як землетруси, вулкани, цунамі, ураган, смерчі, підтоплення територій в одних регіонах та розширення площ пустелі - в інших. Внаслідок техногенної діяльності, впливу отруйних речовин під загрозою знаходиться рівновага морських екосистем, в той час як саме морський фітопланктон продукує 80% кисню потрібного для існування життя на Землі. Однак кількість кисню в атмосфері щорічно зменшується на 10 млрд. т., в той час як промислове споживання його зростає. Значне зростання виділення вуглекислого газу може призвести до порушення енергетичного балансу планети.

б)міжнародне співробітництво у сфері охорони навк. серед. На теперішній час ні одна країна не спроможна вирішити свої екол. проблеми самостійно або співпрацюючи з декількома країнами. Потрібні чіткі узгоджені дії всіх країн, їх координація на міжнародно-правовій основі. Вирішення всіх цих проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва, що здійснюється на багатосторонній основі. Формами такого співробітництва є організація наукових та практичних зустрічей; створення міжнародних організацій; укладання офіційних договорів та угод, що координують спільні зусилля з охорони природи, а також діяльність міжнародних громадських партій та організацій. Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища займає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України. Україна як член ООН є суверенною стороною багатьох міжнародних природоохоронних угод і разом з іншими країнами світу продовжує активно працювати над завданнями щодо врятування нашої планети від екологічного лиха.

в)світові партії і рухи екол. спрямування. Серед найбільш перспективних напрямків природоохоронної діяльності можливо назвати різноманітні суспільні рухи та міждержавні акції, які мають величезне виховне значення. Науковці, громадські та політичні діячі країн світу, які втратили віру в успішну екол. діяльність управлінського та державного апарату почали організовувати "зелені" організації і рухи. На цій хвилі проти руйнування довкілля в 1970 р. виникла незалежна міжнародна організація Грінпіс, девізом якої стали слова "діючи локально, - мисли глобально". "Грінпіс" народжений бажанням людей змінити ситуацію, зберегти планету від смерті. Проте цей рух недостатньо могутній для досягнення всіх намічених цілей. Одна з причин успіху "Грінпіс" полягає в його оптимізмі. Засновники цього руху вважали, що якщо вони будуть діяти, то досягнуть змін. Діяльність Грінпіс України сконцентрована на проведення ретельно спланованих та продуманих кампаній, проектів та програм, які є найбільш важливими для збереження екосистем Укр. та в світі в цілому.