6. Особливості розвитку моторики дітей раннього віку. (фізвихов)

Розвиток рухів у дитини першого року життя. У новонародженої дитини немає ще оформлених рухів: існують лише прості рефлекси, деякі рухи, пов’язані з харчуванням, пристосуванням до нового навколишнього середовища. Протягом перших трьох місяців у нервово – психічному розвитку дитини відбуваються значні зрушення: розвивається зір, слух, виникає й розвивається радісний стан, змінюється характер загальних рухів, і деякі рухи оформлюються. Дуже важливим у цьому ранньому періоді життя є виникнення в дитини зорового й слухового зосередження. Воно сприяє його початковим орієнтуванням у навколишньому й впливає на становлення початкових рухів (підготовчі рухи до хапання побачених перед собою іграшок, рух очей і поворот голови у бік чутного звуку). На основі цих найпростіших реакцій, що виникають у процесі спілкування з дорослим, на другому – третьому місяці з’являється особлива, дуже важлива реакція – «комплекс пожвавлення». Вона виникає з появою дорослого, що доглядає за дитиною, звуку його голосу, його посмішки. Дитина реагує на це ще не організованими рухами рук і ніг, посмішкою, проголошенням звуків. Позитивні емоції й гарний тонус м’язів дуже важлива: дитина випрямляє пальці, обмацує свої руки, захоплює іграшки й розмахує ними або втримує їх. До кінця 2-3 місяця за умови цілеспрямованого виховання дитина поступово опановує вміння самостійно піднімати й утримувати голову, коли він лежить на животі або перебуває у вертикальному положенні на руках у дорослого. Починаючи з 3 і поступово до 6-7 місяців у процесі виховних впливів формуються рухи рук і розвиваються підготовчі рухи до повзання, сидінню і стоянню. Важливим моментом розвитку рухів у цей віковий період є повзання, що дає можливість знайомити з багатьма предметами. Повзання – зміцнює м’язи рук, ніг, грудної клітини й черевного преса. В той же період формуються підготовчі рухи до сидіння й стояння. Отже, у перше півріччя життя дитини у зв’язку з його загальним нервово – психічним розвитком опановує рухами рук і всіх підготовчих рухів до повзання, сидіння, стояння й починає трохи плазувати. Новий віковий період, від 6-7 до 10-12 місяців, характерний переходом спочатку до відносної самостійності за допомогою дорослого, а до кінця першого року – до самостійних рухів. Дитини вже краще плазує, намагається самостійно сідати, лягати, вставати, опускатися, тримаючись руками за поперечини бар’єра, переступати уздовж бар’єра, ходити з опорою на що – небудь. Поступово опора при стоянні й ходьбі грає все меншу роль. Під кінець року (11 – 12 місяців) дитина намагається самостійно ходити. У цей період стає необхідною організація спеціальних занять із різноманітними іграшками. Діти вчаться поводженню з ними, спостерігають дії дорослого, намагаються їм наслідувати.

У дітей 2 року життя розвиток відбувається на основі навичок самостійної ходьби. Дитина з’єднує із цим рухом найпростіші дії й зазнає в них більшу потребу. Правда ходьба ще недостатньо оформлена через незрілість усього організму. У дитини цього вікового періоду формуються всі основні рухи, за винятком бігу й недоступних ще поки йому стрибків. Вона вправляється в ходінні й лазінні, переборює різні перешкоди, катає й кидає м’яч, возить коляску, грає з різними іграшками. Дорослий організовує для нього ігри що розвивають цілий комплекс рухів (догонялки, хованки, ігрм з м’ячем). Велику роль на цьому віковому етапі грає формування предметних дій, які сприяють удосконаленню його моторики в цілому і є в даний період провідною діяльністю. Ці дії із предметами (із прапорцями, м’ячем, обручем, різними іграшками) бувають зв’язані по більшій частині з пересуванням дитини, із вправами, що вимагають відомої координації. В умовах систематичного керівництва дитина на третьому році життя опановує ходьбою, лазінням, починає бігати. Однак всі ці рухи ще мало координовані й недостатньо точні. Дитина почуває потребу в частій зміні руху, не може зберігати нерухому позу. Систематичні вправи, ігри під керівництвом вихователя на фізкультурних заняттях і поза ними сприяють розширенню рухових можливостей. Для розвитку різноманітних рухів використовуються іграшки й фізкультурні посібники, що викликають у дітей інтерес і бажання рухатися: обручі, вожжин, кулі, м’ячі, триколісні велосипеди. При ходьбі поступово зникають зайві , що заважають дитині рухи, що веде до їхньої економії й початкової координації. Розвивається деяка самостійність просторових орієнтувань, уміння сміливіше і у той же час спокійніше рухатися на обмеженій, похилій й піднятій над поверхнею підлоги площини (дошки, доріжки). Вправи в киданні й лазінні сприяють формуванню більшої впевненості.