- •Тема 1. Основні положення теорії комунікації
- •1. Поняття комунікації
- •2. Причини винесення комунікації в окремий предмет
- •3. Дисципліни, що вивчають комунікацію.
- •4. Види, форми, типи комунікаційної діяльності
- •5. Функції комунікації та комунікативного акту.
- •Тема 2. Моделі комунікації
- •4. Модель Лотмана
- •5. Модель комунікації ю.М.Лотмана
- •1. Модель Якобсона
- •Модель Шенона-Вівера
- •3. Модель Ньюкома
- •4. Модель Лотмана
- •5. Модель комунікації ю.М.Лотмана
- •6.Модель знака
- •Тема 3. Групова комунікація
- •Група: ролі, лідерство, комунікація.
- •2.Організація як тип формальної групи.
- •3. Комунікаційні мережі у діловій комунікації
- •Комунікаційний стиль у діловій комунікації
- •Тема 4. Комунікативні конфлікти
- •4. Механізм та сфери виникнення комунікативних конфліктів.
- •Тема 5. Теорія переговорів.
- •1. Переговори та їх особливості при конфлікті
- •2. Підготовка до переговорів
- •Тактичний план
- •Стратегічний план
- •3. Особисті переговорні стилі
- •Переговорні стилі
- •Тема 6. Поняття про аргументації в комунікації
- •Поняття про аргументації
- •Доказ і його структура
- •Види доказу
- •Прийоми аргументації
- •Спростування. Види спростування
- •Тема 7. Семіотика в системі комунікації
- •1. Напрямки семіотики
- •2. Закони семіотики
- •3.Знаки та системи знаків
- •Символ (від грецької symbolon - "знак, прикмета, ознака") - умовна позначення предметів або явищ.
- •Правила аналізу символу
- •Тема 8. Невербальна комунікація
- •Поняття, функції та види невербальної комунікації
- •Засоби передачі інформації
- •Функції невербальних комунікацій
- •Оптико-кінетичні комунікації
- •Розуміння жестів.
- •Фонаційні та графічні засоби невербальної комунікації
- •Ситуативні змінні невербальної комунікації
- •Організація простору
- •7.Колір та комунікація
- •Тема 5. Моделі масової комунікації
- •Модель „взаємної обумовленості” Шрама
- •Двоступенева схема Каца та Лазарфельда
- •Концепція Ноель-Нойман
- •Структурна взаємозалежність
- •Концепція засобів Маклюена
- •Тема 9. Комунікативні дискурси
- •1. Поняття дискурсу
- •2. Теле- і радіодискурс
- •3. Газетний дискурс
- •4. Театральний дискурс
- •5. Кінодискурс
- •6. Літературний дискурс
- •7. Дискурс у сфері "паблік рілейшнз"
- •8. Рекламний дискурс
- •9. Політичний дискурс
- •10. Тоталітарний дискурс
- •11. Неофіційний (позацензурний) дискурс
- •12. Релігійний дискурс
- •13. Етикетний дискурс
- •14. Фольклорний та міфологічний дискурс
14. Фольклорний та міфологічний дискурс
Сюди ми віднесемо ті елементи театральності, які зустрічаються в народних звичаях. Цікаво, що цей тип дискурсу дозволяє бути актором кожному. За останнє сторіччя поступово відбувся розподіл цих функцій: сьогодні ми можемо бути лише актором або лише глядачем; фольклорний же дискурс не визнає цього.
Оскільки цей тип дискурсу приходить з минулого, він поєднаний з ритуалом. Цікаво, що й сьогодні такі речі, як дитяча гра, передаються від однієї генерації до іншої саме завдяки усній комунікації. Ніяка школа не вчить дітей грі, але вона все одно продовжує існувати2.
Міфологічний дискурс відображає становлення світу, як і звідки він виникає. Цей дискурс відповідав на найперші запитання людини. Й сьогодні ми можемо дешифрувати деякі з цих запитань і відповідей. Наприклад, коли Іван оженився на жабі, ця міфологічна схема відображає
правило брати жінок з іншого роду. К.Юнг вважав, що міфи відображають психічні явища, які відносяться до перших людей. Міф, як пише К.Леві-Строс, не вдається згубити ніяким поганим перекладом. Це тому, що головне у ньому не стиль, не синтаксис, а сама історія. Міф – це мова найвищого рівня, й тому там можна знайти одиниці, які відповідають побудові, аналогічній мовній структурі. Повтор, потроєння, які настільки характерні для міфу, й вирізняють його головну структуру1.
Ми не розглянули такі дискурси, як святковий, невербальний, міжкультурний, візуальний, ієрархічний, іронічний та багато інших. Але вже зараз ми можемо побачити головне у цьому напрямку. Дискурси задають відповідні обмеження на структуру тексту. Якщо наявний дискурс, де слухач не має можливості брати участь у діалозі, впливати на мовну ситуацію, одразу виростає довжина речень, частішими стають складні речення. Звичайна буденна розмова, де слухач одночасно перетворюється на промовця, навпаки, дає такі можливості. Офіційна масова комунікація (теле-, радіо-, газетний дискурс) завжди доповнюється неофіційною позацензурною. Вони збігаються за своїми об'єктами (тобто за тим, про що вони кажуть), але оцінки можуть нести зовсім протилежні (порівняйте, наприклад, Л.Брежнєва в офіційному каналі та Л.Брежнєва в анекдоті того самого періоду). Якщо офіційна інформація позитивна, то неофіційна – негативна, й навпаки (наприклад, якщо Захід був "загниваючим" в офіційних каналах, то він був позитивним у неофіційних). Етикетний і лайливий дискурси теж є комплементарними, теж доповнюють один одного: в одному концентрується позитивна інформація, а в іншому – негативна. Фольклорний дискурс протистоїть театральному в тому, що, дозволяє кожному бути актором, натомість театр віддає нам, глядачам, лише пасивні функції. Отже, вся дискурсна система - це певний набір протиставлених характеристик.