- •Поступати Ейнштейна
- •Перетворення Лоренца
- •Релятивістська форма 2 закону Ньютона
- •3.Розвиток мислення учнів на уроках фізики. Активізація пізнавальної діяльності учнів.
- •6.Зміст і методика вивчення теми «Закони ідеального газу».
- •8.Тверді тіла. Аморфні і кристалічні тіла. Класифікація кристалів за типом зв’язків. Теплоємність кристалів за Ейнштейном і Дебієм. Рідкі кристали. Кристалічні тіла
- •Класифікація кристалів за типом зв’язків.
- •Аморфні тіла
- •Теплоємність кристалів.
- •Рідкі кристали.
- •9. Методика вивчення механічних коливань і хвиль в старшій школі
- •12 Науково-методичний аналіз теми «Механічний рух» в курсі фізики другого ступеня.
- •18.Науково-методичний і методологічний аналіз основних питань теми «Основні положення мкт» у курсі фізики. Основні положення молекулярно-кінетичної теорії.
- •Основне рівняння мкт.
- •Рівняння стану ідеального газу.
- •Перше начало термодинаміки
- •11.Опис стану частинки за допомогою квантових чисел. Спін. Стан електрона в одно- та багатоелектронному атомі. Періодична система елементів д.І.Менделєєва.
- •64.Скласти фрагмент конспекту уроку-лабораторної роботи «Складання електромагніту і випробування його дії».
- •77.Гравітаційне поле. Задача Ньютона. Закон всесвітнього тяжіння. Досліди Кавендіша. Інертна і гравітаційна маса. Гравітаційне поле
- •Закон всесвітнього тяжіння
- •Дослід Кавендіша:
- •Маса тіла
- •14.Класифікація елементарних частинок. Закони збереження і межі їх застосування. Елементарні частинки і фундаментальні взаємодії.
- •Класифікація елементарних частинок
- •Типи взаємодії
- •17. Електромагнітні коливання. Коливальний контур. Власні, вільні і вимушені коливання. Генерація незатухаючих електромагнітних коливань.
- •20.Закони збереження у фізиці. Закон збереження імпульсу
- •Закон збереження енергії в механіці.
- •Закон збереження моменту імпульсу
- •31.Поляризація світла. Поляризація при відбиванні від діелектрика. Закон Брюстера і Малюса. Поляризаційні прилади та їх застосування.
- •33.Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду. Природа альфа-, бета- і гама-випромінювання. Дозиметрія і захист від випромінювання.
- •35.Магнітне поле в речовині. Діа-, пара- і феромагнетики та їх магнітні властивості на основі електронної теорії речовини.
- •38 Науково-методичний і методологічний аналіз основних питань теми «Хвильова оптики». Формування поняття «корпускуолярно-хвильовий дуалізм».
- •41.Фотоефект і його застосування.
- •18.9. Ефект Комптона
- •42 Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.
- •43.Дві основні задачі динаміки точки. Принцип причинності в класичній механіці. Принцип відносності Галілея. Поняття про неінерціальні системи відліку.
- •Кінематика матеріальної точки
- •Система відліку.
- •Перетворення Галілея
- •44 Робота вчителя фізики як дослідника. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з фізики.
- •Циркуляція намагнічування. Вектор напруженості магнітного поля
- •Магнітне поле в речовині. Діа-пара- і феромагнетики та їх властивості
- •49.Постулати і принципи квантової механіки. Хвильова функція. Рівняння Шредінгера. Властивості стаціонарних станів. Частинка в потенціальній ямі.
- •Фундаментальні експерименти в шкільному курсі
- •Статистичне тлумачення другого закону термодинаміки
- •53.Температура і методи її вимірювання. Поняття температури в статистичній фізиці і термодинаміці.
- •Базовий навчальний план
- •Старша школа
- •56.Ідеальний газ ферміонів. Статистика Фермі-Дірака теплоємності речовин.
- •Класифікація елементарних частинок
- •Типи взаємодії
- •26.Ядерні сили та їх властивості. Моделі ядра. Ядерні реакції поділу і синтезу. Ланцюгова реакція. Ядерна енергетика і екологія. Проблеми термоядерних реакцій
- •36.Контроль знань учнів з фізики. Методи і форми контролю.
- •I рівень - репродуктивний:
- •II рівень - теоретичний:
- •III рівень - практичний:
- •IV рівень - творчий:
- •2.Перевірка знань учнів покликана встановити рівень засвоєння знань учнями, міцність і дієвість умінь і навичок.
- •I рівень - репродуктивний:
- •II рівень - теоретичний:
- •III рівень - практичний:
- •IV рівень - творчий:
- •5. Останнім часом набувають ваги нетрадиційні способи контролю:
- •1. Тести - підбірка питань і коротких задач, об'єднаних спільною темою або метою;
- •2. Програмований контроль - машинний і безмашинний.
- •Хід уроку.
- •Задачі, розв'язувані на уроці
- •V Домашнє завдання
- •58.Скласти фрагмент конспекту уроку з теми «Агрегатні стани речовини» (актуалізація опорних знань).
- •61.Скласти фрагмент конспекту уроку з теми «Способи зміни внутрішньої енергії тіла» (пояснення нового матеріалу.
- •72.Проблемне навчання фізики. Логіка проблемного уроку.
- •52.Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів під час розв`язування задач з фізики.
- •66.Фізика як навчальний предмет. Аналіз можливих систем побудови шкільного курсу фізики.
18.9. Ефект Комптона
У 1923 році А.Х.Комптоном було відкрито явище збільшення довжини хвилі розсіяного випромінювання при його взаємодії зі слабко зв’язаними електронами атомів або іншими вільними частинками. Це явище було названо ефектом Комптона. У спектрі розсіяного речовиною випромінювання під кутом спостереження до напрямку падіння, довжина хвилівизначається кутом, причому величина її зміщення від довжини падаючої хвилідорівнює
, (1)
де - довжина хвилі Комптона, m - маса спокою електрона. Зміщенняне залежить від природи речовини й довжини хвилі.
42 Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.
У цілях розвитку різносторонніх інтересів і здібностей учнів і їх професійної орієнтації в середніх загальноосвітніх школах організовуються факультативні заняття по вибору учнів. Для цих же цілей можуть бути організовані школи і класи з поглибленим теоретичним і практичним вивченням окремих предметів, різних видів праці, мистецтва і спорту.
Учбово-виховний процес, організований з урахуванням типових індивідуальних відмінностей учнів, в педагогічній літературі прийнято називати диференційованим, а навчання в таких умовах — диференційованим навчанням. У школі на даному етапі її розвитку диференціація навчання обумовлена прагненням до раціонального використання потенційних можливостей кожної людини, що зв'язане з виявленням і максимальним розвитком природних задатків і здібностей учнів. Разом з тим диференціація навчання дозволяє добре поставити профорієнтацію школярів, оскільки остання базується на поглибленому вивченні тих учбових предметів, до яких в достатній мірі розвинений їх інтерес.
Розрізняють так звану внутрішню і зовнішню диференціацію навчання. Внутрішня диференціація припускає таку організацію учбово-виховного процесу, при якій облік індивідуальних особливостей учнів здійснюється в умовах роботи вчителя в звичайному класі (індивідуалізація в умовах масового навчання). Зовнішня диференціація полягає в тому, що для обліку індивідуальних особливостей школярів їх об'єднують в спеціальні учбові групи (власне, диференціація навчання фізиці).
У сучасній світовій педагогічній практиці і теорії відомі наступні види диференціації навчання: а) за здібностями; б) по нездібностях; у) по проектованій професії в дорослому житті; г) по інтересах.
Педагогічний досвід і численні дослідження показують, що стійкі інтереси у більшості школярів виявляються у віці 14—15 років. З цього віку і доцільно починати диференціацію навчання фізиці (VIII—X класи). В даний час склалися три такі форми: 1) факультативні заняття (курси по вибору учнів); 2) класи з поглибленим вивченням фізики (частіше за фізику і математику); 4) спеціалізовані школи (фізико-математичні, фізичні і ін.) при деяких університетах.
КЛАСИ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ФІЗИКИ
Більш довершена форма диференціації навчання по інтересах — класи і школи з поглибленим теоретичним і практичним вивченням окремих учбових предметів. Оскільки у віці 14—17 років у більшості учнів інтереси до тієї або іншої діяльності або області знань мають ще вельми широкий характер, диференціація в середній школі здійснюється зараз по групі (циклу) близьких предметів. При цьому поглиблене вивчення основ наук і їх застосувань органічно поєднується з професійною орієнтацією і допрофесійною підготовкою учнів.
Головна відмінність курсу фізики підвищеного рівня від звичайного полягає не в об'ємі, а в глибині трактування даних явищ. Незначне розширення програми можливе, але воно повинне бути обґрунтоване цілями загального розвитку школярів і їх допрофесійної підготовки.
Специфічні ж особливості вивчення поглибленого курсу фізики існують; їх обумовлює кінець кінцем те, що в класи підбираються учні з яскраво вираженим інтересом до фізики і техніки. Основні з цих особливостей такі:
а) дається глибше і повніше, чим зазвичай, трактування основних понять, законів і теорій; чітко визначаються межі, в межах яких «працюють» ті або інші фізичні моделі і теорії, концепції і поняття; указуються умови, при яких справедливі фізичні закони; при аналізі фізичних явищ обов'язково враховуються початкові умови і визначаються можливі спрощення;
б) оскільки поглиблене вивчення фізики починається з IX класу, то в програму цього курсу вводиться узагальнюючий розділ, присвячений механіці; його мета — нагадати школярам її основні поняття і закони, необхідні для розуміння подальшого матеріалу;
в) щоб підвищити науковий і виховний рівень курсу фізики, в ньому посилена роль фізичного експерименту, що проводиться школярами самостійно, причому перевага віддається роботам дослідницького характеру (у вигляді експериментальних завдань);
г) завдяки хорошому знанню учнів математики проводиться повніше ознайомлення їх на уроках фізики з математичним методом і посилений дедуктивний характер викладу ряду тем.