Модуль №2 «Рекреаційне районування території України. Основні рекреаційні райони країни, їх спеціалізація»
Тема 2.1. Рекреаційне районування території України
Мета: закріпити теоретичні знання про принципи і основні наукові підходи до рекреаційного районування території України; сформувати вміння аналізувати схеми рекреаційного районування території України, запропоновані різними авторами, пояснювати фактори, покладені в основу районування.
Територія України має ряд регіональних відмінностей, які проявляються у різних темпах розвитку рекреаційного господарства, обсягах освоєних потужностей та наданих послугах, рівнях забезпеченості рекреаційними ресурсами, неоднаковій, іноді контрастній екологічній ситуації. Це зумовило проведення рекреаційного районування території країни.
Рекреаційне районування – це науково обґрунтований поділ території на певні територіальні (таксономічні) одиниці, які відрізняються спеціалізацією рекреаційних галузей та рекреаційного обслуговування, структурою рекреаційних ресурсів і напрямами їх освоєння, раціонального використання і охорони. Рекреаційне районування носить комплексний характер і здійснюється на основі різних підходів. Соціальний аспект рекреаційного районування полягає в тому, що воно проводиться з метою забезпечення оптимального функціонування рекреаційного господарства або територіальних рекреаційних комплексів (кластерів) і виконання ними цільових функцій. Економічний аспект полягає в координації розвитку рекреаційного обслуговування рекреантів з іншими господарськими системами (з іншими галузями). Географічний аспект полягає у виявленні особливостей територіального поділу праці у сфері рекреації і туризму, прогнозуванні перспективних функцій рекреаційних районів, напрямів, тенденцій та закономірностей рекреаційного освоєння території. Екологічний – у створенні передумов для раціонального використання чи консервації рекреаційних ресурсів.
Рекреаційне районування базується на таких основних принципах: 1) генетичному – райони виділяють на основі історичного аналізу територіальної організації рекреаційного господарства і прогнозу його розвитку; 2) соціально-економічному, який має на меті максимально можливе задоволення рекреаційних потреб суспільства, раціональне використання рекреаційних ресурсів, підвищення ефективності територіального поділу праці та інтеграції рекреаційних функцій, зниження витрат суспільної та індивідуальної праці на виробництво рекреаційно-туристичних послуг; 3) єдності рекреаційного районування з економічним та адміністративно-територіальним районуванням території.
Таксономічні одиниці рекреаційного районування відбивають особливості територіальної структури рекреаційного господарства.
Головними чинниками виділення рекреаційних таксонів є: 1) характер рекреаційної спеціалізації і ступінь її розвитку; 2) рівень рекреаційного освоєння території; 3) схожість проблем і перспектив розвитку галузей рекреаційного господарства; 4) наявність рекреаційних ресурсів, їх кількість, якість та територіальні комбінації; 5) значення рекреаційних територій в структурі землекористування; 6) потужність, географія, структура і динаміка рекреаційних потоків; 7) виробничі та економічні зв’язки рекреаційних підприємств (установ) з іншими галузями господарства; 8) наявність центру тяжіння, наприклад, рекреаційного вузла для розвитку рекреаційно-туристичних галузей; 9) екологічний стан території.
Найголовніші таксономічні одиниці: рекреаційний регіон – територіальний рекреаційний кластер, в який входять усі галузі рекреаційно-туристичного господарства з відповідною інфраструктурою. Рекреаційні регіони поділяються на рекреаційний район – частина рекреаційного регіону, що включає курорти однакового профілю, зони відпочинку та центри туризму в межах територіального поєднання рекреаційних ресурсів та географічних особливостей території. Рекреаційний район становить основу функціонально-територіальної організації рекреації регіонального рівня, і охоплює, як правило, кілька адміністративних одиниць (до 5-ти), з’єднаних транспортною мережею з центром рекреаційного регіону. Рекреаційний підрайон – частина рекреаційного району, що включає один або кілька курортів однакового профілю із зонами відпочинку і центрами туризму в межах одного адміністративного району.
Основним компонентом будь-якої таксономічної одиниці є рекреаційний заклад – спеціалізований заклад для короткочасного чи тривалого розміщення рекреантів для задоволення їхніх рекреаційних потреб (санаторії, пансіонати, санаторії-профілакторії, будинки і бази відпочинку, спортивно-оздоровчі і оздоровчі заклади (водолікарня), туристичні готелі, бази, кемпінги, мотелі, будинки мисливців тощо).
В різні часи здійсненням рекреаційного районування території України займалися різні вчені і установи. Особливістю є те, що пропоновані схеми засвідчують неоднозначність критеріїв районування, тенденцію до поглибленої деталізації схем.
Перше рекреаційне районування території України було проведене Інститутом географії СРСР у 70-ті роки ХХ ст. В той час схема районування території СРСР була такою: 4 зони, в них 19 рекреаційних районів, в т.ч. 4 райони в межах території України: Кримський, Одеський, Азовський прибережний, Дністровсько-Дніпровський.
За схемою розміщення регіональних рекреаційних систем, запропонованою І.Д. Родичкіним (1978 р.), територію України було поділено на 9 регіональних рекреаційних систем: Київсько-Дніпровська, Волинська, Сіверсько-Донецька, Придніпровська, Приазовська, Одесько-Чорноморська, Дністровсько-Бугська, Карпатська, Кримська.
Рекреаційно-кліматичне районування території України, запропоноване географічним факультетом КДУ (1989 р.) включало 6 районів: Західний, Центральний, Східний, Південний, Кримський, Закарпатський.
Поширеним є також районування яке містить 4 рекреаційні регіони (група авторів Інституту географії АН України – 1988-1993): Карпатський, Кримський, Дніпровсько-Дністровський, Азово-Чорноморський. В межах цих регіонів виділяли 8 районів: Одеський, Приазовський, Феодосійський, Ялтинський, Євпаторійський, Придніпровський, Донецький, Придністровський; 7 підрайонів: Судацький, Євпаторійський, Феодосійський, Чорноморський кримський, Алуштинський, Ялтинський, Роздольненський.
Багатьма інституціями країни і вченими приймається рекреаційне районування, що розроблене Радою по розміщенню продуктивних сил України (1996) і збігається з соціально-економічним районуванням території України, а саме з її мезорегіонами: Карпатський, Подільський, Північно-Західний (Волинська Полісся), Столичний (Київське Полісся), Середнє Придніпров’я (Центральний), Нижнє Придніпров’я, Донецький, Одесько-Таврійський (Причорноморський), Північно-Східний (Слобідський). Такого ж районування дотримується Смаль І.В., з деякими поправками.
Дві схеми рекреаційного районування були розроблені за ініціативою О.О. Бейдика. У 1997 р. було запропоновано районування, що ґрунтувалося на 1) частці рекреаційних територій у структурі земель; 2) кількості місць в установах організованої рекреації; 3) наявності ядер рекреації (так званих центрів тяжіння); 4) на основі рекреаційно-туристичної спеціалізації; 5) на основі напрямку використання рекреаційних ресурсів. Виділені такі 6 районів: Карпатський, Полісько-Подільський, Київсько-Дніпровський, Донецько-Дніпровський, Кримський, Причорноморський.
У 2004 р. ним же запропонована інша схема районування, яка базується на рейтингу адміністративних територій України щодо забезпечення їх рекреаційними ресурсами і перспективами розвитку. На основі аналізу моделей ресурсно-рекреаційного потенціалу були виділені рейтингові ресурсно-рекреаційні райони України: Причорноморський – має дуже високий рейтинг і об’єднує АР Крим, Одеську, Миколаївську, Херсонську області. Ядро – Одеса; Карпатсько-Подільський – високий рейтинг, включає Закарпатську, Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку області (ядро - Львів); Полісько-Столичний – середній рейтинг, охоплює Волинську, Рівненську, Житомирську, Київську, Чернігівську, Полтавську і Черкаську області (ядро – Київ); Придніпровсько-Донецький – дуже низький рейтинг, складається з Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської, Донецької і Луганської областей (ядро Дніпропетровськ); Харківський – низький рейтинг, включає Харківську і Сумську області.
Крім того, він пропонує за ознакою рейтингу рекреаційно-ресурсного потенціалу виділяти 3 ресурсно-рекреаційні угрупування – макрорегіони (РРУ). Критеріями цього районування є: укрупнення; меридіональна континуальність (протяжність) – до складу РРУ має входи континентальна і приморська території; антиподність – наявність у РРУ як ресурсонадлишкових, так і ресурсодефіцитних областей. 1) Західно-Південне – Волинська, рівненська, закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Одеська області з континентальним центром Львів, приморським – Одеса; 2) Центрально-Південне: Житомирська, Київська, Чернігівська, Черкаська, Кіровоградська, Миколаївська області (центри континентальні – Київ, Канів, приморські – Очаків, Миколаїв); 3) Східно-Південне: Сумська, Харківська, Луганська, Донецька, Запорізька, Полтавська, Дніпропетровська, Херсонська області, АР Крим (центри – континентальний – Харків, приморські – Севастополь, Ялта).
Поясніть практичне значення рекреаційного районування території України.
Проаналізуйте фактори формування і виділення рекреаційних територій в межах України, користуючись картами атласу.
Встановіть відмінності між рекреаційними регіонами і районами. Наведіть приклади регіонів і районів рекреації в Україні.
Поясніть, які фактори покладені в основу виділення сучасних рекреаційних районів України. Чи можливе, на вашу думку, формування нових рекреаційних районів на території нашої держави (відповідь обґрунтуйте).
Поясніть, чому рекреаційне районування, на думку окремих науковців, не співпадає з економічним районуванням країни?
Поясніть об’єктивність виділення О.О. Бейдиком ресурсно-рекреаційних угрупувань в межах України.
Запропонуйте свій варіант рекреаційного районування території України, враховуючи ресурсну базу території. Обґрунтуйте спеціалізацію рекреаційних територій за вашою схемою.
На конкретних прикладах доведіть, користуючись додатковою літературою, що основу будь-якого рекреаційного району України складають рекреаційні заклади. Від чого залежить наявність різних типів рекреаційних закладів?
В якому рекреаційному районі розташований ваш населений пункт? Наведіть приклади рекреаційних закладів, що сформовані у вашому району та визначить його практичне значення (локальне, регіональне, загальнодержавне чи міжнародне).
Проаналізуйте картосхеми курортів України. Поясніть, чому в Україні переважають курорти змішаного типу?