Країни, які зазнали найбільше стихійних лих у 2006 р.

Країна	Кількість стихійних лих	Найбільші за числом жертв стихійні лиха
Китай	35	Тайфуни “Біліс” (373) і “Саомай” (820)
США	26
Індонезія	20	Землетрус (травень - 5778); цунамі (липень - 802)
Філіппіни	20	Тайфун “Дуріан” (1399); зсув (1112)
Індія	17
Афганістан	13
В’єтнам	10
Австралія, Бурунді, Пакистан	8
Ефіопія, Мексика, Румунія	7
Німеччина	6
Бангладеш, Канада, Японія, Кенія, Росія, Малайзія, Папуа-Нова Гвінея, Сомалі	5

Таблиця 3.

Число жертв стихійних лих по континентам у % (2006)

Континент	Число жертв
Європа	15,3
Азія	74,2
Північна і Південна Америка	2,9
Африка	7,5
Океанія	0,1

4. На конкретних прикладах поясність дію кожної із закономірностей формування ТРС.

5. Проаналізуйте аналітичний звіт про роботу Державної служби туризму і курортів України у 2006 році і виділіть головні принципи, на яких ґрунтується рекреаційна діяльність в Україні. Які, на вашу думку, позитивні і негативні тенденції розвитку рекреації в нашій країні.

Індивідуальні завдання для самостійного опрацювання:

1. Проаналізуйте матеріали засобів масової інформації і зберіть конкретні дані про вплив геополітичної ситуації на ведення рекреаційної діяльності в регіонах світу. Поясніть вплив геополітичного чинника на формування рекреаційних потоків.

2. Розробіть проект активізації рекреаційної діяльності на території України (територію оберіть на свій розсуд), враховуючи сучасні принципи і тенденції розвитку рекреації в нашій країні.

3. Користуючись картами атласу, поясніть, які стихійні гідрометеорологічні явища України можуть ускладнювати ведення рекреаційної діяльності на території України. Які області найбільше зазнають впливу цих явищ?

Питання для самоконтролю:

1. Що визначає рекреаційну спеціалізацію території?

2. Які чинники розвитку рекреації позитивно впливають на розвиток рекреаційної діяльності, а які ускладнюють її?

3. Які існують проблеми у визначенні принципів рекреаційної діяльності в країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку?

4. Який регіон світу є найбільш небезпечним для ведення рекреаційної діяльності і чому?

5. Як державна політика може сприяти активізації рекреаційної сфери на конкретній території?

[1], [3], [4], [14]. [15],[16], [23], [24].

Тема 1.3. Характеристика рекреаційної галузі світу (Євразія)

Мета: закріпити знання студентів про багатофункціональність рекреаційних галузей, особливості їх функціонування на сучасному етапі, сформувати вміння аналізувати рекреаційні галузі, виявляти специфічні особливості їх розвитку у Європі та Азії; навчити аналізувати географію поширення рекреаційної галузі на євразійському континенті.

Туристична галузь як одна з галузей рекреаційної діяльності спрямована на надання різноманітних туристичних послуг і товарів туристичного попиту з метою сприяння задоволенню культурних і духовних потреб туристів. Включає сукупність об’єктів туристичної діяльності, які забезпечують приймання, обслуговування та перевезення туристів.

Однією з найважливіших ознак світової туристичної галузі на початку ХХІ ст. стає регіональний характер туристичних потоків. Так, нині майже 80 % туристичних прибуттів відбувається в межах того самого регіону, і лише 20 % припадає на подорожі і поїздки на великі відстані.

Іншою ознакою туристичної галузі є принципи її сталого розвитку, які знайшли своє відображення в концепції сталого розвитку туризму ХХІ ст. та в Глобальному етичному кодексі туризму, згідно з якими проголошується встановлення стійкого, справедливого і відповідального туристичного порядку, який буде давати вигоду всім секторам суспільства в умовах відкритої і конкурентної світової економіки. Сьогодні розуміння сталого розвитку в туристичній галузі все більше набуває комплексного усвідомлення єдності екологічних, соціальних, політичних та економічних проблем. ВТО впровадила новий проект "Лібералізація з людським обличчям", який співвідноситься з усвідомленням особливої ролі туризму в підвищенні інтенсивності глобальної між культурної та між цивілізаційної взаємодії. Аналіз такої ролі в геопросторових зрушеннях в світовому господарстві і суспільному розвитку належить, поряд з іншими суспільними науками і рекреаційній географії.

Санаторно-курортна галузь, як галузь рекреаційного господарства, більшістю дослідників розглядається як складова туристичної галузі. Однак, оскільки вона має свої специфічні риси, порівняно з власне туризмом, її часто виділяють в окрему галузь чи підгалузь рекреаційної діяльності. Її особливість полягає передусім в наданні рекреантам медичних послуг – лікувально-профілактичних, реабілітаційних, превентивно-валеологічних. Як і туризм в цілому, санаторно-курортна галузь відрізняється багатофункціональністю, що веде до її значної популярності, зростанню кількості санаторно-курортних закладів.

Особливостями галузі і факторами, що роблять її економічно ефективною і сприяють формуванню рекреаційних кластерів є:

• Тривалий термін перебування рекреанта, обумовлене курсом лікування (в інших видах туризму він набагато коротший.

• Швидка окупність капіталовкладень, затрачених на освоєння такого типу рекреаційних територій.

• Достатньо високі фінансові можливості рекреантів-курортників.

• Певне розв’язання проблеми зайнятості місцевих жителів.

• Ймовірність повторного приїзду клієнтів.

• Мода на курорти.

Нині санаторно-курортні ТРС стають більш універсальними, що дало змогу обслуговувати не тільки традиційні групи курортників (людей похилого віку), а й інші вікові категорії, яким пропонуються широкі дозвільно-розважальні програми, часто ексклюзивні (додатковий економічний сенс).

Курорти класифікують за різними ознаками, зокрема: за лікувальними факторами; за функціональним використанням, за характером оздоровчого впливу; за рекреаційним режимом; за медичним профілем; за тривалістю експлуатації; за віковим складом рекреантів; за економічною потужністю, за географічним місцезнаходженням. За характером природних лікувальних факторів курорти поділяють на бальнеологічні, грязеві, кліматичні та змішаного типу (з кількома лікувальними факторами).

Базою будь-якого курорту є санаторно-курортний заклад, який являє собою спеціалізований заклад для короткочасного чи тривалого розміщення рекреантів у процесі задоволення їхніх рекреаційних потреб. Санаторно-курортні заклади поділяються на такі типи: санаторії і пансіонати з лікуванням, санаторії-профілакторії; бальнеологічні лікарні та грязелікарні, будинки та пансіонати відпочинку, спортивно-оздоровчі і оздоровчі центри та ін.

На сучасному етапі в санаторно-курортній галузі сформувалися такі основні моделі:

• Організація лікувально-реабілітаційної діяльності переважно для національних потреб (Україна, Росія, Білорусь, Чехія, Німеччина та ін.); здебільшого обов’язковими є рекреаційні цикли.

• Розвиток приморських курортів, що мають переважно рекреаційно-профілактичну спрямованість і орієнтовані та іноземних рекреантів ( Туреччина, Болгарія, Хорватія, Кіпр та ін.).

• Змішані моделі – поєднання рекреаційно-профілактичних та лікувально-реабілітаційних курортів (Франція, Італія, США, Японія та ін.).

Розвиток рекреаційних галузей сприяв формуванню рекреаційних кластерів локального, загальнодержавного, регіонального і світового значення. До перших, зокрема належать Мазурське Поозер’я, Баварський Ліс, Аквітанія, Поморське Поозер’я, Тюрингенський Ліс тощо. До державних рекреаційних комплексів відноситься, наприклад, Лангедок-Руссільйон. Регіональними рекреаційними кластерами є Високі Татри, Альпійський, Рудних гір, Лігурійська Рив’єра, Неаполітанської затоки, Анталія, Коста-Бланка, Коста-Брава, Коста-Дорада, Коста-дель-Соль, Танжер-Тетуан, Південно-Каліфорнійська, Ямайська, Багамських островів тощо. До рекреаційних комплексів світового значення можна віднести, наприклад, Французьку Рив’єру, Майями та ін.

Європа є батьківщиною рекреаційного туризму. Саме в цьому регіоні світу ще у античні часи виникли перші бальнеологічні курорти, які користуються популярністю й до нині. Інтенсивний розвиток європейських курортів припадає на ХУІ ст. Саме тоді облаштовуються курортні місця і встановлюються правила користування рекреаційними ресурсами. В середині ХУІ ст. у Карлсбаді вперше було введено мито з пацієнтів на користування курортними послугами і встановлено порядок проведення лікувальних заходів. На початку ХУІІ ст. у Франції була створена інспекція з нагляду за станом курортних територій та їх експлуатацією.

Пожвавлення курортної справи у ХУІІІ-ХІХ ст. супроводжувалось розширенням кола відвідувачів. У 1792 р. за ініціативи Р. Рассела, англійського лікаря, був заснований перший дитячий курорт в Маргіті. В кінці ХІХ на початку ХХ ст. відбувається офіційне відкриття більшості сучасних європейських курортів.

На сучасному етапі лідерами рекреаційного туризму в Європі і світі є Чехія, Франція, Італія, Угорщина, Румунія, Німеччина, Швейцарія, Австрія та ін. країни. До цієї плеяди європейських держав належить й Україна.

В Європі представлені усі типи курортів за характером природних лікувальних факторів, однак найбільш поширеними є бальнеологічні і кліматичні курорти, в тому числі й гірськокліматичні.

Рекреаційна галузь Азії розвивається надзвичайно динамічно, особливо в останні 10-15 років, чому сприяють багаті рекреаційні ресурси. В даній частині світу представлені також усі типи курортів. За рівнем розвитку бальнеологічних курортів виділяються Росія, Грузія, Ізраїль, Туреччина, Японія, Азербайджан. Серед кліматичних курортів найбільшою популярністю нині користуються курорти Туреччини, Кіпру, Китаю, ОАЕ, Таїланду, Малайзії, Мальдівських та інших островів Індійського океану. Азія відрізняється стрімким розвитком і гірськокліматичних курортів, що обумовлено зростанням попиту рекреантів на такий вид рекреації та наявністю в межах континенту великої кількості цікавих гірських систем, серед яких Гімалаї, Кавказ, Памір, Тянь-Шань, Тибет, Алтай, Саяни та ін.

1. Складіть схему галузевої структури рекреаційної діяльність. Яка з галузей рекреаційної діяльності, на вашу думку, є основною?

2. Схарактеризуйте найголовніші особливості рекреаційної діяльності в Європі на сучасному етапі. Які види рекреації переважають в різних європейських районах? Чим вони обумовлені?

3. Обґрунтуйте формування курортів різної спеціалізації в Європі. Наведіть приклади додаткових послуг на курортах і поясніть, чим вони обумовлені. Які додаткові послуги, на вашу думку необхідно обов’язково надавати рекреантам?

4. На основі аналізу текстів лекцій і додаткової літератури заповніть колонки табл. 4 про спеціалізацію та рекреаційні ресурси курортів Європи. Які курорти Європи користуються найбільшою популярністю і чому?

5. Поясніть, користуючись рекомендованою літературою, для яких груп рекреантів найбільше рекомендовані європейські ТРС. Наведіть конкретні приклади ТРС для дорослих і дітей. Які з них мають міжнародне значення?

Таблиця 4.