4.3. Просування по службі.

Правове регулювання просування по службі відрізняється залежно від належності відповідної країни до системи посади або кар'єри.

У країнах, що належать до системи посади публічні службовці виконують свої обов'язки на умовах приватно-правового договору, що укладається на певний термін, після закінчення якого або укладається новий договір або припиняється служба. Інакше кажучи, для кожного підвищення публічні службовці або проходять новий конкурс або призначаються на розсуд уповноважених органів та керівників, проте в кожному випадку автоматичного просування немає. Відзначене не означає, що в країнах, які належать до цієї системи службовці не можуть робити пожиттєвої кар'єри. Навпаки, з огляду на більшу доступність інформації про оголошені вакансії та попередній професійний досвід, саме особи, що уже є публічними службовцями, найчастіше беруть участь в конкурсах, виграють їх та обіймають вищі посади. Тому, спрощено можна стверджувати, що службові кар'єри в межах адміністративної ієрархії відбуваються і в системі посади, проте із більшими труднощами для самих публічних службовців.

У країнах, що належать до системи кар'єри, зайняття постійної посади означає фактично безстрокове (до виходу на пенсію) працевлаштування, звичайно ж, за умови успішного виконання своїх функціональних обов'язків. Просування по службі у межах системи кар'єри може відбуватись за двома напрямами — званням і посадою.

Просування за званнями (рангами, чинами) означає, що публічний службовець може отримати вище звання і, відповідно, підвищене грошове утримання, навіть обіймаючи одну і ту ж посаду. З іншого боку, при такому просуванні також є межі, і для отримання певних звань необхідно також займати і відповідну вищу посаду.

Просування за посадами (класами) передбачає здобуття службовцем вищої в організаційній ієрархії посади. У зарубіжних країнах практично повсюдно усі посади віднесено до певної категорії (від трьох до п'яти), в межах яких відбуваються службові кар'єри. Передумовою для обіймання посади вищої категорії зазвичай є здобуття вищого рівня освіти. Наприклад, у Франції, де є 4 категорії посад публічних службовців, для заміщення посад категорії А необхідно мати вищу освіту із рівнем ліценціата (відповідник магістра в інших країнах), для категорії В — вищу освіту із рівнем бакалавра, категорії С — середню освіту, категорії D — початкову освіту (тенденція до скасування цієї категорії спостерігається уже протягом довшого часу). В межах кожної категорії посад система кар'єри побудована таким чином, щоб службовці, прийняті на певний посадовий рівень, могли протягом нормального періоду працездатності здолати послідовну низку рівнів, аж до верхньої межі.

Способи просування по службі істотно відрізняються залежно від країни. Проте узагальнено можна стверджувати: для просування за званням може бути достатньо вислуги років, тобто, успішного виконання своїх обов'язків протягом певного періоду. Для просування ж за посадою, як правило треба проходити додаткову процедуру конкурсного характеру. Конкурси при просуванні по службі можуть бути як закритими (із можливістю участі лише працюючих публічних службовців), так і відкритими (із залученням усіх претендентів, що відповідають встановленим вимогам).

Для просування по службі важливе значення мають також процедури атестації. Наприклад, відповідно до статті 75 закону Республіки Болгарія «Про державного службовця» підвищення у ранзі здійснюється щонайменше через три і щонайбільше через п'ять років на основі атестування через оцінку успішності діяльності державного службовця на своїй посаді. Проте державному службовцеві може бути присвоєно наступний вищий ранг раніше трирічного строку за умови, що при атестуванні він отримав найвищу оцінку.

Атестації є ключовою процедурою у проходженні публічної служби, що застосовуються практично у всіх державах. Метою проведення атестацій є:

• ідентифікація професійної компетентності публічних службовців;

• визначення потреби у додатковій підготовці (тренінгу) особи, що проходила атестацію;

• покращення взаєморозуміння між керівниками та підлеглими (вважається, що під час атестаційного інтерв'ю покращується внутрішня співпраця всередині організації);

• наступне прийняття рішення про подальший перебіг кар'єри службовця: залишення на посаді, підвищення або звільнення;

• наступне преміювання публічного службовця або позбавлення премії, що здійснюється на основі атестації.

Атестації проводяться із незначними винятками для всіх публічних службовців щорічно або один раз на два роки. Рішення атестаційних колегій, до яких здебільшого входять безпосередні керівники та представники служби персоналу, може бути оскаржене в адміністративному, а після того — в судовому порядку.

Серед критеріїв, що уповноважені органи та керівники беруть до уваги при визначенні особи, достойної на просування по службі, треба зазначити:

• стаж публічної служби;

• досягнуті результати на попередній посаді;

• рівень знань та здібностей, в тому числі проходження спеціальних курсів з підвищення кваліфікації.

Інакше кажучи, просування по службі, як і вступ до неї відбувається у більшості країн за системою заслуг, хоча вплив суб'єктивного фактора тут також не треба відкидати. Просто автоматичного просування по службі на сьогодні практично немає у жодній країні.