Творення дієприслівників

Час і вид дієприслівників

Спосіб творення

Приклади

Твірна основа

Суфікс

Теперішній час недоконаний вид

Дієслово теперішнього часу і дієвідміни

-учи

-ючи

Ідучи, пишучи,

малюючи

Дієслово теперішнього часу IIдієвідміни

-ачи

-ячи

бачачи, роблячи

Минулий час доконаний вид

Дієслово минулого часу чоловічого роду

-ши

-вши

спікши, бравши, купивши

Правопис прислівників

Разом

Окремо

Через дефіс

а) прийменник з прислівником: віднині, наскрізь, подекуди, позавчора взимку, ззаду;

б) прийменник з іменником: наперед, поблизу, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, внизу, восени, напідпитку, напоказ, наполовину, улітку, униз, уночі, уперед, уплав, уплач;

в) прийменник з коротким прикметником: завидна, зрідка, нашвидку, спроста;

г) прийменник з числівником вдвоє, водно, натроє, поодинці, учотирьох;

д) прийменник з займенником внічию, навіщо, передусім, почім;

е) кілька прийменників із будь-якою частиною мови: завтовшки, навмисне, навскоси, позавчора, спідлоба;

є) слова з кількох основ: ліворуч, мимоволі, натщесерце, повсякчас;

ж) частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абияк, анітрохи, деінде, деколи, чимало, щовечора, якраз, якнайдовше

а) прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, в яких іменник зберігає своє лексичне значення і граматичну форму, а між прийменником та іменником можна вставити означуване слово: без кінця, в обріз, до діла, з болю, на славу, на жаль, на зло, на зразок, у цілому;

б) прийменника з повним прикметником чоловічого роду: в основному, в цілому;

в) прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо;

г) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників та прийменника з дня на день, з ранку до ночі, один в один, рік у рік;

д) сполуки, що в реченні виконують функцію прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) та іменника: другого дня, таким чином, тим разом, тим часом

а) від прикметників і займенників за допомогою префікса по- та закін-чення -ому, -ему, -й: по-дружньому, по-нашому, по-своєму, по-материнськи, по-людськи;

б) за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє;

в) також пишуться через дефіс не-означені складні прислівники з част-ками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, десь-то, казна-коли, куди-небудь, хтозна-як;

г) з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так;

д) повторенням слова або основи без службових слів або зі службо-вими словами між ними: віч-на-віч, далеко-далеко, ледве-ледве, пліч-о-пліч, як-не-як