- •Частина V. Психічна регуляція поведінки і діяльності розділ 18. Емоції і почуття
- •18. 1. Визначення й сутність емоцій
- •18. 2. Функції емоцій
- •18. 3. Теорії емоцій
- •18. 4. Класифікації емоцій
- •18. 5. Основні форми емоційних переживань
- •Розділ 19. Воля
- •19. 1. Визначення й сутність волі
- •19. 2. Функції волі
- •19. 3. Структура вольового акту
- •19. 4. Вольові якості особистості
- •19. 5. Теорії волі
- •19. 6. Порушення вольової регуляції поведінки
- •Розділ 20. Психічні стани
- •20. 1. Загальні уявлення про психічні стани
- •20. 2. Класифікація психічних станів
- •20. 3. Структурно-функціональна організація психічних станів
- •20. 4. Психічні стани і діяльність людини
- •20. 4. 1. Функціональні стани людини
- •20. 4. 2. Характеристики психічних станів, пов’язаних з діяльністю
- •20. 5. Діагностика і регуляція психічних станів
- •20. 5. 1. Методи діагностики психічних станів
- •20. 5. 2. Методи регуляції психічних станів
- •Частина vі. Індивідуально-психологічні особливості людини розділ 21. Спрямованість
- •21. 1. Загальна характеристика спрямованості
- •21. 2. Поняття мотивації в психології
- •21. 3. Потреби
- •21. 4. Мотиви
- •21. 5. Основні форми мотивів
- •Розділ 22. Темперамент
- •22. 1. Поняття темпераменту
- •22. 2. Якості темпераменту
- •22. 3. Типи темпераменту
- •22. 4. Теорії темпераменту
- •22. 5. Проблема відносної цінності різних типів темпераменту
- •22. 6. Співвідношення вродженого і набутого в темпераменті
- •22. 7. Співвідношення темпераменту та характеру
- •22. 8. Прояв темпераменту в реальному житті
- •Розділ 23. Характер
- •23. 1. Поняття про характер
- •23. 2. Теоретичні йемпіричні підходи до дослідження характеру
- •23. 3. Формування характеру
- •Розділ 24. Здібності
- •24. 1. Поняття про здібностітапідходи до їх дослідження
- •24. 2. Розвиток здібностей
- •24. 3. Класифікація здібностей
- •24. 4. Структура здібностей
- •Частина vіі. Прикладні аспекти психології розділ 25. Людина в освітніх системах
- •25. 1. Психологія в педагогічній практиці
- •25. 2. Психологія навчання
- •25. 3. Навчальна діяльність, її структура та форми організації
- •25. 4. Психологія виховання
- •25. 5. Психологія педагогічної діяльності та особистість вчителя
- •25. 5. 1. Загальна характеристика та структура педагогічної діяльності
- •25. 5. 2. Особистість учителя, педагогічні здібності вчителя
- •25. 6. Психологічна служба в галузі освіти
- •25. 6. 1. Проблеми сучасної системи освіти
- •25. 6. 2. Структура та нормативно-правова база психологічної служби в освіті
- •25. 6. 3. Зміст діяльності та основні види роботи практичного психолога в закладах освіти
- •25. 6. 4. Вимоги до практичного психолога закладу освіти
- •Розділ 26. Людина в політиці та економіці
- •26. 1. Людина й економіка
- •26. 2. Людина і політика
- •Розділ 27. Людина і культура
- •27. 1. Психологічний вимір культури
- •27. 1. 1. Культура як соціальний феномен
- •27. 1. 2. Функції культури
- •27. 1. 3. Принципи дослідження феноменів культури в психології
- •27. 1. 4. Становлення етнічної психології
- •27. 2. Етнокультурна варіативність соціалізації
- •27. 2. 1. Соціалізація, інкультурація і культурна трансмісія
- •27. 2. 2. Етнографія і етнопсихологія дитинства
- •27. 2. 3. Порівняльно-культурне вивчення соціалізації
- •27. 3. Універсальні і культурно-специфічні аспекти спілкування
- •27. 3. 1. Залежність комунікації від культурного контексту
- •27. 3. 2. Експресивна поведінка і культура
- •27. 3. 3. Міжкультурні відмінності та стереотипи
- •27. 3. 4. Атрибуція та міжкультурні відмінності
- •27. 4. Етнокультурна варіативність регулювальників соціальної поведінки
- •Розділ 28. Людина в технічних системах
- •28. 1. Особливості становлення інженерної психології
- •28. 1. 1. Основні поняття, цілі і завдання інженерної психології
- •28. 1. 2. Історія розвитку інженерної психології
- •28. 2. Діяльність оператора в системі «людина – машина»
- •28. 2. 1. Класифікація систем «людина – машина»
- •28. 2. 2. Показники ефективності, надійності й безпеки функціонування системи «людина – машина»
- •28. 2. 3. Особливості операторської діяльності в системі «людина – машина» і її основні етапи
- •28. 2. 4. Психологічний зміст діяльності оператора в системі «людина – машина»
- •28. 3. Чинники успішності операторської діяльності
- •28. 3. 1. Загальна характеристика чинників успішності операторської діяльності
- •28. 3. 2. Працездатність, функціональні стани та ефективність діяльності людини-оператора
- •28. 4. Професійна придатність операторів
- •28. 4. 1. Професійний відбір
- •28. 4. 2. Професійне навчання
- •Розділ 29. Людина і здоров’я
- •29. 1. Загальна характеристика поняття здоров’я
- •29. 2. Фізичне, психічне і соціальне здоров’я
- •29. 3. Валеонастановлення
- •29. 4. Питання психосоматики в контексті психології здоров’я
- •Розділ 30. Стать і гендер людини
- •30. 1. Категорія статі та гендеру у психології
- •30. 2. Критерії гендеру
Розділ 28. Людина в технічних системах
28. 1. Особливості становлення інженерної психології
28. 1. 1. Основні поняття, цілі і завдання інженерної психології
Науково-технічна революція привела до істотної зміни умов, засобів і характеру трудової діяльності. У сучасному виробництві, транспорті, у системах зв’язку, у будівництві й сільському господарстві все ширше застосовуються автоматизовані системи, комп’ютери, інформаційні технології. Широке впровадження технічних систем спричинило істотні зміни функцій і ролі людини в трудовій діяльності. Багато операцій, що раніше виконувалися вручну, зараз виконуються машинами. Проте з розвитком техніки роль людини в процесі виробництва неухильно зростає. Звільняючись від необхідності виконувати окремі операції, вона починає регулювати і контролювати величезні потоки енергії та інформації, складні системи технологічних процесів. При цьому зростає рівень її відповідальності і ціна помилок, які допускаються.
Встановлено, що помилкові і несвоєчасні дії персоналу при управлінні складними технічними об’єктами викликають до 40 % несприятливих результатів при випробуваннях ракет, більше 60 % важких подій із транспортом, до 80 % аварій і катастроф в авіації. Причиною до 30 % порушень працездатності радіоелектронних засобів виявляються неправильні дії персоналу (М. В. Фролов, 1987), унаслідок помилок операторів відбуваються більше 50 % аварій в енергосистемах. Необхідність вивчення цього чинника й обліку його при розробці нової техніки і технологічних процесів, при організації виробництва й експлуатації устаткування стає усе більш очевидною.
Функціонування технічних пристроїв з урахуванням діяльності людини розглядається із залученням поняття – система «людина – машина» (СЛМ). Під СЛМ розуміється система, що включає людину-оператора (групу операторів) і машину, за допомогою якої здійснюється трудова діяльність. У загальному випадку під людиною-оператором СЛМ (чи просто оператором) розуміється людина, яка здійснює трудову діяльність, основу якої складає взаємодія з технічними компонентами машини і зовнішнім середовищем, опосередковано, тобто через інформаційну модель і органи управління. Машиною в СЛМ називається сукупність технічних засобів, використовуваних людиною-оператором у процесі діяльності.
Узагальнена структурна схема СЛМ наведена на рис. 27. 1. Будь-які зміни в стані об’єкта керування (ОК) надходять до технічних пристроїв системи і після обробки в них виводяться на засоби відображення інформації (прилади та індикатори). Оператор сприймає не безпосередньо стан ОК, а певний образ, що імітує його, званий інформаційною моделлю і формований за допомогою засобів відображення інформації.
Рис. 1. Структурна схема системи «людина – машина»
Інформаційна модель повинна, з одного боку, із необхідною повнотою і точністю відображати стан ОК, з другого – відповідати можливостям оператора за прийом й переробку інформації. На підставі сприйнятого за допомогою органів чуття стану інформаційної моделі у свідомості оператора формується оперативний образ, або концептуальна модель ОК. У її зміст входить отримане оператором уявлення про поточний стан ОК. Воно порівнюється з певним еталоном, що зберігається в пам’яті оператора і відбиває необхідний стан ОК. У результаті такого порівняння оператор приймає рішення з приведення поточного стану ОК у задане (потрібне). Це рішення передається на органи руху, за допомогою яких командна інформація вводиться в машину, унаслідок чого і здійснюється переведення ОК у потрібний стан. Результат дії з керування об’єктом контролюється за змінами в інформаційній моделі ОК. На цьому закінчується цикл регулювання в системі «людина – машина». При організації взаємозв’язку людини і машини в СЛМ основна роль належить уже не стільки анатомічним і фізіологічним, скільки психологічним властивостям людини. Необхідність вивчення цих властивостей та їх проявів у СЛМ привела до появи інженерної психології.
Інженерна психологія – це наукова дисципліна, що вивчає об’єктивні закономірності процесів інформаційної взаємодії людини і техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення й експлуатації СЛМ. Процеси інформаційної взаємодії людини і техніки є предметом інженерної психології. Об’єктом вивчення в інженерній психології є СЛМ. Кінцевою метою інженерної психології є створення високоефективних СЛМ.
Нині інженерна психологія розвивається інтенсивно як у нашій країні, так і за кордоном. Її розвиток спрямований на комплексне рішення задачі підвищення продуктивності та надійності праці, усебічного і гармонійного розвитку особистості, поліпшення умов і гуманізацію праці людини, яка управляє сучасною складною технікою. Оскільки інженерна психологія виникла на стику техніки та психології, для неї є характерними риси обох наукових напрямів.
Як психологічна наука інженерна психологія вивчає психічні і психофізіологічні процеси і властивості людини, а також з’ясовує, які вимоги до окремих технічних пристроїв і побудови СЛМ у цілому витікають з особливостей людської діяльності, тобто вирішує задачу пристосування техніки й умов праці до людини. Як технічна наука інженерна психологія вивчає принципи побудови складних систем, постів і пультів управління, кабін машин, технологічних процесів для з’ясування вимог, що висуваються до психологічних, психофізіологічних та інших властивостей людини-оператора.
Сучасні завдання інженерної психології можуть бути розділені на ряд напрямів, основними з яких є: методологічний, психофізіологічний, системотехнічний, експлуатаційний (Б. А. Душков, А. В. Королев, Б. А. Смирнов, 2002).
Методологічний напрям допомагає виділити предмет і об’єкт досліджень, визначити методи їх вивчення, визначити принципи розкриття закономірностей у досліджуваній області явищ, встановити місце інженерної психології в системі наук, її значення для громадської практики.
Психофізіологічний напрям пов’язаний із вивченням тих властивостей людини, які мають найбільше значення в процесах управління й обслуговування техніки. Окремими завданнями тут є такі:
1. Вивчення психологічних і психофізіологічних характеристик людини-оператора. При цьому вивчаються закономірності прийому і переробки інформації людиною, характеристики процесів пам’яті і мислення при управлінні й обслуговуванні техніки, особливості ухвалення рішення людиною і здійснення нею управляючих дій.
2. Психологічний аналіз діяльності оператора в СЛМ. Тут вивчаються загальні закономірності діяльності оператора, розробляється класифікація видів операторської діяльності, виявляється роль різних психічних процесів у діяльності оператора.
3. Оцінка характеристик виконання оператором окремих дій. При вирішенні цієї задачі враховується оцінка швидкодії, точності, надійності, ефективності виконання оператором окремих дій при спрощених формах взаємодії оператора з технічними пристроями: оператор-індикатор, оператор-орган управління і т. ін.
4. Вивчення функціональних станів оператора в процесі роботи. Тут розробляються принципи і методи вивчення стану людини, вивчається вплив різних станів на працездатність людини, досліджується її поведінка при дії різних чинників та динаміка працездатності оператора в процесі роботи.
Системотехнічний напрям інженерної психології пов’язаний із вивченням інженерно-психологічних питань побудови СЛМ. Цей напрям включає чотири основні групи завдань.
1. Розробка інженерно-психологічних принципів, вимог для побудови і проектування засобів відображення інформації, органів і пультів управління, робочих місць операторів з урахуванням можливостей і обмежень людини.
2. Інженерно-психологічне проектування й оцінка СЛМ. Складовими цього завдання є: розробка принципів обліку людського чинника при проектуванні СЛМ; розподіл інженерно-психологічних завдань по стадіях проектування СЛМ; розробка принципів і методів проектування діяльності людини або колективу людей на різних рівнях системи управління.
3. Розробка інженерно-психологічних принципів побудови і організації СЛМ. Найважливішим питанням тут є визначення можливостей і доцільності автоматизації функцій людини; розробка принципів, методів і критеріїв розподілу функцій між людиною і машинними ланками систем.
4. Розробка принципів, методів і критеріїв оцінки надійності та ефективності СЛМ.
Експлуатаційний напрям інженерної психології займається рішенням проблем, пов’язаних з інженерно-психологічним забезпеченням експлуатації СЛМ:
1. Професійна підготовка операторів для роботи в СЛМ. Сюди відносять питання, пов’язані з розробкою інженерно-психологічних рекомендацій щодо професійного відбору, навчання й тренування операторів, формування операторських колективів і організації взаємодії між ними.
2. Інженерно-психологічне забезпечення наукової організації праці операторів. Тут вирішуються завдання оптимізації режимів і технологічних графіків роботи операторів, розробки режимів праці й відпочинку, обліку психологічних чинників для створення безпечних умов праці, розробки інженерно-психологічних рекомендацій відносно побудови й використання експлуатаційно-технічної документації.
3. Організація групової діяльності. При цьому вирішуються завдання розробки психологічних основ комплектування груп операторів, забезпечення їх сумісності в групі, аналізу ефективності групової діяльності і взаємодії операторів різного рівня управління.
4. Медико-біологічні і психологічні методи підвищення ефективності діяльності операторів. Важливою тут є розробка методів підвищення психологічних характеристик операторів шляхом проведення спеціальних тренувань, розробка методів стимуляції діяльності й підвищення працездатності операторів, організація контролю за станом і результатами роботи оператора.