- •Частина V. Психічна регуляція поведінки і діяльності розділ 18. Емоції і почуття
- •18. 1. Визначення й сутність емоцій
- •18. 2. Функції емоцій
- •18. 3. Теорії емоцій
- •18. 4. Класифікації емоцій
- •18. 5. Основні форми емоційних переживань
- •Розділ 19. Воля
- •19. 1. Визначення й сутність волі
- •19. 2. Функції волі
- •19. 3. Структура вольового акту
- •19. 4. Вольові якості особистості
- •19. 5. Теорії волі
- •19. 6. Порушення вольової регуляції поведінки
- •Розділ 20. Психічні стани
- •20. 1. Загальні уявлення про психічні стани
- •20. 2. Класифікація психічних станів
- •20. 3. Структурно-функціональна організація психічних станів
- •20. 4. Психічні стани і діяльність людини
- •20. 4. 1. Функціональні стани людини
- •20. 4. 2. Характеристики психічних станів, пов’язаних з діяльністю
- •20. 5. Діагностика і регуляція психічних станів
- •20. 5. 1. Методи діагностики психічних станів
- •20. 5. 2. Методи регуляції психічних станів
- •Частина vі. Індивідуально-психологічні особливості людини розділ 21. Спрямованість
- •21. 1. Загальна характеристика спрямованості
- •21. 2. Поняття мотивації в психології
- •21. 3. Потреби
- •21. 4. Мотиви
- •21. 5. Основні форми мотивів
- •Розділ 22. Темперамент
- •22. 1. Поняття темпераменту
- •22. 2. Якості темпераменту
- •22. 3. Типи темпераменту
- •22. 4. Теорії темпераменту
- •22. 5. Проблема відносної цінності різних типів темпераменту
- •22. 6. Співвідношення вродженого і набутого в темпераменті
- •22. 7. Співвідношення темпераменту та характеру
- •22. 8. Прояв темпераменту в реальному житті
- •Розділ 23. Характер
- •23. 1. Поняття про характер
- •23. 2. Теоретичні йемпіричні підходи до дослідження характеру
- •23. 3. Формування характеру
- •Розділ 24. Здібності
- •24. 1. Поняття про здібностітапідходи до їх дослідження
- •24. 2. Розвиток здібностей
- •24. 3. Класифікація здібностей
- •24. 4. Структура здібностей
- •Частина vіі. Прикладні аспекти психології розділ 25. Людина в освітніх системах
- •25. 1. Психологія в педагогічній практиці
- •25. 2. Психологія навчання
- •25. 3. Навчальна діяльність, її структура та форми організації
- •25. 4. Психологія виховання
- •25. 5. Психологія педагогічної діяльності та особистість вчителя
- •25. 5. 1. Загальна характеристика та структура педагогічної діяльності
- •25. 5. 2. Особистість учителя, педагогічні здібності вчителя
- •25. 6. Психологічна служба в галузі освіти
- •25. 6. 1. Проблеми сучасної системи освіти
- •25. 6. 2. Структура та нормативно-правова база психологічної служби в освіті
- •25. 6. 3. Зміст діяльності та основні види роботи практичного психолога в закладах освіти
- •25. 6. 4. Вимоги до практичного психолога закладу освіти
- •Розділ 26. Людина в політиці та економіці
- •26. 1. Людина й економіка
- •26. 2. Людина і політика
- •Розділ 27. Людина і культура
- •27. 1. Психологічний вимір культури
- •27. 1. 1. Культура як соціальний феномен
- •27. 1. 2. Функції культури
- •27. 1. 3. Принципи дослідження феноменів культури в психології
- •27. 1. 4. Становлення етнічної психології
- •27. 2. Етнокультурна варіативність соціалізації
- •27. 2. 1. Соціалізація, інкультурація і культурна трансмісія
- •27. 2. 2. Етнографія і етнопсихологія дитинства
- •27. 2. 3. Порівняльно-культурне вивчення соціалізації
- •27. 3. Універсальні і культурно-специфічні аспекти спілкування
- •27. 3. 1. Залежність комунікації від культурного контексту
- •27. 3. 2. Експресивна поведінка і культура
- •27. 3. 3. Міжкультурні відмінності та стереотипи
- •27. 3. 4. Атрибуція та міжкультурні відмінності
- •27. 4. Етнокультурна варіативність регулювальників соціальної поведінки
- •Розділ 28. Людина в технічних системах
- •28. 1. Особливості становлення інженерної психології
- •28. 1. 1. Основні поняття, цілі і завдання інженерної психології
- •28. 1. 2. Історія розвитку інженерної психології
- •28. 2. Діяльність оператора в системі «людина – машина»
- •28. 2. 1. Класифікація систем «людина – машина»
- •28. 2. 2. Показники ефективності, надійності й безпеки функціонування системи «людина – машина»
- •28. 2. 3. Особливості операторської діяльності в системі «людина – машина» і її основні етапи
- •28. 2. 4. Психологічний зміст діяльності оператора в системі «людина – машина»
- •28. 3. Чинники успішності операторської діяльності
- •28. 3. 1. Загальна характеристика чинників успішності операторської діяльності
- •28. 3. 2. Працездатність, функціональні стани та ефективність діяльності людини-оператора
- •28. 4. Професійна придатність операторів
- •28. 4. 1. Професійний відбір
- •28. 4. 2. Професійне навчання
- •Розділ 29. Людина і здоров’я
- •29. 1. Загальна характеристика поняття здоров’я
- •29. 2. Фізичне, психічне і соціальне здоров’я
- •29. 3. Валеонастановлення
- •29. 4. Питання психосоматики в контексті психології здоров’я
- •Розділ 30. Стать і гендер людини
- •30. 1. Категорія статі та гендеру у психології
- •30. 2. Критерії гендеру
27. 1. 2. Функції культури
Культура як системне поняття є не лише багатовимірною, але й багатофункціональною.
Функції культури – це сукупність ролей, які виконує культура стосовно співтовариства людей, що використовують її у своїх інтересах. Усі функції етнічної культури є соціальними, адже забезпечують саме колективний характер життєдіяльності людей, а також підтримують або корегують майже всі форми індивідуальної активності людини з огляду на її зв’язки із соціальним середовищем.
Людина формується лише внаслідок свого входження в культуру, а тому людинотвірну, або гуманістичну функцію можна назвати головною функцією феномена культури. Людинотвірна функція зумовлює всі інші функції етнічної культури (І. В. Данилюк, 2010):
інтегративну;
пізнавальну;
регулятивну;
захисну;
знакову;
ціннісно-орієнтаційну.
Найзагальнішою та універсальною функцією культури є інтегративна функція, що забезпечує соціальну інтеграцію людей, формує основи їх стійкого колективного існування й діяльності щодо спільного задоволення інтересів і потреб, стимулює підвищення рівня їх групової консолідованості й ефективності взаємодії та, ретранслюючи соціальний досвід, об’єднує старше і молодше покоління в єдиний потік історії. Цю функцію виконують такі феномени культури, як мова, елементи побуту, обряди, традиції та ін.
Пізнавальна функція пов’язана зі здатністю культури концентрувати соціальний досвід багатьох поколінь людей. Із кожної епохи культура відбирає ті крихти соціального досвіду, які мають суттєве значення. Тим самим вона набуває здатності примножувати знання про світ, створюючи сприятливі умови для його пізнання й освоєння. Завдяки такому добору кожне нове покоління отримує немовби концентрований досвід людства.
Ще одна функція культури – регулятивна, що певною мірою визначає поведінку особистості. Це та соціотипічна поведінка, яка, виражаючи типові програми цієї культури і регулюючи поведінку в стандартних для цієї спільності ситуаціях, звільняє індивіда від ухвалення індивідуальних рішень (О. Г. Асмолов, 1990). На рівні цієї функції культура може доволі жорстко обмежувати всі види суспільної та особистісної діяльності людини. Усіх регуляторів соціотипічної поведінки можна об’єднати поняттям «традиція». Відповідно в сучасній етнопсихології вивчаються традиції або особливості відношення людини до світу, що передаються з покоління в покоління, – цінності, інтереси, переконання, моральні норми, що є базою для її рішень і дій (традиції – у вузькому значенні слова), та стійкі форми або стереотипи поведінки (звичаї).
Захисна функція культури спрямована на психологічний захист індивіда. Кожна людина може відчувати небезпеку, яка загрожує ззовні. Етнічна культура, здійснюючи захист, відповідає не тільки за соціальне, а й за фізичне самопочуття. Різка зміна соціальних і, зокрема, політичних детермінант руйнує ціннісний світ людини, незмінність етнічної культури, традицій, на противагу соціальній інновації, що запобігає соціально-психологічної фрустрації та стресовим станам етнічної свідомості (В. І. Кайгер, 2004). У кризовій, конфліктній ситуації людина прагне сховатися в етнічній культурі як у материнському лоні. Завдяки їй людина отримує такий образ навколишнього світу, в якому всі елементи всесвіту структуровані й співвіднесені із самою людиною, так що кожна людська дія є компонентом загальної структури. У цьому полягає захисна функція етнічної культури.
Знакова або семіотична функція культури віддзеркалює знакові системи культури, які зберігають певну соціальну інформацію й передбачають їх знання. Оволодіння культурою неможливе без оволодіння її знаковими системами. Культура ж, у свою чергу, не може транслювати соціальний досвід, не кодуючи його в специфічні знакові системи: чи то системи сигналізації, пов’язані з простором й кольором, чи то національний розмовний стиль мови.
Ціннісно-орієнтаційна функція етнічної культури задає загальні життєві цінності й здійснює орієнтацію в навколишньому світі, постачаючи впорядковану інформацію. Етнічна культура, формуючи єдине символічне середовище, є своєрідним інформаційним фільтром. У сучасному суспільстві людина втягнута в постійний і хаотичний потік різноманітної й внутрішньо суперечливої інформації. Етнічна культура не тільки впорядковує й систематизує її, а й «просіює» з погляду усталених культурних цінностей та ідеалів.