20. 4. Психічні стани і діяльність людини

20. 4. 1. Функціональні стани людини

Прикладні аспекти проблеми психічних станів пов’язані з психологічним забезпеченням і супроводом діяльності людини. При цьому основне дослідницьке завдання полягає в оцінці психічного стану і з’ясуванні – як і яким чином психічний стан організовує психічні процеси і психічні властивості людини в досягненні поставленої мети діяльності. Історично склалося, що проблема успішності і надійності діяльності людини уперше була поставлена в психології праці, інженерній і спортивній психології. Саме у цих прикладних напрямках психологічної науки розроблені принципи і методи діагностики психічного стану, на основі яких розробляється прогноз результативності діяльності людини.

Розгляд психічних станів, що формуються у професійній діяльності людини і визначають її результативність, проводиться на основі поняття «Функціональний стан людини» (англ. functional state of man). Функціональний стан (ФС) людини – це інтеграційна характеристика стану людини з точки зору ефективності виконуваної ним діяльності і задіяних в її реалізації систем по критеріях надійності і внутрішньої ціни діяльності. У психології праці, психології професійної діяльності, інженерній психології й ергономіці ФС аналізується на рівні людини, яка працює. ФС відрізняються різноманітністю і динамікою розвитку. Вони визначають особливості психічної діяльності в певний момент (період) і можуть позитивно або негативно позначатися на динаміці усіх психічних процесів. Розвиток несприятливих ФС у ході професійної діяльності може істотно знижувати її ефективність і надійність, а також бути передумовою виникнення травм, нещасних випадків і аварійних ситуацій.

У ФС виділяють наступні основні рівні організації: поведінковий, психофізіологічний, психологічного забезпечення діяльності і суб’єктивно-рефлексивний. Класифікації ФС будуються на основі різних прагматичних і змістовних критеріїв. За впливом на результат діяльності виділяють наступні види ФС: позитивні (пов’язані з процесами мобілізації) і негативні (демобілізація функціональних можливостей), оптимальні й неоптимальні; дозволені й заборонені; гострі, хронічні й пограничні. До основних якісно специфічних класів ФС відносяться стани оптимальної працездатності, стомлення, монотонії, різні форми фізіологічного і психологічного стресу, екстремальні стани. Основними видами ФС є: 1) стан оперативного спокою, який характеризує готовність людини до включення в робочий процес, але не відбиває його специфіки; 2) стан адекватної мобілізації, який характеризує людину, що вже включилася в діяльність; при цьому зміни, що відбуваються в організмі людини, адекватні виконуваній діяльності; 3) стан динамічного розузгодження, що виникає в тому випадку, коли порушується адекватність компенсаторних і адаптаційних механізмів працівника. У тому випадку, коли в характеристиці ФС хочуть виділити один який-небудь компонент, незалежно від адекватної мобілізації або динамічного розузгодження, говорять про окремі види ФС, наприклад, стані гіпоксії, загальмованості, пильнування, емоційної напруженості, монотонії, стомлення та ін. Спеціально виділяють також пограничні ФС, близькі до патологічних станів, наприклад, перевтома, а також ФС з точки зору небезпеки для здоров’я – небезпечні і безпечні.