- •Частина V. Психічна регуляція поведінки і діяльності розділ 18. Емоції і почуття
- •18. 1. Визначення й сутність емоцій
- •18. 2. Функції емоцій
- •18. 3. Теорії емоцій
- •18. 4. Класифікації емоцій
- •18. 5. Основні форми емоційних переживань
- •Розділ 19. Воля
- •19. 1. Визначення й сутність волі
- •19. 2. Функції волі
- •19. 3. Структура вольового акту
- •19. 4. Вольові якості особистості
- •19. 5. Теорії волі
- •19. 6. Порушення вольової регуляції поведінки
- •Розділ 20. Психічні стани
- •20. 1. Загальні уявлення про психічні стани
- •20. 2. Класифікація психічних станів
- •20. 3. Структурно-функціональна організація психічних станів
- •20. 4. Психічні стани і діяльність людини
- •20. 4. 1. Функціональні стани людини
- •20. 4. 2. Характеристики психічних станів, пов’язаних з діяльністю
- •20. 5. Діагностика і регуляція психічних станів
- •20. 5. 1. Методи діагностики психічних станів
- •20. 5. 2. Методи регуляції психічних станів
- •Частина vі. Індивідуально-психологічні особливості людини розділ 21. Спрямованість
- •21. 1. Загальна характеристика спрямованості
- •21. 2. Поняття мотивації в психології
- •21. 3. Потреби
- •21. 4. Мотиви
- •21. 5. Основні форми мотивів
- •Розділ 22. Темперамент
- •22. 1. Поняття темпераменту
- •22. 2. Якості темпераменту
- •22. 3. Типи темпераменту
- •22. 4. Теорії темпераменту
- •22. 5. Проблема відносної цінності різних типів темпераменту
- •22. 6. Співвідношення вродженого і набутого в темпераменті
- •22. 7. Співвідношення темпераменту та характеру
- •22. 8. Прояв темпераменту в реальному житті
- •Розділ 23. Характер
- •23. 1. Поняття про характер
- •23. 2. Теоретичні йемпіричні підходи до дослідження характеру
- •23. 3. Формування характеру
- •Розділ 24. Здібності
- •24. 1. Поняття про здібностітапідходи до їх дослідження
- •24. 2. Розвиток здібностей
- •24. 3. Класифікація здібностей
- •24. 4. Структура здібностей
- •Частина vіі. Прикладні аспекти психології розділ 25. Людина в освітніх системах
- •25. 1. Психологія в педагогічній практиці
- •25. 2. Психологія навчання
- •25. 3. Навчальна діяльність, її структура та форми організації
- •25. 4. Психологія виховання
- •25. 5. Психологія педагогічної діяльності та особистість вчителя
- •25. 5. 1. Загальна характеристика та структура педагогічної діяльності
- •25. 5. 2. Особистість учителя, педагогічні здібності вчителя
- •25. 6. Психологічна служба в галузі освіти
- •25. 6. 1. Проблеми сучасної системи освіти
- •25. 6. 2. Структура та нормативно-правова база психологічної служби в освіті
- •25. 6. 3. Зміст діяльності та основні види роботи практичного психолога в закладах освіти
- •25. 6. 4. Вимоги до практичного психолога закладу освіти
- •Розділ 26. Людина в політиці та економіці
- •26. 1. Людина й економіка
- •26. 2. Людина і політика
- •Розділ 27. Людина і культура
- •27. 1. Психологічний вимір культури
- •27. 1. 1. Культура як соціальний феномен
- •27. 1. 2. Функції культури
- •27. 1. 3. Принципи дослідження феноменів культури в психології
- •27. 1. 4. Становлення етнічної психології
- •27. 2. Етнокультурна варіативність соціалізації
- •27. 2. 1. Соціалізація, інкультурація і культурна трансмісія
- •27. 2. 2. Етнографія і етнопсихологія дитинства
- •27. 2. 3. Порівняльно-культурне вивчення соціалізації
- •27. 3. Універсальні і культурно-специфічні аспекти спілкування
- •27. 3. 1. Залежність комунікації від культурного контексту
- •27. 3. 2. Експресивна поведінка і культура
- •27. 3. 3. Міжкультурні відмінності та стереотипи
- •27. 3. 4. Атрибуція та міжкультурні відмінності
- •27. 4. Етнокультурна варіативність регулювальників соціальної поведінки
- •Розділ 28. Людина в технічних системах
- •28. 1. Особливості становлення інженерної психології
- •28. 1. 1. Основні поняття, цілі і завдання інженерної психології
- •28. 1. 2. Історія розвитку інженерної психології
- •28. 2. Діяльність оператора в системі «людина – машина»
- •28. 2. 1. Класифікація систем «людина – машина»
- •28. 2. 2. Показники ефективності, надійності й безпеки функціонування системи «людина – машина»
- •28. 2. 3. Особливості операторської діяльності в системі «людина – машина» і її основні етапи
- •28. 2. 4. Психологічний зміст діяльності оператора в системі «людина – машина»
- •28. 3. Чинники успішності операторської діяльності
- •28. 3. 1. Загальна характеристика чинників успішності операторської діяльності
- •28. 3. 2. Працездатність, функціональні стани та ефективність діяльності людини-оператора
- •28. 4. Професійна придатність операторів
- •28. 4. 1. Професійний відбір
- •28. 4. 2. Професійне навчання
- •Розділ 29. Людина і здоров’я
- •29. 1. Загальна характеристика поняття здоров’я
- •29. 2. Фізичне, психічне і соціальне здоров’я
- •29. 3. Валеонастановлення
- •29. 4. Питання психосоматики в контексті психології здоров’я
- •Розділ 30. Стать і гендер людини
- •30. 1. Категорія статі та гендеру у психології
- •30. 2. Критерії гендеру
Розділ 20. Психічні стани
20. 1. Загальні уявлення про психічні стани
Поняття «стан» описує особливості об’єктів або явищ, пов’язаних з динамікою їх розвитку, які відображуються у специфіці їхньої внутрішньої структури і в особливостях взаємодії з реальністю, що оточує їх, у конкретні періоди часу. Уперше питання про поняття «стан» поставив Арістотель (384–322 рр. до н. е.), визначивши його як вид якості, яка легко піддається виміру, але відрізняється від властивостей речовини. Стан – це форма реалізації буття, властива усім явищам, системам, об’єктам, процесам. По відношенню до людини, термін «стан» характеризує особливості динаміки її психічних і фізіологічних процесів у житті й діяльності. Стани людини можуть спостерігатися внутрішньо або зовні. Внутрішньо спостережуваний стан – це зафіксоване свідомістю суб’єкта на певний момент часу інтегральне відчуття благополуччя (неблагополуччя), комфорту (дискомфорту) в тих або інших підсистемах організму або усього організму в цілому. Зовні спостережуваний стан – це міра благополуччя (неблагополуччя), комфорту (дискомфорту) людини, що визначається за зовнішніми ознаками.
Введення поняття про психічний стан (англ. psychic state) як самостійної категорії в психологічній науці пов’язане з іменами В. М. М’ясищева і М. Д. Левітова. Зокрема, М. Д. Левітов (1964) у книзі «Про психічні стани людини» зазначає, що психічний стан суб’єкта – це цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, яка показує своєрідність протікання психічних процесів у залежності від відображення предметів і явищ дійсності, попереднього стану і психічних властивостей особистості.
Психічні стани – широка психологічна категорія, що охоплює різні види інтегрованого віддзеркалення ситуації (викликаних дією на суб’єкта як внутрішніх, так і зовнішніх стимулів) без виразного усвідомлення їх предметного змісту. Термін «психічний стан» використовується для характеристики найбільш виражених проявів психічної сфери людини: стан збудження і гальмування; різні градації стану пильнування; стан ясності або затьмарення свідомості; стани підйому або зневіри, стомлення, апатії, зосередженості, задоволення‑незадоволення, дратівливості, страху і так далі. Прикладами психічних станів можуть також служити: бадьорість, втома, психічне пересичення, апатія, депресія, ейфорія, відчуження, втрата почуття реальності, переживання «вже баченого», нудьга, тривога і т. ін.
Психічний стан є не просто поточною характеристикою психічної сфери людини – адже від того, в якому стані знаходиться особистість, залежить реакція на той або інший стимул, її поведінка. Психічний стан – складний і різноманітний, досить стійкий, але в той же час динамічний психічний прояв, що підвищує або знижує рівень життєдіяльності в поточній ситуації. У зв’язку з цим психічний стан часто розглядається як фон, на якому розгортається психічна діяльність, рівень і спрямованість психічної активності особистості. Явище психічного стану виводиться з поняття тонусу або рівня активності‑пасивності нервово‑психічної діяльності. При цьому об’єктивною складовою психічного стану є рівень активації центральної нервової системи. Інша – суб’єктивна складова психічного стану – це відношення суб’єкта (суб’єктивна оцінка значущості ситуації або предмета, на який спрямована свідомість людини), що виражається в переживаннях людини, пов’язаних з предметами або особливостями діяльності.
У основі формування психічних станів лежать механізми пристосування, цілеспрямованості й самозбереження, що обумовлюють адаптацію людини до довкілля. Тому психічний стан може також розглядатися як цілісна, системна реакція особистості на зовнішні і внутрішні стимули, спрямована на досягнення корисного результату. При цьому виділяються психологічні прояви стану – переживання і почуття, і фізіологічні – зміни фізіологічних функцій і міри мобілізації функціональних можливостей.
Дослідження структури, динаміки та природи психічних станів у наш час тільки починається, оскільки, як зазначає С. Д. Максименко (2006), сучасний етап дослідження психічних станів є лише етапом накопичення емпіричних даних; етапом побудови первинних дослідницьких гіпотез відносно психологічної природи цих загадкових явищ.