Розділ 22. Темперамент

22. 1. Поняття темпераменту

Серед різноманітних проявів поведінки і психіки людини виділяють дві групи: змістовні та динамічні. Змістовні відображають суть особистості: що саме більш за все вона цінує у світі, на що та заради чого спрямовані її зусилля, у чому сенс її життя; у цьому аспекті людину можна зображати як порядну чи аморальну, таку, яка веде правильний спосіб життя або є недолугою, таку, що зорієнтована на родину або на роботу та ін. Динамічні прояви відображають лише ту форму, у якій цей зміст проявляється, нюанси динаміки таких проявів. Наприклад, людина діє швидко, енергійно або вповільнено, розмірено; окремі дії та психічні прояви змінюються часто й уривчасто або рідко і плавно; усе це в неї відбувається емоційно або без емоцій; діє не стомлюючись або швидко втомлюється і т. ін. Відзначимо, що змістовні та динамічні прояви один від одного не залежать. Наприклад, порядна людина (аспект змістовний) може діяти різко й енергійно або спокійно (це динамічний аспект), так може поводити себе й аморальна людина. Проте, у будь-якій ситуації витоки їх порядності або аморальності містяться у сфері характеру, цінностей, світогляду, але не в динамічному аспекті певних дій. Останній із ними не пов’язаний і може бути яким завгодно в кожному з випадків.

Саме цей динамічний аспект проявів людини має відношення до темпераменту, у той час, як аспект змістовний, відображає прояви характеру, мотивів, цілей, ідеалів.

Що являють собою ці динамічні аспекти поведінки і психіки? На які прояви людини слід звертати увагу, щоб їх розпізнати? Вичерпний перелік наразі відсутній, однак дослідники зазвичай до них відносять:

1. Загальну динамічність поведінки і психіки, що включає: швидкість виникнення і припинення дії (починається різко або поступово), швидкість перебігу дії (швидко – повільно), особливості перебігу дії (повільно і розмірено або уривчасто), стійкість перебігу (швидкість постійна чи змінюється), особливості зміни однієї дії іншою (легко і плавно або через силу), особливості частої зміни різноманітних дій (багато разів і без проблем або важче з кожним разом).

2. Загальну енергійність дій: ступінь сили, натиску дії (завжди енергійно, з натиском чи спокійно, без напруження, економно), стійкість цієї сили дії (однакова упродовж усієї дії або постійно змінюється); ступінь виконання дії (із запасом, із додатковими результатами або в чітких межах).

3. Загальну експансивність проявів людини: людина діє часто і багато або навпаки, нечасто і мало. Ця міра захоплення світу людиною проявляється в різноманітних сферах: у кількості прийнятих цілей і дій, що виконуються (багато різних при одночасному виконанні або мало і лише по черзі); у спілкуванні (людина спілкується часто, з різними людьми, в різних стилях або мало, із вузьким колом знайомих); у розмові (говорить багато, без зупину або мало і по суті); у русі (чи здійснюються в процесі діяльності непотрібні дії, чи лише ті дії, які необхідні).

4. Загальну емоційність людини: це ступінь прояву емоцій, їх сила (сильні – слабкі), частота (часто – рідко), різноманітність (різноманітні – однотипні), а також зміщення до одного з полюсів: або зовнішнього (усі емоції виходять назовні, досить бурхливо), або внутрішнього (усі емоції залишаються в середині людини, непомітні для оточуючих).

Зазначимо, що всі ці динамічні прояви цілковито байдужі до змістовних характеристик людини. Порядна чи аморальна людина однаково може проявляти свій зміст із великою чи малою динамічністю, з високою або низькою енергійністю, із широкою чи вузькою експансивністю, сильною чи слабкою емоційністю.

Саме ці перелічені прояви динамічного аспекту людини складають «речовинну», «цеглини», із яких «будується» сутність темпераменту.

Поряд із тим, темперамент – це не пасивне русло, через яке змістовні характеристики особистості потрапляють у поведінку. Він має власну активність, тенденцію «нав’язувати» будь-якій поведінці або психічному процесу свої якості, ніби намагається всьому надати специфічний колорит. Більш того, іноді він «обирає» одні види діяльності, типи ситуацій та особливості об’єктів, при цьому ігноруючи інші. Наприклад, меланхолік найчастіше прагне спілкування у вузькому колі близьких і уникає багатолюдних і гучних місць, віддає перевагу спокійній плинній музиці перед гучною, швидкою, різкою (відзначимо, що ця тенденція характерна для переважної більшості).