17 Філософія природного права

Відповідно до теорії соціального натуралізму (О.М.Костенко) "природне право - це правила відносин між людьми у суспільстві, що випливають із законів соціальної природи".

Природно-правові концепції розвивають традиції філософського осмислення права і визнають існування поряд з позитивним правом (законами і звичаями) ідеального порядку відносин між людьми. Цей вищий нормативний порядок (за наявності системи позитивного права) і називають природним правом. Відповідно до таких поглядів закони держави є дійсними і легітимними, якщо вони відповідають ідеальному праву.

18Філософія позитивного права

Філософія позитивного права має на меті досягнути якнайповнішого політичного мистецтва; а сутність цього мистецтва виявляється в трьох функціях: а) устійненні права; б) реформуванні права; 3) скасуванні права.

Позитивное право - это реальный, существующий в законах, иных документах, фактически осязаемый (и потому «позитивный») нормативный регулятор, на основе которого определяется юридически дозволенное и юридически недозволенное поведение и выносятся судами, другими государственными учрежде-ниями юридически обязательные, императивно-властные решения.

Позитивное право представляет собой институционное образование: оно существует в виде внешне объективированных институтов, формализованных юридических норм, выраженных в законах, иных общеобязательных нормативных юридических документах.

Если неотъемлемым свойством естественного права является его вечность, то позитивное право складывается при переходе человечества к цивилизации, когда возникают основы для свободы отдельного человека - избыточный продукт в виде частной собственности и обособление отдельного индивида.

19 Правова держава

Правова держава - це держава, у якому організація й діяльність державної влади в її взаєминах з індивідами і їхніми об'єднаннями заснована на праві і йому відповідає.

Ідея правової держави спрямована на обмеження влади (чинності) держави правом; на встановлення правління законів, а не людей; на забезпечення безпеки людини в його взаємодіях з державою

20Правова особистість, проблеми формування

«Поняттям правова особистість охоплюється правова людина як її «носій» та притаманні такій людині природні (невід'ємні, основні) права, що забезпечують можливість її функціонування у певних життєвих ситуаціях. Юридична - стійка система соціально значимих якостей юридичної людини. забезпечуваних і/або наданих їй суб'єктом юридичної правотворчості, - що відображає рівень свободи цієї людини, межі її відповідальності у певному суспільстві та відповідній правовій системі

Таким чином, можна зробити висновок, що юридична особистість є відображенням правового розуміння особистості як такої і є конструкцією позитивного права, вона набуває різних характеристик та прав у різні періоди суспільно-правового розвитку, тоді як правова відповідає доктрині природного права.

21. Право і правопорядок.

Правопорядок является непременным атрибутом государства. Государство призвано для того, чтобы создать условия для устойчивости социальной системы, ликвидации беспорядка, формирования лучшего порядка. Порядок является человеку как объективно существующее, устойчивое, повторяющееся отношение. В обществе порядок поддерживается при помощи норм, обычаев, традиций.

Правопорядок – этот организация общественной жизни, направленная на гармонизацию, согласованность общественных отношений. Правопорядок – это властные отношения, социальное действие права, где государство стремится обеспечить свои интересы.

Общество стремится поддерживать социальный порядок и правопорядок как его элемент. Неукоснительное следование закону в повседневной реальности – один из путей достижения порядка в обществе.

22. Сутність права як філософсько-правова проблема.

Філософія обгрунтовує базові положення окремих наук, Аксіомою, початковим пунктом юриспруденції як приватної науки є припущення про те, що право є породженням волі суб'єкта державної владі. Для того щоб осягнути дійсний зміст правових явищ ми маэмо заглянути за межі цієї аксіоми..

Предметом філософії права э внеюридические підстави права, які розкриваються як пізнавальні, ціннісні, соціальні та антропологічні основи права.

Фылософыя права вивчаэ природне право в контексте влиянияния на позитвное право. Позитивне право цікавить філософію права лише у співвідношенні з природним правом, з позиції якого оцінюється чинне право. У даному випадку природне право, оцінюючи позитивне право, грає роль як би «права в праві». Завдяки такому співвіднесення і оцінки, позитивне право виявляється легітимізовано (узаконеним) і одночасно лімітованим (обмеженим) в свої домагання.