13. Право і рівність.

Критерієм правового зрівнювання людей є свобода індивіда у суспільних відносинах, що визнається й утверджується у формі його правоздатності та правосуб'єктності. У цьому полягає специфіка правової рівності та права загалом.

Правова рівність — рівність вільних і незалежних суб'єктів права за загальним для всіх масштабом, єдиною нормою та рівною мірою.

Право — це лише рівний для різних людей формалізований шлях до набуття прав на різні речі, предмети, блага, а не їх роздавання порівно кожному.

Скрізь, де діє принцип формальної рівності, наявні правове начало і правовий спосіб регуляції.

Де діє право, там функціонує принцип правової рівності.

Де відсутній принцип рівності, там відсутнє право як таке. Тобто існує внутрішній взаємозв'язок правової рівності та всезагальності правової форми, яка, отже, не є випадковістю, чимось зовнішнім стосовно права.

? 14. Діалектична єдність свободи, справедливості, рівності

Дыалектика - не можна двічі ввійти у те саму воду. Природа представляє безперервний потік змін, світ є процес. Філософське відкриття Геракліта залежить від узагальненні - змінюється непросто щось, проте існуюче. Латинское слово justitia, означающее «справедливость», применительно к правовым отношениям трактуется как «правосудие», т.е. справедливое решение спора, в соответствии с правом. В юриспруденции следовать праву и действовать справедливо – одно и то же. В основу правового, справедливого равноправия положен принцип естественного права: то, что признаётся справедливым для себя, должно признаваться справедливым по отношению к другому лицу. .

В самом общем виде равенство – это философская категория, отражающая отношение между явлениями, объектами и субъектами, которое подразумевает их одинаковость, взаимное соответствие в данных условиях. Г. Гегель подчёркивал, что категория «равенство» отражает тождество, которое возникает как количественное единство в отношении различия.

15. Влада і права

З точки зору формального, це держава, яка володіє підпорядкуванням (подчинением).

Підпорядкувати народ за допомогою власті, встановлення норм поведінки. Функцією влади є те шоб народ у своєму існуванні дотримувався і дотримувався установлених норм прав і поведінки.

Власть – это воля, осуществляемая в нормах, правилах, запретах, предписаниях. Через закон она устанавливает права и обязанности субъектов общественных отношений, формирует и поддерживает определённый правопорядок, гарантирует защищённость граждан и общества от нарушения свобод и других законных прав. Одновременно власть – это форма общественных отношений, способная влиять на характер и направление деятельности социальных субъектов посредством экономических, идеологических, организационных и правовых механизмов, с использованием авторитета, традиций, убеждения, принуждения и насилия.

16.Право і держава - право, хоча й виникає, існує і в недержавних спілкуваннях, все ж має найважливішою сферою свого прояву державу. Держава є найважливішим установителем і охоронцем права. Право ж реалізується у сфері фактичних відносин, організує буття держави, її устрій і діяльність.

Цей зв´язок права з державою виступаэ регулятором соціального життя,