Interpretatio stricta

In testamento, a Lucio Titio facto, scriptum erat: Maevius, filius meus primogenîtus, heres esto. Lanam, quae die mortis meae in aedîbus meis inventa erit, heres meus Seiae, sorori suae, dare damnas (=obligatus) esto.

Questio ita proposîta est: an vestis, ex lana facta, legato continetur. Item Sempronio legata est materia, ex materia autem navis aedificata erat ante mortem testatoris. An navem Sempronio dare obligatus est?

Quoniam ex contextu haud ambigua testatoris voluntas non apparet, locus est strictae interpretationi et exacta verborum sig-nificatio spectatur. Quid ergo est? Testamento videntur comprehensae lana et materia, non autem res artificio et opêre confectae; navis igîtur et vestis in bonis heredis permanebunt.

У даній статті мова йде про обмежувальне тлумачення (interpretatio stricta) заповідального розпорядження, що стосуєть­ся окремих речей (легат, заповідальне відмовлення).

primogenîtus, a, um — первородний, старший;

lana, ae f — вовна (сирець);

die mortis — у день смерті;

aedes, is f — (частіше pl.) будівля, храм, будинок;

invenio, veni, ventum ire — знаходити;

an — чи (питальна частка);

legatum,i n — заповідальне відмовлення, дарунок за заповітом;

contineo, ui, – — містити;

item — (присл.) також;

materia, ae f — будівельний матеріал;

lego, avi, atum, are — заповідати, відмовляти (за заповітом);

autem — (сполучник) однак;

aedifîco, avi, atum, are — будувати;

quoniam — (сполучник) тому, тому що;

contextus, us m — контекст, зміст;

appareo, ui, êre — показуватися, з’являтися, виявлятися;

significatio, onis f — значення, зміст;

exactus, a, um — закінчений, точний;

specto, avi, atum, are — дивитися;

comprehendo, ndi, nsum êre — охоплювати;

ergo — отже;

videor, visus sum, videri — здаватися.

114

DE VITA ROMAE ANTIQUAE

PERSONALIA

Hadrianus, imperator Caesar Traianus Augustus

Адріан — імператор Цезар Траян Август (76–138 рр.) Римський імператор Адріан, родом з Південної Іспанії, відо­мий тим, що за його наказом був виданий остаточний варіант Edictum perpetuum (Постійний едикт), розроблений Юліаном. У Edictum perpetuum фіксуються й узгоджуються основні положен­ня преторського права.

ARS

Портрет Адріана, II ст. н. е. У мар­муровому погрудді з Ватикану Адріан представлений молодим і впевненим у собі. Різнобічно розвинута й освічена людина — поет, архітектор, аматор ми­стецтва — Адріан прагне в усьому слі­дувати еллінським звичаям. Він навіть відпускає бороду, наслідуючи грецьких мудреців. Скульптори зображують його з печаттю філософських роздумів на об­личчі, зовні схожим, як і бажає того Адріан, на Арістотеля. І все-таки в його портретах виступає насамперед рим­ський цезар, що гордовито демонструє владу.

Ius romanum

Praesumptio (praesumêre — припускати) — презумпція, пра­вове припущення, відповідно до якого з урахуванням звичайно­го співвідношення фактів можна за правом судити на підставі визначеного факту про існування іншого факту, не доведеного, а тільки передбачуваного.

Sententia (думка) — вирок, остаточне судове рішення; точка зору римського юриста, виражена в його висновку або в юридич­ному творі.

Stipulatio (stipulari — виговорювати якусь умову, заручити­ся обіцянкою) — стипуляція, формальний, абстрактний, усний контракт, що встановлює зобов’язання; найважливіший вид до­говору в римському праві. Вплинув на подальшу (аж до нашого

115

часу) розробку теорії юридичних дій взагалі та зобов’язувального договору зокрема.

Stipulatio, що історично передувала Sponsio (урочиста обіцян­ка, різновид словесного контракту), являє собою contractus unilateralis stricti iuris (односторонній контракт точно відповід­но до права), який припускає присутність обох сторін, усне пи­тання майбутнього кредитора і безпосередню, стверджувальну, також усну, таку, що співпадає з цим питанням, відповідь май­бутнього боржника.

LECTIO XVIII (DUODEVICESIMA)