24

Лекція 4 фразеологія

1. Поняття про фразеологічну одиницю.

2. Особливості будови фразеологізмів..

3. Зміни у формі фразеологізмів.

4. Класифікація фразеологізмів

5. Джерела української фразеології..

6. Фразеологічні словники.

7. Висновки.

Література до теми лекції:

Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я.Плющ . – 5-те вид. –К.,2005.- С.137-140.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. Вид. 3.-Перероб. і доп.- К.: Вища школа, 2002 . – С. 203-213.

1. Поняття про фразеологічну одиницю.

Слово фразеологія (від гр. phrasis— зворот, вислів; logos— учення) має два значення: перше — це розділ мовознавства, в якому вивчається склад мови – фразеологічні одиниці, їх ознаки, закономірності функціонування у мовленні та процес утворення. Друге значення - слово фразеологія означає сукупність фразеологічних одиниць мови.

Фразеологічною одиницею (фразеологізмом) називається лексико-граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення або речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мовленні за традицією, автоматично.

Фразеологізми нерідко можуть виступати образними еквівалентами окремих слів, наприклад: задирати ніс — зазнаватися, душу вивертати— мучити, узятися за розум — порозумнішати, покласти на лопатки— перемогти, замилюва­ти очі – обманювати та ін.

1.1. Спільні ознаки слова і фразеологізму:

1. і слово, і фразеологізм відтворюються у мовленні автоматично;

2. і слово, і фразеологізм співвідносяться з одним, а не кількома поняттями . Пор., слово байдуже і фразеологізм дивитися крізь пальці мають спільне значення «недбале ставлення до праці». Проте значення слова і фразеологізму не тотожні. Фразеологізм, називаючи певне поняття, образно характеризує його (дрімати – клювати носом, перешкода – камінь спотикання, вигадувати – дуба смаленого правити). Значення фразеологізму не завжди може бути передане одним словом: не ликом шитий – про тих, хто вміє гідно поводитися за будь-яких обставин, розібратись у чомусь складному; спочивати на лаврах (заспокоюватися на досягнутому).

3. і слово, і фразеологізм вступають у синонімічні й антонімічні відношення. Акт мовлення може бути виражений синонімічними рядами: говорити, казати, гомоніти, щебетати, патякати, варнякати … і пісню співати, теревені правити, ляси точити, дурниці молоти. Приклад антонімії : добрий – лихий і останнє віддасть ‑ з батька рідного здере; далеко – близько та не близький світ – рукою подати; багато – мало та хоч лопатою загрібай, хоч греблю гати – кіт наплакав, на заячий скік, крапля в морі.

4. і слово, і значна кількість фразеологізмів характеризуються багатозначністю (полісемією): стати на ноги - а) « одужувати після хвороби», б) «вирости, набути самостійності», в) «поправити своє матеріальне становище»; розкрити рота – а) «починати говорити після мовчання», б) «здивовано або захоплено слухати кого-небудь», в) «лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь», г) « посягати на що-небудь».

5. виконує синтаксичні функції в реченні.