Тема: Числівник. Функціональні розряди числівників
План
Числівник як частина мови.
Функціональні розряди числівників.
Структурні групи числівників: прості, складні та складені числівники.
Словозміна числівників.
Особливості наголошування числівників при словозміні.
Зв’язок числівників з іменником.
Термінологічний мінімум: числівник, власне кількісні, збірні, дробові, неозначено-кількісні, порядкові числівники.
Література
Основна
1. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія : підручник / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – С. 142-156.
2. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська; За ред. І. Р. Вихованця. – К. : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – С. 151-183.
3. Горпинич В. О. Морфологія української мови : підручник для студентів вищих навчальних закладів / Володимир Олександрович Горпинич. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – С. 119-135.
4. Сучасна українська літературна мова : підручник / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.]. – К. : Вища шк., 2002. – С. 338-351.
5. Сучасна українська літературна мова : підручник / [М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.]. – К. : Вища шк., 2005. – С. 243-251.
Додаткова
1. Волох О. Т. Сучасна українська літературна мова : Морфологія. Синтаксис / О. Т. Волох, М. Т. Чемерисов, С. І. Чернов. – К. : Вища шк., 1989. – С. 101-111.
2. Плющ М. Я. Сучасна українська літературна мова : Зб. вправ : навч.посібник / М. Я. Плющ, О. І. Леута, Н. П. Гальона. – К. : Вища шк., 2003. – С. 94-103.
3. Сучасна українська мова : підручник / [О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; За ред. О.Д. Пономарева]. – К. : Либідь, 2005. – С. 184-199.
4. Ужченко В. Д. Сучасна українська мова : Зб. вправ і завдань : навч. посібник / В. Д. Ужченко, Т. П. Терновська, Т. С. Маркотенко. – К. : Вища шк., 2006. – С. 106-112.
5. Шкуратяна Н. Г. Сучасна українська літературна мова : Модульний курс : навч. посібник / Н. Г. Шкуратяна, С. В. Шевчук. – К. : Вища шк., 2007. – С. 417-425.
6. Ющук І. П. Українська мова : підручник / Іван Пилипович Ющук. – К. : Либідь, 2006. – С. 351-358.
Числівник – це повнозначна частина мови, до складу якої входять слова, що означають число, кількість предметів і їх порядок при лічбі. Наприклад: Стулились краями дві половини – одна зелена, друга блакитна – й замкнули у собі сонце, немов перлину (М. Коцюбинський).
Розрізняють дві сфери вживання числівників:
1) самостійне вживання (у випадках вираження абстрактно-математичних числових значень). Наприклад: До чотирьох необхідно додати три; 2) несамостійне вживання (поєднання з імениками, що позначають обчислювані предмети в широкому значенні цього поняття). Наприклад: Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше (М. Коцюбинський).
До складу числівників традиційно зараховують і лічильно-порядкові слова: перший, шостий, двадцятий. Тому числівники поділяються на дві групи – числівники кількісні і числівники порядкові. Кількісні числівники відповідають на питання скільки? Наприклад: один, десять, сорок.
Порядкові – числівники відповідають на питання которий по порядку? Наприклад: другий поверх, четвертий семестр.
За значенням кількісні числівники поділяються на такі дві групи:
1) означено-кількісні: власне кількісні, збірні, дробові;
2) неозначено-кількісні.
Означено-кількісні числівники називають певну визначену кількість, вони обіймають собою основну масу слів, що означають число. За особливостями будови, значенням та використанням у мові вони поділяіються на власне кількісні, збірні та дробові.
Власне кількісні означають кількість, оформлену у вигляді певного числа предметів у цілих одиницях (10 зошитів) або абстраговане від конкретних предметів кількісне поннятя у вигляді цілих одиниць. Наприклад: Десять менше за дванадцять.
Збірні – означають кількість предметів в їх сукупності як одне ціле. Наприклад: шестро учнів, двоє дівчат, троє курчат.
Дробові числівники означають дробові величини в сполученні з цілими числами або без них і виражаються сполученням кількісних та субстантинованих порядкових числівників. Наприклад: п’ять шостих, сім цілих і дві десятих.
Неозначено-кількісні числівники називають точно не визначену кількість: небагато, мало, кілька, кільканадцять.
За будовою та характером утворення кількісні числівники поділяються на 3 групи: прості, складні, складені.
Простими називаються однослівні числівники з невивідною основою, яка дорівнює кореню: один, два, п’ять, сто, тисяча.
Складними називаються числівники, що утворилися з двох числівників, об’єднаних в одне слово: п’ятдесят, триста.
Складеними називаються числівники, що складаються з двох і більше простих або складних числівників, окремо взятих: 25, 45, 67, 89, 58.
Кількісні числівники не мають граматичної категорії числа. Вони також не мають категорії роду (крім числівників один і два).
Числівники один, одна, одно, подібно до прикметників, мають ознаки трьох родів і узгоджуються з іменниками у роді, числі та відмінку: один місяць, одна тонна, одне село.
Числівник два (дві) має ознаку тільки при імениках у Н.в. і Зн.в.: два кілометри, дві тонни. У непрямих відмінках числівник два не має родових ознак: двох кілометрів, тонн.
Збірні числівники (крім обидва, обидві) не мають роду і числа.
Відмінювання числівників.
1. Числівники один, одна, одно (одне) відмінюються як займенник той, та, те. У Р.в. та О.в. числівник має паралельні форми жіночого роду: Р.в. – однієї, одної; О.в. – однією, одною. У М.в. однини чоловічого та середнього роду теж дві паралельні форми: (на) одному, однім.
2. Числівники два, три і чотири у непрямих відмінках мають такі форми: Р.в двох, Д.в. двом, О.в. двома (трьома, чотирма).
За цим же типом відмінюються: а) збірні числівники двоє, троє, четверо; б) неозначено-кількісні і займенникові числівники багато, небагато, кілька, скільки, стільки.
3. Числівникам від 5 до 10, від 11 до 20, 30, 50, 60, 70, 80 у непрямих відмінках властиві паралельні форми: Р.в. п’ятьох, шістьох, Д.в. п’ятьом, шістьом, О.в. п’ятьома, шістьома.
У всіх складних числівниках на -дцять і -десят відмінюється тільки друга частина.
4. Числівники 40, 90, 100 в усіх відмінках, крім Н.в. і Зн.в., мають закінчення -а: сорока, дев’яноста, ста.
5. У складних числівниках на визначення сотень відмінюються обидві складові частини.
6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники.
7. У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини.
8. Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються як числівник п’ять. Неозначені числівники багато, небагато, кілька, декілька відмінюються як числівник п’ять (без паралельних форм).
9. Збірні числівники у непрямих відмінках мають форми звичайних кількісних числівників.
10. У дробових числівниках чисельник відмінюється як кількісний числівник, знаменник – як порядковий. Наприклад: дві п’ятих, двом п’ятим, двома п’ятими.
Порядкові числівники відмінюються за числами, родами, відмінками і зв’язуються з іменниками як прикметники, тобто узгоджуються з ними в роді, числі та відмінку. Відмінюються порядкові числівники як прикметники твердої групи (числівник третій – як прикметники м’якої групи ).
У складених порядкових числівниках відмінюється тільки останнє слово: двісті двадцять перший, двісті двадцять першого, двісті двадцять першому.
Словозміні числівників властиві такі акцентуаційні особливості:
а) у числівників один – десять, двадцять, тридцять, сорок, п’ятдесят – вісімдесят при відмінюванні наголос переходить на закінчення: один – одного, п’ять – п’ятьма;
б) у числівників одинадцять – дев’ятнадцять, одинадцятеро – дев’ятнадцятеро наголошується колишній прийменник на. У непрямих відмінках паралельним формам властиве переміщення наголосу на закінчення: одинадцятьох, одинадцятьма (тьома) тощо;
в) складні числівники двісті – дев’ятсот у непрямих відмінках мають два наголоси: основний на закінченні або останньому складі основи, якщо вона має нульове закінчення, і додатковий – на останньому складі першого компонента: чотирьохсот, чотирьомстам, дев’ятисот, дев’ятистам;
г) числівники один, одна, одно, одне у складі стійких сполучень мають наголос на першому складі основи: один одного, один одному, один до одного, ні одного.
Кількісні числівники по-різному керують означуваним іменником:
1) числівники два, три, чотири вимагають від іменника Н.в. множини: три (рідні) брати, чотири (нові) комп’ютери, два (білі) лебеді;
2) числівники від п’яти і більше, тисяча, мільйон, мільярд вимагають від іменника Р.в. множини: п’ять братів, дев’ятсот днів, тисяча гривень, мільярд років;
3) дробові числівники вимагають від іменника форми Р.в. однини: одна десята процента, півтора року, три сьомих аркуша;
Виняток: дві п’яті виробів (Р.в. мн.), одна десята запасів (Р.в. мн.);
4) збірні числівники вимагають від іменника Р.в. множини: двоє курчат, семеро козенят, четверо дверей.
Схема морфологічного аналізу числівників
1. Записати числівник словами разом з означуваним іменником у граматичному контексті.
2. Словникова форма числівника.
3. На яке питання відповідає (скільки? котрий?).
4. Кількісний чи порядковий числівник.
5. Для кількісного: визначити тип (власне-кількісний, дробовий, збірний, неозначено-кількісний).
6. Визначити тип за будовою (простий, складний, складений).
7. Для кількісного: відмінок. Для порядкового: рід, число, відмінок.
8. Синтаксична роль у реченні.