Українські і польські антитринітарії у Голландії.

У попередніх викладах ми вже говорили про поширення реформаційних рухів в Україні, серед яких особливо сильною була антитринітарська або социніанська течія. Чимало представників цієї конфесії відіграли надзвичайно важливу роль у визріванні ідеологічних передумов національно-визвольної боротьби. Ідеологія Реформації, важливим джерелом якої для України виявилась Голландія позитивно вплинула на процес національної самосвідомості українців, почуття патріотизму і одночасно вона відіграла надзвичайно важливу роль в інтеграції української еліти у відповідний європейський соціум, засвоєнні нею передових ідей тої бурхливої епохи.

В зв’язку з цим на особливу увагу заслуговують талановита, трагічна і водночас незрозуміла народові постать Юрія Немирича (1612-1659 рр.) та інших представників цієї родини, яка очолила социніанський рух на житомирських і київських землях. Тут социніанський рух з’явився в кінці ХVI ст., його громади були в Черняхові, Шершнях, Овручі, Чернігові, Горошині, багатьох інших містах і селах. Історичні документи зберегли прізвище Петра Івановича Пересіцького, який в кінці ХVI — на початку ХVII ст. жив у Житомирі і заповідав частину своїх грошей социніанській громаді в Черняхові. Социніанином був Убанович, чернігівський підчаший та ін.

Найбільш ревними социніанами на цих землях стали Немиричі, які організували багато громад, підтримували їх матеріально, відстоювали їх інтереси на сеймах, в сенаті, перед королем. Потяг до науки і культури, поїздки для їх вивчення і засвоєння за кордон були характерними для родини Немиричів. Юрій Немирич навчався спочатку в Ракові, де набув знань у галузі математики, філософії, етики, політики, високо оцінених його наставниками, а потім виїхав для продовження освіти за кордон. Разом з ним поїхали його друзі і родичі Олександр Чаплич, Андрій Вишоватий, Микола Любинецький, Петро Суходольський.

Під час перебування за кордоном Немирич відвідував лекції в Лейденському й Амстердамському університетах в Голландії, а також в університетах Парижа, Базеля, Падуї. Зокрема, він слухав деякі курси в Сорбонні, бував на викладах славнозвісного голландського вченого-реформатора Гуго Гроція, відбув подорож до Англії. Всього він був за кордоном чотири роки (1630-1634). Найбільше молодий Немирич цікавився знаннями в галузі економіки, воєнних, міжнародних справ, теоріями держави і права та державним устроєм західноєвропейських країн. Найсильніше враження з цього погляду на нього справили Голландія і Швейцарія. Відтоді Юрій Немирич стає послідовним прихильником республіканської форми правління і федеративного устрою держави як союзу республік. Саме такий устрій, на його погляд, може забезпечити найбільшу гарантію громадянських свобод і релігійну толерантність. Все життя він прагнув реалізувати ці найпрогресивніші на той час ідеї в Україні, що не завадило йому якийсь час йти проти свого народу і стати на бік його поневолювачів.

Ще перебуваючи в Парижі, двадцятирічний Немирич пише листа у формі політичного трактату до свого дядька, київського каштеляна Романа Гойського (1632) "Роздуми про війну з московитами"/"Discurs de bello Moscovitico"/, що зараз зберігається у відділі рукописів бібліотеки Оссолинських у Вроцлаві.

Виступаючи як ревний патріот Речі Посполитої, юний Немирич, проте, при порівнянні її з Голландією робить висновок не на користь Польщі. Він відзначає політичну нестабільність у державі, слабість дисципліни у війську, нечисленність артилерії, новітньої зброї, обмеженість інженерних служб. Одночасно Немирич віддає належне і ретельно оцінює величезні простори Російської держави (Московії), переважаючу чисельність її збройних сил, спритність дипломатії. Він відзначає також ті сторони суспільного життя Росії, відносно яких Річ Посполита, на його думку, має явні переваги, особливо щодо свободи і прав громадян. Ю.Немирич виступав не лише як ревний антимонархіст, але й як рішучий противник узаконеної державним устроєм тиранії і деспотизму. Сваволя і рабство однаковою мірою суперечили суспільним ідеалам юного республіканця.

Антитринітарський рух відіграв суттєву роль і у соціальних відносинах в Україні. Так, чимало українських шляхтичів-социніан нерідко надавали волю своїм селянам. Однак цей процес був приглушений козацькими повстаннями, які не дали йому розвинутись у глибше соціальне явище.